Ухвала суду № 31785380, 13.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/380/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко В.М. Провадження № 22-ц/780/2915/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 46 13.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шестимісячний строк для примирення, провадження у справі зупинено на цей строк.

На обґрунтування постановленої ухвали зазначено, що надання строку на примирення сторонам по справі спрямоване на збереження сім'ї, а час їх окремого проживання є незначним.

Не погоджуючись, ОСОБА_2 оскаржив зазначену частину судового рішення, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права при її постановленні.

Просить ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для її розгляду по суті.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, 06 грудня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, у якому, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився син - ОСОБА_4 ( а.с. 3, 4 ).

26 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, де просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою ( а.с. 9 ).

Свої вимоги мотивував тим, що даний шлюб виявився невдалим, останнім часом у сторін по справі склалися різні погляди на життя, стали з'являтися непорозуміння, в результаті чого у позивача виникли позашлюбні відносини ( там же ).

Крім того, зазначив, що із грудня 2012 року подружжя разом не проживає і їх шлюбні відносини фактично припинені, на даний час позивач проживає у новій сім'ї і має намір укласти новий шлюб, а тому збереження шлюбу і подальше сумісне проживання з відповідачем є неможливим.

При цьому, спільна дитина залишається проживати з матір'ю, а його виховання та утримання залишається за двома батьками ( там же ).

Під час розгляду справи по суті, ОСОБА_3 заявила клопотання про надання сторонам строку для примирення, оскільки вважає, що шлюб можна зберегти, адже вони прожили однією сім'єю дванадцять років, непорозумінь між ними не виникало, жили добре, а те, що сталося, для неї є повною несподіванкою ( а.с. 16 ).

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шестимісячний строк для примирення, провадження у справі зупинено на цей строк ( там же ).

Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно абзацу 2 пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення ( ч. 5 ст. 191 ЦПК ).

Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність надання сторонам по справі шестимісячного строку для примирення та зупинення провадження у справі на цей строк.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість ухвали, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права при її постановленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що сімейне життя між сторонами по справі не склалося, апелянт проживає у новій сім'ї та збирається зареєструвати новий шлюб, неможливість збереження сім'ї, наміри відповідачки в подальшому претендувати на майно, на яке позивач набуде право власності за час окремого проживання, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі на цей строк, а також не являються підставою для задоволення апеляційних вимог.

Відтак, апеляційну скаргу, на переконання апеляційного суду, необхідно відхилити, а ухвалу - залишити без змін у відповідності до положень п. 1 ст. 312 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу у частині зупинення провадження у справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у частині зупинення провадження у справі у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба