Ухвала суду № 31790685, 13.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р.

справа № 1170/2а-4681/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 26.01.2012р. у справі №1170/2а-4681/11

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Олерон»

до:

про:

Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000962300 від 28.10.2011р.

ВСТАНОВИВ:

07.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олерон» (далі – ТОВ «Олерон») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – Світловодська ОДПІ) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000962300 від 28.10.2011р. / а.с. 3-7 том 1/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-4681/11 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної податковим органом (відповідачем у справі) позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Кас-Капітал» за червень, липень 2011р., податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Кас-Капітал», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання до «вигодо набувача», за результатами перевірки на підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962300 від 28.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на додану вартість на 7884,38 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 6307,5 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 1576,88 грн., але позивач вважає, що висновки відповідача у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки господарські операції між позивачем та ПП «Кас-Капітал» були виконані реально, отриманий позивачем від його контрагента товар було використано у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт виконання ним та його контрагентом своїх зобов’язань за укладеними між ними договорами, і висновки податкового органу є безпідставними та суперечать фактичним обставинам, тому просив визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки за результатами якої складено акт №244/2300/31972697 від 17.10.2011р., яким встановлено завищення податкових зобов’язань у сумі 1427296 грн., завищення податкового кредиту у сумі 1182744 грн., завищення податку на додану вартість на суму 6307,5 грн., та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000962300 від 28.10.2011р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. у справі №1170/2а-4681/11 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №0000962300 від 28.10.2011р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (суддя Петренко О.С. ) / а.с. 148-156 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 160-167 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 26.01.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлялись неодноразово / а.с. 179-181,188,192-198 том 2 /. Відповідач надав суду письмове клопотання у якому просив апеляційний суд розглянути дану справу у відсутність свого представника /а.с. 189,190 том 2/. За таких обставин колегія судів вважає можливим розгляду дану справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивача у справі – ТОВ «Олерон», 11.07.2002р. зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Світловодської міської ради, та як платник податків позивач перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ / а.с. 31,32 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Олерон» з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Кас-Капітал» за червень, липень 2011р., за результатами якої було складено акт акт №244/2300/31972697 від 17.10.2011р. (далі – акт перевірки) .

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 9-30 том 1/ податковим органом за результатами перевірки зароблено висновок про те, що: внаслідок порушення ст.ст. 185.1, 187.1,188.1 Податкового кодексу України завищено суму податкових зобов’язань за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. на загальну суму ПДВ 1427296 грн.; наслідок порушення ст.ст. 198.2, 198.3 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. на загальну суму ПДВ 1182744,40 грн.; внаслідок порушення ст. 198 Податкового кодексу України завищено податок на додану вартість на загальну суму 6307,50 грн. за липень 2011р. оскільки недодержано вимоги ч.1,5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів з контрагентами (постачальниками та покупцями) , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У подальшому за результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, Світловодською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962300 від 28.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на додану вартість на 7884,38 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 6307,5 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 1576,88 грн. / а.с. 8 том 1/.

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 9-30 том 1/ зроблені податковим органом за результатами перевірки висновки завищення податкових зобов’язань та завищення податкового кредиту зроблено з огляду на те, що податковим органом у ході перевірки встановлена дефектність первинних документів та відсутність об’єктів оподаткування, що свідчить про неможливість здійснення платником податків ТОВ «Олерон» операцій по ланцюгу постачання - ПП «Кас-Капітал» та покупцями, у зв’язку з чим податковим органом зароблено висновок про недодержано вимоги ч.1,5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів з контрагентами (постачальниками та покупцями) , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про їх нікчемність.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що між позивачем у справі (покупець) та ПП «Кас-Капітал» (продавець) було укладеного договір купівлі-продажу нафтопродуктів (дизельне паливо) №1 від 01.07.2011р. / а.с. 86 том 1 / та договір на поставку нафтопродуктів №127 від 01.07.2011р. / а.с. 87 том 1/, предметом якого є дизельне паливо підвищеної якості (Євро-4) марки В виду ІІ в асортименті, в кількості та за ціною вказаних у рахунках накладних на кожну партію товару.

З наданих позивачем під час розгляду даної адміністративної справи належних письмових доказів, які також були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, вбачається, що сторонами за договором купівлі-продажу 31 від 01.07.2011р. та договором поставки нафтопродуктів №127 від 01.07.2011р. свої зобов’язання за договорами було виконано, а саме продавець поставив товар, який покупець оплатив у встановлений договором строк, та використав у подальшому у власній господарській діяльності / а.с. 40-85 , 88-251 том 1, а.с. 1-87 том 2/

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було встановлено факту використання придбаних позивачем товарів (робіт та послуг) у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, та під час розгляду даної справи судом відповідачем у справі також не було надано суду належних письмових доказів цих обставин, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями або доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів (робіт та послуг) позивачу від його контрагентів.

Отже вищенаведені обставини з урахуванням положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів (робіт та послуг), який позивачем було отримано від його контрагента ПП «Кас-Каспій», та використано у власній господарській діяльності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено неправомірність формування позивачем у справі податкового кредиту за період 01.06.2011р. – 31.07.2011р., і з урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання протиправним прийнятого відповідачем за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000962300 від 28.10.2011р.. є безпідставним.

Щодо заявлених позивачем у справі позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача під час проведення перевірки за результатами якої складено акт №244/2300/31972697 від 17.10.2011р., яким встановлено завищення податкових зобов’язань у сумі 1427296 грн., завищення податкового кредиту у сумі 1182744 грн., завищення податку на додану вартість на суму 6307,5 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що фактичною підставою для висновку податкового органу про необхідність зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту з операцій по придбанню дизельного палива у період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. стало те, що на думку податкового органу правочини вчинені між ТОВ «Олерон» та ПП «Кас-Каспій» не були спрямовані на реальне настання наслідків, а тому є нікчемними.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язуть недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом ПП «Кас-Каспій», як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Але з урахуванням положень ст. 81 Податкового кодексу України акт перевірки №244/2300/31972697 від 17.10.2011р., дії відповідача по складенню якого фактично оскаржуються позивачем у справі, , не є рішенням суб’єкта владних повноважень (нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) та висновки акту перевірки самі по собі не впливають на коло прав та обов’язків позивача у справі, оскільки акт перевірки є лише засобом документування і фіксації тих чи інших обставин, на підставі якого у подальшому приймається певні рішення суб’єкта владних повноважень ( у даному випадку податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) яке і є юридичним наслідком і є об’єктом оскарження.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги положення п. 1 ст. 17 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, що виключає можливість оскарження такого акту в порядку адміністративного судочинства за правилами встановленими КАС України, та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні таких позовних вимог .

З огляду на вищезазначені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив у даній справі правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 26.01.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. у справі №1170/2а-4681/11 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 08.05.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко