Ухвала суду № 31793060, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15834/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інсаіт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інсаіт» до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання недійсним акту та податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Інсаіт» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати частково постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року № 0000671530 задовольнити, а в частині визнання недійсним акта камеральної перевірки залишити без змін (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 9/15-307/37099367 від 30.10.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.3, 4.6.4 пункту 4.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 4192 від 25.01.2011 року, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року на суму 184697 грн. та за березень 2012 року на суму 833 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 року на суму 185530 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000671530 від 13.11.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 185 530 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який може породжувати певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Отже, за змістом наведених правових норм, ключовим моментом є виникнення правовідносин, що мають активний вплив на права і обов'язки фізичних та юридичних осіб, які припиняють, змінюють чи породжують певні правові наслідки для цих осіб.

У такому випадку реалізується компетенція видавця акта як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків, є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної звірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії органу державної податкової служби щодо зазначення висновків в актах перевірки чи про неможливість проведення зустрічної звірки, щодо складання самих актів, а також висновки, зазначені в актах перевірки чи про неможливість проведення зустрічної звірки не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку чи заходи по її проведенню.

Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень прав. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки акт №9/15-307/37099367 від 30.10.2012 року "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість" сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його недійсним.

Щодо визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000671530 від 13 листопада 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року № 9019913001 від 18.04.2012 року, дані якої містились в системі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні станом на момент проведення відповідачем перевірки, позивачем в графі "19" "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту (рядок17 - рядок 9) (позитивне значення) " задекларовано значення у розмірі 47 190 грн.

Згідно поданого позивачем додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року "довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", позивачем до складу податкового кредиту включено "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду" до складу якого, зокрема, увійшло від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що станом на момент проведення перевірки позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту за липень 2011 року у розмірі 53 171 грн. та за березень 2012 року у розмірі 47 190 грн., у той час, як до складу податкового кредиту, відображеного в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, включено від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023 грн., а отже було допущено завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на загальну суму 185 530 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за вересень 2012 року на загальну суму 185 530 грн., а отже податкове повідомлення - рішення № 0000671530 від 13.11.2012 року є правомірним та таким, що винесено відповідно до чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інсаіт» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 04.06.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.