Рішення № 31785399, 06.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2013р. Справа № 13/163

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк,

про: стягнення 29204грн.19коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 29204грн.19коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 25752грн.01коп., 3% річних у сумі 325грн.96коп., пені в сумі 1684грн.11коп. та інфляційних витрат у сумі 1442грн.11коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 585 від 15.05.2008р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 04.11.2011р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ТС Обжора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» про визнання договору № 585 від 15.05.2008р. недійсним.

18.11.2011р. позивач надав через канцелярію суду заяву про долучення документів до матеріалів справи, зокрема Додаткової угоди №1 від 15.05.2009р. до договору №585 від 15.05.2008р..

У зв’язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.11.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 18.11.2011р. зупинив провадження по справі.

Ухвалою від 05.02.2013р. судом було поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.02.2013р.

06.02.2013р. ТОВ «ТС Обжора» звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання видаткової накладної РТИУ АС900601001 від 30.05.2009р. недійсною.

Ухвалою від 06.02.2013р. суд, керуючись п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у її прийнятті.

Ухвалою від 12.02.2013р. суд зупинив провадження по справі через надходження від ТОВ «ТС Обжора» апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 06.02.2013р.

Суд ухвалою від 29.05.2013р. поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 06.06.2013р.

Представники сторін у судове засідання 06.06.2013р. не з’явилися, про час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про отримання ухвали суду від 29.05.2013р.

Явка представників сторін ухвалою суду від 29.05.2013р. не була визнана судом обов’язковою.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 29.05.2013р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

15.05.2008р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) з протоколом розбіжностей був укладений договір купівлі-продажу на умовах з відстроченням платежу № 585 (далі – договір), відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації, яка є невід’ємною частиною даного договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним договором, їх ціни. Специфікація є невід’ємною частиною даного договору (Додаток 2 «Специфікація»).

Пунктом 2.5.1. договору сторони погодили, що право власності переходить від продавця до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, котра підтверджує, що товари були прийняті покупцем.

У відповідності із п. 5.2 договору продавець зобов’язаний поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації, що затверджена сторонами («Додаток 2).

15.05.2009р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою виклали п. 5.3 договору в наступній редакції - покупець зобов’язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 21 календарного дня з моменту передання такої партії товару. Виключення складають товарні накладні котрі містять товар торгової марки «ГОЛИЦЫНСКИЕ ВИНА», «ДАКИЯ», «ФЛЕРУЖ». Такі видаткові накладні покупець зобов’язаний сплачувати по мірі її реалізації не пізніше 14 банківських дні від моменту реалізації такого товару. При цьому покупець зобов’язується кожні 14 календарних дні надавати звіт (електронний, письмовий) постачальнику, щодо кількості даної продукції на складі.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2009р.

Згідно із п. 8.2 договору якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Протоколом розбіжностей від 15.05.2008р. до договору №585 від 15.05.2008р. сторони погодили п.п. 1.4., 2.2.3., 2.4.3., 2.4.4., 2.6.1., 2.6.2., 3.2., 4.3.,5.3., 5.4., 5.5., 5.8.,5.9., 5.10., 6.2., 6.3., 6.4., 6.8., 6.10., 8.4., 8.5., 10.8., у іншій, ніж у спірному договорі, редакції.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання договору № 585 від 15.05.2008р. за товарно - транспортними накладними №АС 901225021 від 24.12.2009р., №АС 901225022 від 24.12.2009р., №АС 901225023 від 24.12.2009р., №АС 901225024 від 24.12.2009р., №АС 900122002 від 21.01.2010р., №АС 900122007 від 21.01.2010р., №АС 900122011 від 21.01.2010р., №АС 900122015 від 21.01.2010р., №АС 900122016 від 21.01.2010р., №АС 900122017 від 21.01.2010р., №АС 900122018 від 21.01.2010р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 26112грн. 82коп., однак, отримавши товар, відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного та остаточного розрахунку за товар не виконав, внаслідок чого станом на 24.03.2011р. за відповідачем виникла заборгованість у сумі 25752грн.01коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 25752грн.01коп., 3% річних у сумі 1442грн.00коп., пені в сумі 1684грн.11коп. та інфляційних витрат у сумі 1442грн.11коп.

Відповідно до позовної заяви підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 585 від 15.05.2008р. (купівля-продаж на умовах оплати з відстрочкою платежу) щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого за товарно - транспортними накладними №АС 901225021 від 24.12.2009р., №АС 901225022 від 24.12.2009р., №АС 901225023 від 24.12.2009р., №АС 901225024 від 24.12.2009р., №АС 900122002 від 21.01.2010р., №АС 900122007 від 21.01.2010р., №АС 900122011 від 21.01.2010р., №АС 900122015 від 21.01.2010р., №АС 900122016 від 21.01.2010р., №АС 900122017 від 21.01.2010р., №АС 900122018 від 21.01.2010р.

Договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 585 від 15.05.2008р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, умовами договору № 585 від 15.05.2008р. передбачено, що асортимент товару, який поставляється за договором, його ціна визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У договорі № 585 від 15.05.2008р. відомості про найменування товару та його ціну відсутні, як і відсутня у матеріалах справи оформлена єдиним документом специфікація до вказаного договору, яка містить асортимент товару та його вартість.

За довідкою позивача за підписом директора № 387/10 від 31.10.2011р., яка надана через канцелярію суду 01.11.2011р., жодних письмових договорів крім № 585 від 15.05.2008р., в тому числі укладених в усній або в іншій формі між сторонами не укладалося.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Наразі відповідач не заперечує проти отримання спірного товару за договором № 585 від 15.05.2008р. та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передався.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору № 585 від 15.05.2008р., в матеріалах справи є підписані обома сторонами товарно-транспортні накладні, які містять найменування товару, його кількість та вартість та за якими здійснилося приймання товару представником відповідача, що свідчить про те, що сторони узгодили предмет, ціну товару, тобто всі істотні умови поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Так, позивач у виконання договору № 585 від 15.05.2008р. поставив, а відповідач за товарно - транспортними накладними №АС 901225021 від 24.12.2009р., №АС 901225022 від 24.12.2009р., №АС 901225023 від 24.12.2009р., №АС 901225024 від 24.12.2009р., №АС 900122002 від 21.01.2010р., №АС 900122007 від 21.01.2010р., №АС 900122011 від 21.01.2010р., №АС 900122015 від 21.01.2010р., №АС 900122016 від 21.01.2010р., №АС 900122017 від 21.01.2010р., №АС 900122018 від 21.01.2010р. отримав товар загальною вартістю 26112грн.82коп.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи на вказаних накладних в графі „Отримав”.

Пунктом 5.5 в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Постачальник протягом 3 робочих днів зобов’язаний замінити накладні та податкові накладні.

Відповідно до п. 5.6 договору якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання поставити товар позивач виконав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 5.3 договору № 585 від 15.05.2008р. в редакції Додаткової угоди №1, сторони дійшли згоди, що покупець зобов’язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 21 календарного дня з моменту передання такої партії товару. Виключення складають товарні накладні котрі містять товар торгової марки «ГОЛИЦЫНСКИЕ ВИНА», «ДАКИЯ», «ФЛЕРУЖ». Такі товарні накладні покупець зобов’язаний сплачувати по мірі її реалізації не пізніше 14 банківських дні від моменту реалізації такого товару. При цьому покупець зобов’язується кожні 14 календарних дні надавати звіт (електронний, письмовий) постачальнику, щодо кількості даної продукції на складі.

Враховуючи, що з наявних в матеріалах справи видаткових накладених не вбачається, що здійснювалася поставка саме товару торгової марки «ГОЛИЦЫНСКИЕ ВИНА», «ДАКИЯ», «ФЛЕРУЖ», що не спростовано сторонами, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов’язаний був сплатити позивачу кожну партію товару не пізніше 21 календарного дня з моменту її передання.

