Ухвала суду № 31787908, 30.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1450/13 30.05.2013 30.05.2013 30.05.2013

Провадження №22-ц/784/1432/13

Головуючий у першій інстанції-Лузан Л.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Богуславській О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до виконкому Дмитрівської сільської ради

Вознесенського району Миколаївської області

про захист права власності

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконкому Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про захист права власності.

Позивач зазначав, що рішенням Дмитрівської сільради від 27 червня 2008 року за № 18 вирішено питання про оформлення за ним права власності на комплекс будівель (приміщення бувшого пташника), розташованого за адресою АДРЕСА_1, а 5 грудня 2008 року відповідачем видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на його ім'я.

Посилаючись на порушення прав ОСОБА_4, яка на той час проживала з ним однією сім'єю, і з якою він зареєстрував шлюб у 2009 році, ОСОБА_1 просив визнати правочин по видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 5 грудня 2008 року недійсним, припинити його дію, визнати право спільної власності його та ОСОБА_4 на нерухомість та зобов'язати відповідача видати відповідне свідоцтво.

До участі в справі як третю особу залучено ОСОБА_3, який є власником спірного майна на підставі договору дарування від 20 березня 2009 року ( а.с.36).

Представник відповідача - виконкому Дмитрівської сільської ради у судове засідання не з'явився, але письмово виклав заперечення проти позову.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнав, вважаючи його безпідставним.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянти посилаються на те, що суд порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Рішення Європейського Суду з прав людини, статтю 19 Конституції України, а також норми національного матеріального і процесуального та міжнародного права.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 31 січня 2001 року в рахунок майнового паю його та інших членів підприємства ОСОБА_1 отримав від кооперативу «Восход» приміщення пташнику (а.с.7).

Рішенням виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області №18 від 27 червня 2008 року за ОСОБА_1 оформлено право власності комплект будівель (приміщень колишнього пташника), розташованих по АДРЕСА_1 з визначенням загальних розмірів приміщень літ. А-1, Б-1, В-1 (а.с.82).

5 грудня 2008 року позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель за вказаною адресою (а.с.8), а 25 лютого 2009 року право власності зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.23).

20 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в нотаріальній формі укладено договір дарування комплексу будівель за вказаною адресою (а.с.34). Реєстрація права власності на майно за ОСОБА_3 здійснена 26 березня 2009 року (а.с.36).

В позовних заявах (а.с.3, 17, 53 ) ОСОБА_1 зазначав підставою позову інший статус спірного майна та порушення прав ОСОБА_4, яка на той час проживала з ним однією сім'єю, приймала участь у будівництві приміщень комплексу та, на його думку, набула права співвласника нерухомості.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 55 Конституції України, статей 15,16 ЦК України та статті 3 ЦПК України щодо права кожної особи на судовий захист своїх порушених прав, свобод та інтересів, і лише у випадках, встановлених законом, - права на захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Не встановивши порушень особистих майнових та немайнових прав ОСОБА_1 рішенням виконкому сільської ради №18 від 27 червня 2008 року та свідоцтвом про право власності від 5 грудня 2008 року, а також наявності у позивача права на звернення до суду за захистом прав іншої особи, суд першої інстанції вірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянтів на порушення судом міжнародних та конституційних прав позивача. Жодна з наведених апелянтом норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Рішень Європейського суду з прав людини та Конституції України не суперечить висновкам суду, викладеним в мотивувальній частині судового рішення, про відсутність порушень прав позивача.

Не встановлено апеляційним судом і таких порушень судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. Розгляд справи неодноразово (20 грудня 2012 року, 18 січня, 4 лютого, 12 лютого 2013 року) відкладався в зв'язку з неявкою позивача та його представника. Повідомлення про призначення розгляду справи на 27 лютого 2013 року ОСОБА_1 отримати відмовився (а.с.177), що відповідно до правил частини 8 статті 76 ЦПК України є підставою вважати позивача належно повідомленим.

Не мають правового значення і доводи апеляційної скарги представника про перевищення ОСОБА_3 повноважень представника при оформленні права власності позивача на спірні будівлі та вчинення ним інших правопорушень, оскільки ці обставини виходять за межі підстав заявленого позову.

В апеляційних скаргах та в суді апеляційної інстанції представник апелянта посилався на порушення прав саме ОСОБА_1 Такими порушеннями він вважав оформлення на ім'я ОСОБА_1 права власності на комплект будівель, видачу свідоцтва на комплекс будівель, тоді як позивач просив оформити право на будівлю, а в заяві його представника до сільради зазначено про житлові приміщення. До того ж місцем розташування нерухомості зазначено с. Дмитрівка, а в заяві представника позивача - с. Бакай. Фактично нерухомість знаходиться між селами Дмитрівка та Бакай.

Але, в якій частині ці суперечності порушували дійсні права ОСОБА_1, з матеріалів справи не вбачається. До того ж ці обставини також виходять за межі підстав заявленого позову.

Оскільки апеляційні скарги не містять доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді