Постанова № 31792525, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року 15:16 № 826/2387/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллен-Стиль»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллен-Стиль» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2012р. № 0011462208 та № 0011472208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, банківські виписки тощо.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат, а відтак - заниження податку на прибуток, вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» фактично не здійснювались, в зв'язку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагентів, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті яких занижуються податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи.

Отже, на думку відповідача, товари позивачем фактично у ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» не придбавалися, а витрати на придбання товарів та послуг та поставку таких товарів, які позивач відніс до складу валових є надуманими у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 139 Податкового кодексу України та суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 198 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллен-Стиль» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 17.10.2012р. № 862/22-08/31992027.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлені порушення ст. 7 п. 7.2 п. 7.3 п. 7.4 п. 7.5 пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 пп.7.2.6 пп. 7.3.1 пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 пп. 7.5.4 ст. 4 п. 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 166 951,0 грн., та порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 173 142,0 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 01 листопада 2012 року № 0011462208, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 193 343,0 грн., з них 166 951,0 грн. основного платежу та 26 392,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0011472208 за платежем податок на прибуток в сумі 206 132,0 грн., з них 173 142,0 грн. основного платежу та 32 990,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Аллен-Стиль» та ТОВ «Астана К» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2011р. між ТОВ «Астана К», в собі директора ОСОБА_1, яка діяла на підставі статуту та ТОВ «Аллен-Стиль», в особі директора Гурдя Олени Олексіївни, укладений договір поставки непродовольчого товару споживчого призначення, а саме сувенірної продукції.

За умовами даного договору, ТОВ «Астана К» поставив сувенірні вироби на загальну суму 368 323,56 грн., а ТОВ «Аллен-Стиль» прийняв дану продукцію та перерахував на розрахунковий рахунок постачальника зазначену суму грошових коштів.

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення на перерахунок зазначеної суми грошових коштів.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ «Аллен-Стиль» з ТОВ «Астана К», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Так, відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, відповідачем встановлено, що кількісний склад працівників ТОВ «Астана К» складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «Астана К» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про відсутність у ТОВ «Астана К» матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1, співзасновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Астана К» встановлено, що ОСОБА_1 за грошову винагороду погодилась взяти участь у реєстрації ТОВ «Астана К» без мети здійснення реальної господарської діяльності. Фактичної господарсько-фінансової діяльності на ТОВ «Астана К» вона не проводила. Будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не постачала та не від кого не отримувала, на вчинення зазначених дій нікого не уповноважувала.

Враховуючи все вище зазначене, суд ставить під сумнів фактичне виконання договору поставки товарів, укладеного між ТОВ «Аллен-Стиль» та ТОВ «Астана К».

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Аллен-Стиль» та ТОВ «ВПТК Аверс» суд зазначає наступне.

05.10.2010р. між ТОВ «ВПТК Аверс», в собі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту та ТОВ «Аллен-Стиль», в особі директора Гурдя Олени Олексіївни був укладений договір поставки непродовольчого товару споживчого призначення, а саме сувенірної продукції.

За умовами даного договору, ТОВ «ВПТК Аверс» поставив сувенірні вироби на загальну суму 633 385,34 грн., а ТОВ «Аллен Стиль» прийняв дану продукцію та перерахував на розрахунковий рахунок постачальника суму грошових коштів в розмірі 321 885,34 грн. Також згідно домовленості б/н від 10.06.2011р. про зміни договору поставки б/н від 25.10.2010р. ТОВ «Аллен-Стиль» зобов'язалося погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 311 500,00грн. шляхом передачі ТОВ «ВПТК Аверс» простого векселя.

На підтвердження виконання вказаного договору представником позивача надано до суду видаткові накладні № 1017 від 01.11.2010р. на суму 358 944,42 грн. та № 1438 від 01.12.2010р. на суму 274 440,92 грн., платіжні доручення, податкові накладні.

Відповідно до пояснень позивача ці документи доводять реальність виконання договору поставки поварів та підтверджують правомірність віднесення сум податкового кредиту та валових витрат за листопад-грудень 2010 року.

Проте, суд вважає ці документи такими, що не доводять фактичної поставки передбачених договором товарів, виходячи з наступного.

Як встановлено відповідачем, що суб'єкт господарювання ТОВ «ВПТК Аверс» за адресою: 04111 - м. Київ, вул. Щербакова, 49/А не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства не відомо.

Також, засновник та директор ТОВ «ВПТК Аверс» громадянин ОСОБА_3 пояснив, що він зареєстрував підприємство за винагороду в сумі 400 грн. Після моменту реєстрації ніякого фактичного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВПТК Аверс» він не має. Участі в установчих зборах ТОВ «ВПТК Аверс» не брав, ніяких грошових та інших матеріальних цінностей до статутного фонду цього підприємства не вносив та нікого на це не уповноважував. Рішень щодо призначення службових осіб ТОВ «ВПТК Аверс» не приймав. Усі підписи від його імені, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВПТК Аверс» йому не належать. Де знаходяться реєстраційні документи, статут, печатка та інші документи, що стосуються діяльності ТОВ «ВПТК Аверс» він не знає.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів між позивачем та контрагентами: ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За наведених правових норм у суду відсутні підстави вважати податкові накладні, на підставі яких позивач відніс спірні суми ПДВ до податкового кредиту, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ «Астана К» та ТОВ «ВПТК Аверс».

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги відсутність управлінського та технічного персоналу на підприємствах контрагентах позивача, враховуючи пояснення директорів контрагентів, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток, суд приходить до висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 10 червня 2013р.