Постанова № 31787216, 11.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року 14:00Справа № 808/4608/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Горбовій І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»,

м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Прошина С.В., за довіреністю №18-71 від 24.12.2012,

Вініченко С.В., за довіреністю №18-65 від 24.12.2012,

від відповідача: Ратієв Д.С., з довіреністю №124/10 від 04.06.2013,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач, ПАТ «ЗФЗ») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000272600, №0000282600 та №0000292600, прийняті відповідачем 29.04.2013.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки відсутні правові підстави вважати укладені між ПАТ «ЗФЗ» та його контрагентом ТОВ «Южхімресурси» договори такими, що не були спрямовані на настання реальних наслідків (нікчемними) та таким, що не були виконані.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №22450 від 29.05.2013р. посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Южхімресурси» щодо підтвердження здійснення господарських операцій з рядом контрагентів, складений ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №157 від 22.03.2013, посадовими особами відповідача у період з 01.04.2013р. по 05.04.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗФЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Южхімресурси» за періоди серпень-грудень 2011р., травень-грудень 2012р., за результатами якої було складено акт перевірки № 175/26-0/00186542 від 12.04.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «ЗФЗ»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у грудні 2011р. на суму 2 211 грн.,

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4а ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 2338 грн., у тому числі: за вересень 2011р. на суму 86 грн., за грудень 2011р. на суму 903 грн., за червень 2012р., на суму 585 грн., за листопад 2012р. на суму 24 грн., за грудень 2012р. на суму 740 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 5 621 грн., у тому числі: за жовтень 2011р. на суму 2 274 грн., за липень 2012р. на суму 1 152 грн., з вересень 2012р. на суму 1 698 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011р. на суму 140 грн.

29.04.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000292600, яким ПАТ «ЗФЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5621,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2810,50 грн.,

- №0000282600, яким ПАТ «ЗФЗ» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 2351,00 грн.,

- №0000272600, яким ПАТ «ЗФЗ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди вересень 2011, грудень 2011, червень 2012, листопад 2012, грудень 2012 у загальному розмірі 2338 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1169 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ «ЗФЗ» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту самого акту перевірки та з'ясовано судом під час судового розгляду справи, в періодах, що перевірялися відповідачем господарські відносини між ПАТ «ЗФЗ» та ТОВ «Южхімресурси» здійснювалися на підставі договорів № 382 від 16.03.2010р. та №528 від 15.05.2012р., за якими здійснювалась поставка товарів (хімічна продукція) в асортименті та за цінами, наведеними в додаткових угодах до зазначених договорів.

На поставку зазначених товарів ТОВ «Южхімресруси» були виписані на адресу ПАТ «ЗФЗ» наступні податкові накладні: №8 від 04.08.2011 на суму ПДВ 86 грн., №58 від 22.09.2011 на суму ПДВ 540,00 грн., №68 від 26.09.2011 на суму ПДВ 289,32 грн., №35 від 14.10.2011 на суму ПДВ 1307,00 грн., №52 від 19.10.2011 на суму ПДВ 138,00 грн., №46 від 18.11.2011 на суму ПДВ 902,91 грн., №70 від 23.11.2011 на суму ПДВ 140,00 грн., №41 від 10.12.2011 на суму ПДВ 727,20 грн., №42 від 16.12.2011 на суму ПДВ 6693,14 грн., №43 від 16.12.2011 на суму ПДВ 368,09 грн., №35 від 15.05.2012 на суму ПДВ 128,00 грн., №94 від 29.05.2012 на суму ПДВ 456,58 грн., №75 від 25.06.2012 на суму ПДВ 497,08 грн., №57 від 21.08.2012 на суму ПДВ 1152,27 грн., №8 від 05.09.2012 на суму ПДВ 1698,40 грн., №98 від 26.10.2012 на суму ПДВ 23,75 грн., №62 від 13.11.2012 на суму ПДВ 688,39 грн., №63 від 13.11.2012 на суму ПДВ 52,00 грн.

Суми податку за зазначеними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Розрахунки за поставлені ТОВ «Южхімресурси» товари проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких наведено на стр. 19 акту перевірки (т. 1 а.с. 36) на загальну суму 61863,11 грн. Станом на 31.12.2012р. кредиторська заборгованість позивача за розрахунками з ТОВ «Южхімресурси» складає 4584,83 грн.

Також позивачем під час перевірки були надані перевіряючим товарно-транспортні накладні щодо транспортування придбаного у ТОВ «Южхімресурси» товарів. Перелік товарно-транспортних накладних наведено на стор. 19 акту перевірки.

Крім того, позивачем відповідачу під час перевірки по спірним господарським операціям були надані специфікації, рахунки, видаткові накладі, прибуткові ордери, про що зазначено на стор. 5 акту перевірки. Жодних зауважень до наданих позивачем до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «Южхімресурси» у акті перевірки та представником відповідача у судовому засіданні зазначено не було.

Разом з цим, на стор. 20 акту перевірки відповідач зазначає, що згідно отриманого від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська акту №481/22.5-08/31685169 від 15.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Южхімресурси» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «Стандарт-Д» за грудень 2012р., ТОВ «Ангстрем Континенталь» за травень-серпень 2012р., ТОВ «Ривс» за жовтень та листопад 2011р., ТОВ «Матадор» за серпень, вересень, грудень 2011р. та повноти їх відображення в податковому обліку» встановлено, що у зв'язку з тим, що ТОВ «Южхімресурси» не підтверджено податковий кредит з ПДВ (первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємством до перевірки не надано, а посадові особи підприємства знаходяться у розшуку), у ТОВ «Южхімресурси» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, чим порушено ст.185 ПК України. Звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємцям-покупцям у серпні-грудні 2011 року, травні-грудні 2012р. Саме на підставі зазначеного ата про неможливість проведення зустрічної звірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до зниження податкових зобов'язань. Суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно д п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4а ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач фактично дійшов висновків про заниження відповідачем податкових зобов'язань у зв'язку з твердженням про фактичне нездійснення зазначених господарських операцій. В обгрнутування цього відповідач наводить витяг з акту про неможливість проведення звірки, який сам по собі на думку суду не може бути достатнім та допустимим доказом нездійснення господарських операцій. Тим більш, що з назви акту вбачається, що звірку неможливо було провести, однак податковий орган фактично її провів без дослідження будь-яких первинних документів. Крім того, предметом звірки були саме відносини ТОВ «Южхімресурси» з іншими контрагентами, а не з позивачем і відповідачем не доведено суду факту того, що саме придбані ТОВ «Южхімресурси» у відповідних податкових періодах і у зазначених у акті про неможливість проведення звірки постачальників товари були в подальшому реалізовані позивачу.

Натомість належним доказом факту проведення документування фактично не здійснених господарських операцій з метою отримання підприємством податкової вигоди, як про це зазначає відповідач на стр. 21 акту перевірки, на думку суду можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, доказів існування яких відповідачем суду не надано.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість позивачем як під час перевірки так і суду під час судового розгляду справи були надані копії первинних документів в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000272600, №0000282600, №0000292600, прийняті 29 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 142 гривні 89 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова