Постанова № 31785608, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року № 826/7129/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» до Окружної державної податкової служби центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 лютого 2013 року № 0000112320.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укрпластик» (далі по тексту також - позивач) до Окружної державної податкової служби центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 лютого 2013 року № 0000112320.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення є протиправним, порушує законні права та інтереси позивача, відтак позов просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Укрпластик» (код ЄДРПОУ 00203588) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Укрпластик» (код ЄДРПОУ 00203588) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року» від 18.01.2013 року № 46/40-10/23-20/00203588 (далі по тексту - акт перевірки).

На підставі акту перевірки 12 лютого 2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112320, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 1 176 997 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень) та нараховані штрафні санкції у розмірі 588 498,50 грн. (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 50 копійок).

Як слідує із матеріалів справи, відповідач в ході перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2012 року у сумі 1 176 997 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач в порядку п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подав заперечення до акту перевірки, в яких просив скасувати висновки акту перевірки з врахуванням висвітлених заперечень.

За результатами розгляду заперечень рішенням відповідача висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Крім того, спірне податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку.

Так, позивачем 21.02.2013 р. подано скаргу №10/5-850 на податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 р. №0000112320 до Державної податкової служби України в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 22.04.2013 р. № 1253/6/99-99-10-01-15, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2013 р. № 0000112320, а скаргу позивача - без задоволення.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000112320 від 12.02.2013р., суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в перевіряємому періоді імпортував сировину для власного виробництва та здійснив оформлення вантажно-митних декларацій. В оригіналах кожної вантажно-митної декларації за вересень та жовтень 2012 p., які були надані відповідачу під час перевірки, у графі 50 банком зроблено відмітку про сплату податку на додану вартість в повному обсязі з датою перерахування ПДВ по кожній вантажно-митній декларації. Сума ПДВ по кожній вантажно-митній декларації зазначена у графах 47 та 48, а сплата податку підтверджена відмітками Київської регіональної митниці.

Проте, відповідачем у акті перевірки вказано, що в порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем по декларації за жовтень 2012 р. заявлено відшкодування ПДВ з бюджету частину залишку від'ємного значення, яка фактично не сплачена у вересні 2012 р. та у звітному податковому періоді у сумі 1 176 997 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень).

При цьому, до вказаного висновку відповідач дійшов на підставі того, що, необхідними умовами для отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ - отримання платником податків відповідного товару, згідно умов договору, та здійснення сплати за цей товар. Тобто відповідач пов'язує настання у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ з фактом здійснення платником податків сплати за отриманий товар.

Проте такі доводи відповідача спростовуються імперативними приписами чинного податкового законодавства.

Так, відповідно до п.187.8 ст. 187 Податкового кодексу України (далі по тексту також - ПКУ) датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Водночас, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст. 200 ПКУ при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст. 200 ПКУ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 ПКУ). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (пп.«а» п.200.4 ст. 200 ПКУ).

Крім того, п.201.12 ст. 201 ПКУ визначає документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, у разі ввезення товарів на митну територію України, митну декларацію, оформлену відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.20 ст. 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

При цьому, як встановлено п.8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, правовими підставами для отримання бюджетного відшкодування при ввезенні товарів на митну територію України, є: зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного періоду; фактична оплата податку, яка, у разі ввезення товарів на митну територію України, підтверджується виключно митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства. При цьому, проведення оплати за товар, в даному випадку, не є обов'язковою умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Водночас, відповідачем в ході перевірки, за наслідками аналізу первинних документів, а саме банківських виписок, де в розділі мета платежу вказано «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без ПДВ)», зроблено висновок про неможливість підтвердження факту оплати позивачем товарів/послуг.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до п.185.1. ст. 185 ПКУ операції платників податку, зокрема, з ввезення товарів на митну територію України та з вивезення товарів за межі митної території України є об'єктом оподаткування.

Як встановлено п. 187.8. ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно п.190.1 ст. 190 ПКУ базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12ст. 201 ПКУ).

Відповідно до п.206.1. ст. 206 ПКУ під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

В ході судового розгляду справи первинними документами позивача підтверджено, що протягом вересня 2012 року позивачем при ввезенні товарів на територію України було сплачено ПДВ на загальну суму 1176 997 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень), у зв'язку з чим до декларації за жовтень 2012 року заявлено вказану суму до бюджетного відшкодування.

Таким чином, достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена вантажно-митна декларація і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позивач мав правові підстави для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у вересні 2012 року при ввезенні товарів на митну територію України до податкового кредиту за вересень 2012 року та відповідно мав право заявити до відшкодування у декларації за жовтень 2012 року частину залишку від'ємного значення у сумі 1 176 997 грн. Щодо зазначення в банківських виписках в графі мета платежу «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без ПДВ)», суд зазначає наступне.

Статтею 299 Митного кодексу України платник податків має можливість сплати митних платежів із застосуванням авансових платежів (передоплати). Під авансовими платежами (передоплатою) розуміються грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було зроблено запит до Київської регіональної митниці стосовно отримання звітів щодо списання коштів, сплачених авансом при імпортуванні товарів у вересні-жовтні 2012р. та отримане письмове підтвердження інформації про використання митницею коштів, внесених позивачем, як авансові внески за цей період.

Таким чином, позивач правомірно відобразив у розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2012 р. суму 1 176 997 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень) фактично сплачену при ввезені товарів на територію України, що підтверджується первинними документами, наданими відповідачу під час проведення перевірки, та відповідає нормам Податкового кодексу України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що сума ПДВ у розмірі 1 176 997 грн. включена позивачем до податкового кредиту із додержанням норм законодавства, що підтверджується первинними документами, а визначальним для отримання бюджетного відшкодування в даному випадку є фактична сплата суми податку отримувачем товарів у попередніх звітних періодах, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення № 0000112320 від 12 лютого 2013 року.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення. Доводи, викладені відповідачем у письмових запереченнях на позовну заяву спростовані матеріалами справи та імперативними приписами чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2013 року № 0000112320, прийняте Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2294 грн. 00 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур