Постанова № 31789769, 23.05.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 травня 2013 року справа № 2а-4830/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Кривко Н.П. (довіреність б/н від 14.09.2012 р.);

від позивача: Лободаєва О.В. (довіреність б/н від 14.09.2012 р.);

від відповідача: Федорінський Є.А. (довіреність №6/9/10-013 від 01.03.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агросвіт", пр-т Леніна, 171/5, м. Миколаїв, 54003

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкових повідомлень - рішень від 04.09.2012р. № 0011901540, №0011891540, від 08.11.2012 р. №0017571520, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Агросвіт" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби з наступними вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №0011901540; визнати протиправним та скасувати податкове повідомленн-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №0011891540; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. №0017571520.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного:

Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено перевірку правомірності нарахування ТОВ «Південь Агросвіт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2012 року та складено акт перевірки від 21.08.2012 року №580/15- 400/35938343 (т.1 а.с.15-37), у якому зазначено про завищення підприємством суми податкового кредиту на 201670 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2012 року на 136277 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та відповідно суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за травень 2012 року на 65393 грн.

На підставі даного акту були винесені наступні повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0011901540 від 04.09.2012 року (т.3 а.с.40), яким збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ «Південь Агросвіт» за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 81741,00 грн.: за основним платежем - 65393,00 грн., за штрафними санкціями - 16348,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0011891540 від 04.09.2012 року (т.3 а.с.38), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 136277 грн., у т.ч. 106764 грн. сума завищення від'ємного значення яка була врахована у зменшення податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди.

Внаслідок того, що податковим повідомленням-рішенням №0011891540 від 04.09.12р. було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 136277 грн., податковий борг, що виник у Позивача за квітень 2012 року, залишився непогашеним. У зв'язку з чим Відповідач склав акт перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість № 2050/15-122/35938343 від 08.11.12р. (т.3 а.с.44) та на підставі даного акту виніс податкове повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.12р. (т.3 а.с.45) про нарахування штрафу в сумі 10823,38 грн.

Судом встановлено, що 14.04.2012 року між ТОВ «Південь Агросвіт» та ПМП «Мария» було укладено договір №00103 про надання послуг перевезення вантажу. Згідно умов договору ТОВ «Південь Агросвіт» (Клієнт) доручає, а ПМП «Мария» (Автоперевізник) зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта виконати послуги, пов'язані з систематичним перевезенням вантажів на умовах, визначених даним договором. За даним договором у травні 2012 року Автоперевізником було надано Клієнту послуги перевезення вантажу на загальну суму 850307,40 грн., в т.ч. ПДВ 141717,90 грн. Про виконання вказаних послуг свідчать акти здачі-приймання робіт та податкові накладні, які були надані Відповідачу у ході перевірки.

03 травня 2012 року між фізичною особою ОСОБА_4 (Поручитель) та ПМП «Мария» (Кредитор) було укладено договір поруки №001, за умовами якого, у разі порушення ТОВ «Південь Агросвіт» (Боржник) обов'язку передбаченого п.1.1 договору №00103 від 12.04.2012 року, Поручитель зобов'язаний самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 7 календарних днів шляхом внесення грошових коштів в касу Кредитора в розмірі, визначеному актом звірки між Кредитором та Боржником. Так, у ТОВ «Південь Агросвіт» утворилась заборгованість у розмірі 850307,40 грн. перед ПМП «Мария», про що свідчить акт звірки розрахунків між підприємствами станом на 01.06.2012 року (т.3 а.с.84). ПМП «Мария» направила до ОСОБА_4 лист за вих.№5 від 01.06.2012 року з вимогою сплатити зазначену заборгованість у термін до 08.06.2012 року (т.3 а.с.85). ОСОБА_4 було сплачено в касу ПМП «Мария» грошові кошти на суму 850307,40 грн. за послуги, надані за договором №00103 від 12.04.2012 року, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера від 06.06.2012 року (т.3 а.с.86).

Всі передбачені договором №00103 послуги були надані Автоперевізником та прийняті Клієнтом, що підтверджується актами виконаних робіт (т.3 а.с.67-82) та відповідними податковими накладними.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

У акті перевірки Відповідач посилається на відсутність документів, що підтверджують факт оплати Позивачем за придбані паливно-мастильні матеріали за угодами з наступними контрагентами:

ТОВ «Союз Ойл» - на загальну суму 284629,14 грн., в т.ч. ПДВ 47438,19 грн.

СУН ТОВ «Кершер» - на загальну суму 62042,04 грн., в т.ч. ПДВ 10340,34 грн.

ТОВ «Золотий екватор» - на загальну суму 6560,10 грн., в т.ч. ПДВ 1093,35 грн.

ТОВ «Дизель-Плюс» - на загальну суму 6479,96 грн., в т.ч. ПДВ 1079,99 грн.

Позивачем були надані фіскальні чеки, що підтверджують оплату за придбання Позивачем паливно-мастильних матеріалів у зазначених підприємств (т.3 а.с. 161-215).

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що "податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...".

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Так, доводом протиправності дій Відповідача виступає те, що позивач неналежним чином здійснював податковий облік (т.1. а.с.235), та неможливість встановити факт реального здійснення господарських операцій. Вказані обставини підтверджуються актом ДПІ у м. Херсон Херсонської області від 09.07.2012р. "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПМП "Мрія" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у травні 2012 року".

Крім того, суд звертає увагу, що 03.10.2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва була розглянута справа № 1123/16389/20 про адміністративне правопорушення про вчинення директором ТОВ "Південь Агросвіт" - ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП. Рішенням суду по зазначеній справі встановлено, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, так як відсутні докази вчинення ОСОБА_4 дій , спрямованих на порушенняу веденні порядку податкового обліку.(т.4 а.с.5).

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Таким чином, легітимність контрагента - ПМП "Мрія" на момент здійснення правочину була офіційно підтверджена органами державної податкової служби, так в акті перевірки позивача (стор.21) зазначено, що актом перевірки ДПІ у м. Херсоні Херсонської області від 09.07.2012 року № 95/15-3/24117971 встановлено, що відповідно до наданої ПМП "Марія" податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року серед покупців-контрагентів ПМП "Марія" є підприємство ТОВ "Південь Агросвіт".

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у ПМП «Мария», ТОВ «Союз Ойл», СУН ТОВ «Кершер», ТОВ «Дизель-Плюс», ТОВ «Золотий екватор», з якимми позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність в Україні" від 16.07.1999 року № 996, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним договором.

Окрім вказаного суд звертає увагу, що згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів, а так само судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПМП «Мария», ТОВ «Союз Ойл», СУН ТОВ «Кершер», ТОВ «Дизель-Плюс», ТОВ «Золотий екватор» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який був укладений між позивачем та ПМП «Мария» та правочини позивача з ТОВ «Союз Ойл», СУН ТОВ «Кершер», ТОВ «Дизель-Плюс», ТОВ «Золотий екватор» визнані судом недійсними.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне, правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.2012 року, суд зазначає, що відповідно до п. 57.4 ст.54 ПКУ, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Внаслідок того, що податковим повідомленням-рішенням №0011891540 від 04.09.12р. було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 136277 грн., у т.ч. 106764 грн. сума завищення від'ємного значення яка була врахована у зменшення податкового боргу з податку, що виник за квітень 2012 року, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.12р. про нарахування штрафних санкцій в сумі 10823,38 грн. Тому, на думку, у випадку скасування податкового повідомлення-рішення №0011891540 від 04.09.12р., податкове повідомлення-рішення №0017571520 від 08.11.12р. також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст.7,ст. 158, ст. 161- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленн-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №0011901540.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленн-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №0011891540.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленн-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.11.2012 р. №0017571520.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 2963,51 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агросвіт" (код ЄДРПОУ 35938343).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст складено 28.05.2013 р.