Постанова № 31785620, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року № 826/5091/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) до Державної податкової служби у м. Києві (надалі також - відповідач), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 05.03.2013 № 124-о «По особовому складу податкової міліції».

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 11.03.2013 № 128-о «По особовому складу податкової міліції».

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 22.03.2013 № 145-о «По особовому складу податкової міліції».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні рішення є протиправними, порушують законні права та інтереси позивача, відтак позов просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1, підполковник податкової міліції, проходив службу в підрозділах податкової міліції з 1997 року.

Так, наказом Державної податкової адміністрації у м. Києві від 15.04.2011р. № 132-0 позивач був призначений з 18.04.2011р. на посаду тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника начальника Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до наказу ДПС у м. Києві від 23 березня 2012 року №207-о "По особовому складу податкової міліції" у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення та скороченням чисельності Державної податкової адміністрації у місті Києва та утворенням ДПС у м. Києві звільнено з посади, зарахувавши в розпорядження ДПС у м. Києві, зокрема, по ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підполковника податкової міліції ОСОБА_1, тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено попередження про наступне вивільнення.

У подальшому відповідно до наказу ДПС у м. Києві від 05 квітня 2012 року №240-о «По особовому складу податкової міліції у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення та скороченням чисельності Державної податкової адміністрації у місті Києва та утворенням ДПС у м. Києві призначено, зокрема, по ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні ДПС у м. Києві, на посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, на підставі попередження про наступне вивільнення та рапорту управління персоналу ДПС у м. Києві від 03 квітня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2012р. по справі № 2а-7828/12/2670 визнано протиправними та скасовано вказані накази Державної податкової служби у м. Києві від 23.03.2012 № 207-о та від 05.04.2012 № 240-о в частині звільнення позивача з посади т.в.о. першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та його призначення на посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва; та поновлено позивача на різнозначній посаді.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012р. вказана постанова залишена без змін.

Як слідує із матеріалів, з 15.02.2013р. по 07.03.2013р. позивач перебував на лікарняному.

Після виходу з лікарняного, 12.03.2013р. позивача повідомлено про те, що наказом відповідача від 05.03.2013р. № 124-о «По особовому складу податкової міліції» його звільнено з посади т.в.о. першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва у зв'язку із відсутність вакантної рівнозначної посади.

Крім того, наказом відповідача від 11.03.2013р. № 128-о «По особовому складу податкової міліції», внесено зміни до наказу відповідача від 05.03.2013р. № 124-о, а саме змінено дату звільнення позивача з посади, зарахувавши в розпорядження ДПС у м. Києві з 05 березня на 11 березня 2013 року.

Згідно наказу відповідача від 22.03.2013р. № 145-о «По особовому складу податкової міліції» позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Проте позивач вважає спірні накази, зокрема, від 05.03.2013р. № 124-о «По особовому складу податкової міліції»; від 11.03.2013р. № 128-о «По особовому складу податкової міліції»; від 22.03.2013 № 145-о «По особовому складу податкової міліції» протиправними та просить суд їх скасувати.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних наказів, суд, керуючись чинним законодавством, в тому числі частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірних наказів чинному законодавству та законність процедури їх прийняття. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як слідує із наказу від 05.03.2013р. № 124-о про звільнення позивача ньому відсутні конкретні норми чинного законодавства на підставі яких проводилось звільнення, а містить лише посилання відповідача на Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. № 1085/2010 та постанову Кабінету Міністрів України від 21.09.2011р. № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Так, вказаний Указ Президента України передбачає, зокрема, утворення Державної податкової служби України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту -Положення про проходження служби).

Згідно з пунктом 40 Положення про проходження служби призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується, зокрема, таке: при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка; безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за невакантною - чотирьох місяців.

Підпунктом «в» п.40 Положення передбачено, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

При цьому, організаційно-штатні заходи - це заходи по створенню, реорганізації або припиненню діяльності органу, в даному випадку податкового.

Водночас, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу від 05.03.2013р. № 124-о, жодних організаційно-штатних заходів щодо відповідача не проводились.

Згідно, постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011р. № 981 передбачено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Проте, процедура утворення органів державної податкової служби була закінчена більше ніж за рік до прийняття відповідачем оскаржуваних наказів (державна реєстрація припинення Державної податкової адміністрації у м. Києві була здійснена ще 27.01.2012р.). За таких обставин, посилання відповідача на Указ Президента України від 09.12.2010р. є недоцільним.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що у період з 15.02.2013р. по 07.03.2013р. позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АВН №680050, що є недопустимим в силу закону.

Вирішуючи питання щодо правомірності наказу від 22.03.2013р. № 145-о «По особовому складу податкової міліції» про призначення на позивача на посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, суд виходив із наступного.

Відповідно до пункту 42 Положення про проходження служби визначено, що переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Пунктом 45 Положення про проходження служби передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.

Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Зниження в посаді в порядку дисциплінарного стягнення провадиться начальником, якому таке право надано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.

Наведені правові норми свідчать, що переміщення осіб старшого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів дозволяється лише за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду та фактичного скорочення штатів.

Спірні накази не містять посилань на конкретні норми Положення про проходження служби, які визначають вичерпний перелік підстав для переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі (підпункти пунктів 42, 45).

Водночас, жодна із законно визначених підстав для фактичного переміщення позивача по службі в оскаржуваних наказах не зазначено.

Крім того, в оскаржуваному наказі від 22.03.2013р. № 145-о в якості підстав для призначення позивача на посаду старшого оперуповноваженого вказано попередження про наступне вивільнення. Проте, з жодним попередженням про вивільнення у 2013 році позивача не було ознайомлено.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.01.2012р. відповідач попереджав позивача про наступне вивільнення з посади 24.03.2012р. за п.8, пп. «з» п. 63 та пп. «г» п. 64 Положення. Проте, за результатами цього попередження відповідачем вже було звільнено позивача наказом від 23.03.2012 № 207-о з посади т.в.о. першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та наказом від 05.04.2012 № 240-о позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Водночас, вищезазначені накази від 23.03.2012р. № 207-о та від 05.04.2012р. № 240-о визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2012 по справі № 2а-7828/12/2670.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, згідно п. 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:

- за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;

- у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

- за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

- у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);

- за службовою невідповідністю;

- у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення;

- через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку;

- у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Пп. «з» п. 63 Положення передбачає звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб рядового і молодшого начальницького складу через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно пп. «г» п. 64 Положення передбачає звільнення осіб зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, у ході судового розгляду справи встановлено, що на час прийняття наказу про звільнення позивача, скорочення штату по керівному складу ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не відбулось, та посада першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, яку фактично обіймав позивач, не була скорочена.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що призначення позивача на посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії злочинам у базових галузях економіки відділу організації викриття податкових злочинів ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва наказом від 22.03.2013р. є незаконним, позаяк відповідачем порушено імперативний порядок, визначений Положенням.

При цьому, фактичні обставини справи свідчать, що відповідач, замість поновлення позивача на рівнозначній посаді за рішенням суду, повторно звільнив позивача з посади, звільнення з якої вже було визнано судом незаконним.

Водночас, встановлено, що позивач виконував обов'язки т.в.о. першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва практично рік (з 18.04.2011 по квітень 2012 року). В той же час, згідно п.п. «б» п. 40 Положення безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за невакантною - чотирьох місяців.

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду справи підтверджено протиправність наказу від 05.03.2013р. № 124-о «По особовому складу податкової міліції», яким позивача звільнено з посади, наказ про внесення змін до вищевказаного наказу від 11.03.2013р. №128 - о також є таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 05.03.2013 № 124-о «По особовому складу податкової міліції».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 11.03.2013 № 128-о «По особовому складу податкової міліції».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у м. Києві від 22.03.2013 № 145-о «По особовому складу податкової міліції».

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 34грн. 41 коп. на ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із Державної податкової служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур