Рішення № 31791589, 11.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа № 909/598/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В., при секретарі судового засідання Лозі В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

а позовом: Першого заступника прокурора м. Івано - Франківська,

вул. Гаркуші, 9, м. Івано - Франківськ, 76000

в інтересах держави в особі

виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, 21,

м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємця Смельницького Ярослава Федоровича,

юридична адреса: вул. Павлика, 22/3, м. Івано-Франківськ, 76000

фактична адреса: вул. А. Сахарова, 30/61, м. Івано - Франківськ,76000

про стягнення 151 257 грн. 92 коп., з яких:

148 331 грн. 92 коп. - основного боргу,

2 194 грн. 50 коп. - пені,

731 грн. 50 коп. - 3 % річних.

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Аверкова Н.О. - старший прокурор відділу м. Івано-Франківська, (службове посвідчення №015218 від 13.02.2013р.)

Від позивача: Челах А.В. - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу, (довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.2013р.)

Від позивача: Чекайло В.М. - представник, (довіреність №103/01-09/66-в від 16.01.2013р.)

Від відповідача: приватний підприємець Смельницький Я.Ф. (паспорт СС 365184 виданий Івано - Франківським МУВС УВС в Івано - Франківській області 19 вересня 1997р.).

Прокурору, представникам позивача та відповідачу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 29 ГПК України.

Заяв та клопотань про відвід судді - не надходило.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником прокурора м. Івано - Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі позивач) подано позов до Приватного підприємця Смельницького Ярослава Федоровича (надалі відповідач) про стягнення 151 257 грн. 92 коп., з яких 148 331 грн. 92 коп. - основного боргу, 2 194 грн. 50 коп. - пені, 731 грн. 50 коп. - 3 % річних.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України перший заступник прокурора м. Івано- Франківська в позовній заяві за вх.№4135/13 від 21.05.2013р. визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що перший заступник прокурора м. Івано - Франківська з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора м. Івано - Франківська посилається на невиконання відповідачем умов Договору №159 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 18 грудня 2009 року та Додаткових угод до нього від 20.04.2010р., від 02.12.2011, від 16.01.2013р. в частині сплати пайового внеску, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 148 331 грн. 92 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості відповідачу нараховано 2 194 грн. 50 коп. пені, 731 грн. 50 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 22.05.2013р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 04.06.2013р.

Відповідно до ч.3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.06.2013р. оголошено перерву до 11.06.2013р.

Прокурор та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, однак, через відсутність коштів для сплати боргу подав заяву (вх.№4745/13 від 04.06.2013р.) в порядку ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення суду на 1 (один) рік.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.12.2009р. між позивачем (далі - виконком) та відповідачем (далі - замовник) укладено Договір № 159 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Пунктом 1 Договору визначено, що за цим договором замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці на вул. Покутській, навпроти будинку №3, в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Обов'язки сторін визначені в розділі 2 Договору.

Згідно п. 2.1. Договору Замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені Договором. Виконком зобов'язується використати кошти отримані від замовника на соціально - економічний розвиток та інженерно- транспортну інфраструктуру (п.2.2. Договору).

Розмір і порядок сплати пайового внеску визначений в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. сторони передбачили, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до Додатку 1 до Договору.

Замовник сплачує пайовий внесок в сумі 158 205 грн. 88 коп. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається Договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об'єкта до експлуатації.

Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили, замовник може розстрочити сплату пайового внеску за встановленим порядком, розглянутим і затвердженим комісією з питань визначення пайової участі замовників будівництва у соціально - економічному розвитку міста та інженерно - транспортної інфраструктури у випадку, якщо нарахована сума пайового внеску перевищує 10,0 тис. грн.

20.04.2010р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №159, згідно якої відповідач зобов'язаний в термін до 01.01.2012р. сплатити пайовий внесок в розмірі 158 205 грн. 88 коп. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2012р.

02.12.2011р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №159, згідно якої виконком дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником на підставі Договору №159 від 18.12.2009, згідно із графіком, який є невід'ємною частиною даної Додаткової Угоди (п.1 Угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 15 820 грн. 60 коп.;

- ІІ квартал 2012 р. - 31 641 грн. 18 коп.;

- ІІІ квартал 2012р. - 47 461 грн. 76 коп.;

- IV квартал 2012 р. - 63 282 грн. 34 коп.

Пунктом 2 даної Додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати кошти в терміни, встановлені Графіком. Граничний термін сплати пайового внеску нене повинен перевищувати 1 січня 2013 року.

16.01.2013р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №159, згідно п.1.1 якої внесено зміни в п.п. 3.2. Договору виклавши її в наступній редакції: "Замовник сплачує пайовий внесок в сумі 164 152 грн. 52 коп. до прийняття об'єкта в експлуатацію".

Пунктом 2.1. даної Угоди передбачено, що дана Додаткова угода (про внесення змін) є невід'ємною частиною основного Договору від 18.12.2009р. №159.

Загальні засади прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені статтею 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон).

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч. 5 ст. 39 Закону). Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (ч.9 ст.39 Закону).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Івано - Франківській області 13.02.2013р. за №ІФ 143130440238 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з будівництва багатоквартирного житлового будинку (код буд. 1122.1 ІІІ категорії складності), замовником якого є приватний підприємець Смельницький Я.Ф.

Проте, всупереч умов Договору та Додаткових угод до нього, відповідач/замовник прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, перерахування коштів на пайову участь в розмірі 148 331 грн. 92 коп. не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача виконавчим комітетом направлено претензії-вимоги: № 2-07/657 від 22.10.12р. про сплату заборгованості в розмірі 79 102 грн. 93 коп. та № 2-07/39 від 21.01.2013р. про сплату заборгованості в розмірі 63 284 грн. 34 коп. Однак дані претензії - вимоги відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (п.2 ст. 40) встановлений виключний обов'язок замовника будівництва взяти участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 148 331 грн. 92 коп. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнана відповідачем.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1. Додаткової угоди від 16.01.2013р. сторони обумовили, що при простроченні внесення платежів, Замовник сплачує Виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

На підставі вказаного пункту Договору за прострочення платежу позивач просить стягнути пеню у розмірі 2 194 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що договірний розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (граничний розмір пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України перевірено правильність нарахування пені - наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2 194 грн. 50 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого розрахунку 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 731 грн. 50 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за Договором № 159 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 18.12.2009 та Додаткових угод до нього підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, суд вважає вимоги щодо стягнення 148 331 грн. 92 основного боргу, 2 194 грн. 50 коп. пені, 731 грн. 50 коп. 3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем в порядку ст. 121 ГПК України заяви (вх.№4745/13 від 04.06.2013р.) про розстрочення суми основного боргу, пені та 3 % річних, суд виходить з наступного.

Згідно приписів п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно приписів ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, вказана процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити чи відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на 1 (один) рік, врахувавши відсутність будь - якого документального підтвердження наявності обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення та інші обставини справи, прийшов до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст. 218, 230 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 22, 29, 33, 49, 75, ст. 82 - 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Першого заступника прокурора м. Івано - Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємця Смельницького Ярослава Федоровича про стягнення 151 257 грн. 92 коп., з яких 148 331 грн. 92 коп. - основного боргу, 2 194 грн. 50 коп. - пені, 731 грн. 50 коп. - 3 % річних задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця Смельницького Я.Ф. (юридична адреса: вул. М.Павлика, 22/3, м. Івано-Франківськ, 76000; фактична адреса: вул. Академіка Сахарова, 30/61, м. Івано - Франківськ, код 2178103372) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код 04054346; одержувач платежу - МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002, МФО 836014, УДКСУ в м. Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 148 331 (сто сорок вісім тисяч триста тридцять одну) грн. 92 коп. боргу, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 50 коп. - пені, 731 (сімсот тридцять одну) грн. 50 коп. - 3 % річних.

Стягнути з приватного підприємця Смельницького Я.Ф. (юридична адреса: вул. М.Павлика, 22/3, м. Івано-Франківськ, 76000; фактична адреса: вул. Академіка Сахарова, 30/61, м. Івано - Франківськ, код 2178103372) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м.Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 3 025 (три тисячі двадцять п'ять) грн. 16 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

В задоволенні заяви відповідача - Приватного підприємця Смельницького Ярослава Федоровича про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.13

Суддя Соботник В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Лоза В.В. 13.06.13