Постанова № 31791723, 10.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 910/3520/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Шапрана В.В.

за участю представників:

від позивача - Назаренко Є.О., представник за довіреністю № б/н від 31.01.2013;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі № 910/3520/13 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом акціонерного товариства "КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце" до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 103 599,65 євро, що еквівалентно 1 091 940,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення заборгованості в сумі 103 599,65 євро з яких: 103 153, 09 євро - основна заборгованість; 445,56 євро - три відсотки річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі № 910/3520/13 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 103 153, 09 євро та три відсотки річних в сумі 445,56 євро.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за контрактом № 2012/06 від 23.11.2011.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі № 910/3520/13 скасувати в частині стягнення з відповідача 5 000 євро заборгованості, прийнявши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття рішення по даній справі сума заборгованості відповідача перед позивачем складала не 103 599, 65 євро, а 98 599, 65 євро у зв'язку з частковою оплатою 03.04.2013 відповідачем частини заборгованості в сумі 5 000 євро.

Відповідач посилається на те, що дана обставина не була врахована місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" у справі № 910/3520/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 у справі №910/3520/13 апеляційна скарга підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 10.06.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у зв'язку з відпусткою судді Руденко М.А. розгляд апеляційної скарги підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" у справі № 910/3520/13 визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Шапран В.В.

В судовому засіданні 10.06.2013 року представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між акціонерним товариством "КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце", як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (правонаступником якого є підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"), як покупцем 23.11.2011 укладено контракт № 2012/06.

Згідно предмету даного контракту продавець зобов'язався в обумовлені строки поставляти покупцю медикаменти, асортимент і визначена кількість яких вказується в Додатку № 1 (специфікації), що є невід'ємною частиною Контракту, а покупець зобов'язався приймати поставлений товар і оплачувати його на узгоджених умовах (п.1.1 контракту).

Згідно з п. 2.1 контракту продавець постачає покупцю товар партіями на підставі узгодженого сторонами проформа інвойса, в якому вказуються найменування, кількість та ціна товару, умови платежів та поставки.

Встановлені в проформа інвойсі фіксовані ціни вказуються в євро (п. 2.2 контракту).

Відповідно до п. 5.1 контракту оплата в розмірі 100 відсотків вартості партії товару здійснюється покупцем у вигляді передплати або з відстроченням платежу не більш ніж на 90 днів від дати інвойсу.

Пунктом 5.4 контракту передбачено, що датою оплати товару є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Продавець виконав прийняті на себе зобов'язання за контрактом, а саме, Покупцю було поставлено продукцію на загальну суму 182 918,75 євро.

Факт поставки товару відповідачу на зазначену суму підтверджується оформленими належним чином наступними інвойсами: № 90171029 від 14.06.2012р. на суму 82 815,34 євро та № 90175371 від 31.08.2012р. на суму 100 103,41 євро, а також міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 003936 та № 07878 (а.с. 13-19, 23-30).

Крім цього, позивачем відповідно до умов контракту надано відповідачу знижку за поставлений товар шляхом направлення останньому кредит-нот на загальну суму 34 765,66 євро (а.с. 20-22, 31-33).

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 45 000 євро, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 109-112).

Оскільки, відповідачем оплата за поставлену продукцію була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 контракту оплата в розмірі 100 відсотків вартості партії товару здійснюється покупцем у вигляді передплати або з відстроченням платежу не більш ніж на 90 днів від дати інвойсу.

Отже, за поставлений позивачем товар відповідач повинен був розрахуватися в наступні строки: по інвойсу № 90171029 від 14.06.2012 до 10.09.2012р., а по інвойсу № 90175371 від 31.08.2012 до 29.12.2012р.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконано не було.

Як вже зазначалось вище, відповідач перерахував на рахунок позивача 45 000 євро, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 109-112).

Решта заборгованості в сумі 103 153, 09 євро (182 918,75 євро - вартість поставленого товару - 34 765,66 євро - сума знижки - 45 000 євро - вартість оплаченого товару) відповідачем погашена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заборгованості, як станом на день подачі позову, так і станом на день ухвалення рішення, за поставлений позивачем товар в сумі 103 153, 09 євро підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 103 153, 09 євро.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних в сумі 446,56 євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за контрактом № 2012/06 від 23.11.2011 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 446,56 євро, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно доводів апелянта про те, що на момент прийняття рішення по даній справі сума заборгованості відповідача перед позивачем складала не 103 599, 65 євро, а 98 599, 65 євро у зв'язку з частковою оплатою 03.04.2013 відповідачем частини заборгованості в сумі 5 000 євро, слід зазначити наступне.

Так, в судовому засіданні в якому було прийняте оскаржуване рішення - 04.04.2013 представник відповідача не був присутній у зв'язку із відрядженням.

На адресу суду було направлено клопотання від 03.04.2013 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 04.04.2013.

Судом першої інстанції у задоволенні вищезазначеного клопотання було відмовлено, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про дату та час судового засідання та мав змогу надати заперечення з приводу пред'явленого позову.

Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб.

Таким чином, в судовому засіданні 04.04.2013 позов було розглянуто по суті з прийняттям рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 103 599, 65 євро.

Відповідач на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі надав платіжне доручення про перерахування 03.04.2013 на рахунок позивача частини заборгованості в сумі 5 000 євро.

Як зазначає апелянт судом першої інстанції дану обставину не було враховано при прийнятті рішення по даній справі.

Колегія суддів відхиляє вищенаведені доводи відповідача, як такі, що не впливають на прийняте 04.04.2013 рішення, за необґрунтованістю з наступних підстав.

Так, пунктом 5.4 контракту передбачено, що датою оплати товару є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.5 контракту покупець вважається таким, що виконав свій обов'язок з оплати товару в момент надходження на банківський рахунок продавця всієї суми оплати, передбаченої відповідним інвойсом чи проформа інвойсом на поставку.

Позивачем на підтвердження зарахування коштів в сумі 5 000 євро, сплачених відповідачем 03.04.2013 на рахунок акціонерного товариства "КРКА, фармацевтичний завод, д.д., Ново місце" надано апеляційному суду повідомлення банку про надходження коштів.

Згідно даного повідомлення грошові кошти в сумі 5 000 євро надійшли на рахунок позивача 09.04.2013.

Отже, враховуючи положення п. 5.4 контракту про те, що датою оплати товару є дата надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця, а також те, що грошові кошти сплачені відповідачем в сумі 5 000 євро надійшли на рахунок позивача лише 09.04.2013, то саме з цієї дати зобов'язання відповідача вважається виконаним та відповідно на момент прийняття оскаржуваного рішення (04.04.2013) зобов'язання з оплати 5 000 євро не було припинено.

Тому, підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 000 євро у суду першої інстанції не було.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 103 599, 65 євро правомірно задоволені судом першої інстанції.

Крім цього, слід також зазначити, що відповідачем докази часткової оплати боргу в сумі 5 000 євро надано тільки при перегляді рішення в апеляційному порядку.

До суду першої інстанції вищезазначені докази відповідачем не подавались.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів поважності причин не подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції відповідачем апеляційному суду не надано.

При цьому, у відповідача була можливість подати до суду першої інстанції докази часткової оплати заборгованості, оскільки така оплата була здійснена апелянтом ще 03.04.2013, а оскаржуване рішення прийнято 04.04.2013.

Зокрема, подавши клопотання про відкладення розгляду справи відповідач 03.04.2013 або 04.04.2013 міг подати платіжне доручення.

Крім цього, не прибуття у судове засіданні представника відповідача не перешкоджало направленню на адресу суду першої інстанції доказів оплати заборгованості.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі № 910/3520/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/3520/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Шапран В.В.