Рішення № 31788832, 11.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа № 909/521/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Мазурик Оксани Олексіївни,

вул. В.Симоненка, 26/27, м.Івано-Франківськ,76006

до відповідача: Управління освіти і науки виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради

вул. С.Бандери, 10-а, м.Івано - Франківськ, 76014

про стягнення 64 795,00 грн. боргу за договорами № 203 від 30.03.2012 та № 1100 від 10.12.2012 по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти,

за участю представників сторін:

від позивача: Мазурик О.О.- підприємець, (паспорт СС 654384 виданий Івано-Франківським МУВС МВС 04.11.13)

від відповідача: Яремин І.І.- спеціаліст з юридичних питань, (довіреність № 02-5/1150 від 15.04.13),

встановив: Фізична особа - підприємець Мазурик Оксана Олексіївна звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 64 795,00 грн. боргу за договорами № 203 від 30.03.2012 та № 1100 від 10.12.2012 по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договорів по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти № 203 від 30.03.2012 та № 1100 від 10.12.2012.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги визнає та надав суду відповідь на претензію (вих. №02-05/1427 від 15.05.13) та копію витягу з ЄДРЮОФОП.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (замовником) та фізичною особою - підприємцем Мазурик Оксаною Олексіївною (учасником) укладено договори по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти № 203 від 30.03.2012 та № 1100 від 10.12.2012.

Згідно умов даних договорів відповідач зобов"язався у 2012 році надати замовнику послуги з організації гарячого харчування учнів в ЗШ №25, а позивач - прийняти та оплатити такі послуги (п.1.1,1.2 договорів).

Додатковими угодами:

- №203/2 від 29.12.12 про внесення змін до договору №203 від 30.03.12 по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти ;

- №1100/1 від 24.12.12 про внесення змін до договору №1100 від 10.12.12 по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти.

Розділом 4 договорів вказаних вище договорів сторони погодили порядок здійснення оплати наданих позивачем послуг: розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника, що зазначений у договорі згідно з актами надання послуг з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів з моменту подання замовнику акту про надання послуг.

На підставі матеріалів справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні судом встановлено, що з моменту укладення даних договорів позивачем надавалися, а відповідачем отримувалися та частково оплачувалися надані позивачем послуги. Залишок заборгованості відповідача згідно актів виконаних робіт №№1,2,3, за грудень місяць 2012 року становить 22 985,00грн., згідно актів №№1,2 за січень-лютий 2013 року становить 41 810,00грн. та підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки розрахунків від 15.04.13 (борг 64 795,00грн.).

Позивач 10.04.2013 надіслав відповідачу претензію №5 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

Відповідач в засіданні суду зазначив, що на даний час борг погасити немає можливості; заплановано сплатити до кінця 2013 року.

Станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 795,00грн.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

В силу ст.9 Цивільного кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення зобов"язань, є , зокрема, договір. Аналогічні принципи закріплено і в ст.174 Господарського кодексу України: господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки договори № 203 від 30.03.2012 та № 1100 від 10.12.2012 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, то до них застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1ст.903 Цивільного кодексу України).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних аргументованих доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договорами. Факт наявності заборгованості у розмірі 64 795,00грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.9,11,525,526,530,610,612,629,901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи - підприємця Мазурик Оксани Олексіївни до відповідача Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 64 795,00 грн. боргу за договорами № 203 від 30.03.2012 та № 1100 від 10.12.2012 по закупівлі послуг з організації гарячого харчування учнів за державні кошти - задоволити.

Стягнути з Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, вул. С.Бандери, 10 а (код ЄДРПОУ 02143465) на користь Фізичної особи - підприємця Мазурик Оксани Олексіївни (код ЄДРПОУ 2363102627) 64 795,00 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот дев"яносто п"ять грн. 00коп.) боргу, 1 720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 12.06.13