Пунктом 2.5.1. договору, сторони погодили, що право власності переходить від продавця до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, котра підтверджує, що товари були прийняті покупцем.

Враховуючи, що за товарно - транспортними накладними №АС 901225021, №АС 901225022, №АС 901225023, №АС 901225024 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 24.12.2009р., то з урахуванням умов п. 5.3 договору № 585 від 15.05.2008р. в редакції Додаткової угоди №1, граничний строк оплати товару наступив для відповідача 14.01.2010р., а вже з 15.01.2010р. почалося прострочення виконання зобов’язання; товар, поставлений за товарно - транспортними накладними №АС 900122002, №АС 900122007, № АС 900122011, №АС 900122015, №АС 900122016, №АС 900122017, №АС 900122018 від 21.01.2010р. повинен бути сплачений відповідачем до 10.02.2010р. включно, а вже з 11.02.2010р. почалось прострочення виконання грошового зобов’язання.

В свою чергу, як стверджує позивач у позові, поставлений за вказаними накладними товар був частково оплачений відповідачем, внаслідок чого, загальна сума боргу складає 25752грн.01коп.

Відповідачем такий висновок не спростований.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 25752грн.01коп. суду не представлені, розмір боргу не спростований відповідачем, наразі в матеріалах справи наявний двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами, скріплений печаткою ТОВ «ТС Обжора», відповідно до якого станом на 01.02.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 25752грн.01коп.

Вказана сума основного боргу в тому числі підтверджується довідкою № 388/10 від 31.10.2011р. за підписом директора ТОВ «Агросервіс».

В результаті викладеного, позовні вимоги у розмірі 25752грн.01коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 325грн.96коп., які нараховані за період з 03.09.2010р. по 03.02.2011р. на суму 25752грн.01коп. та інфляційні втрати в сумі 1442грн.11коп., нараховані за той самий період, що і 3% річних.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Таким чином, суд, керуючись приписами діючого законодавства, перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних, встановив, що заявлений до стягнення розмір інфляційних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 1442грн.11коп. підлягають задоволенню.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення, встановив, що наданий позивачем розрахунок є вірним, у зв’язку з чим заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 325грн.96коп. підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем, щодо оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 6.10 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1684грн.11коп., яка нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу за період з 03.09.2010р. по 03.02.2011р. на суму 25752грн.01коп.

Згідно, до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов’язання повинно бути виконано.

Враховуючи, що за товарно - транспортними накладними №АС 901225021, №АС 901225022, №АС 901225023, №АС 901225024 від 24.12.2009р. почалося прострочення виконання зобов’язання з 15.01.2010р., пеня може нараховуватися за вказаними накладними протягом шести місяців, тобто до 15.07.2010р.; за товарно - транспортними накладними №АС 900122002, №АС 900122007, № АС 900122011, №АС 900122015, №АС 900122016, №АС 900122017, №АС 900122018 від 21.01.2010р. прострочення виконання зобов’язання почалося з 11.02.2010р., тобто пеня може нараховуватися до 11.08.2010р.

Позивач визначив період нарахування пені з 03.09.2010р. до 03.02.2011р., тобто здійснює нарахування вже за межами шести місяців, що є неправомірним.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1684грн.11коп. задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 29204грн.19коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 25752грн.01коп., 3% річних у сумі 325грн.96коп., пені в сумі 1684грн.11коп. та інфляційних витрат у сумі 1442грн.11коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б, ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (юридична адреса: 83122, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 30, код ЄДРПОУ 25110669) суму основного боргу 25752грн.01коп., 3% річних у сумі 325грн.96коп., інфляційних витрат у сумі 1442грн.11коп., витрати на оплату державного мита в сумі 275грн.20коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 222грн.39коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог – відмовити.

У судовому засіданні 06.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова

Надруковано 4 прим.:

1-позивачу

2,3- відповідачу на адреси: 83008, м. Донецьк, вул.. Югославська, 30; 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б,

4 - до справи