Постанова № 31785090, 27.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року (11 год. 10 хв.)Справа № 808/3842/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс»

до: Відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області

третя особа: Василівське відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи

про: зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» (далі - ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс», або Позивач) до Відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області (далі Відповідач), третьої особи Василівське відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи в якій позивач просить зобов'язати відповідача знати заборону відчуження накладену на вантажну молокоцистерну НОМЕР_1, марки ГАЗ 5312, двигун № V-4250 куб. см., шасі НОМЕР_5, кузов №б/н.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та день судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та день судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін з урахуванням приписів частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» є власником вантажної молокоцистерни № НОМЕР_1, марки ГАЗ 5312, двигун № У=4250 куб.см., шасі № НОМЕР_3, кузов № б/н (далі - Вантажний автомобіль), свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_4 виданого РЕП ДАІ Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області 28.09.2000 року на підставі рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 22/30-14/234 від 06.10.2005 року.

У січні 2013 року Позивачем було прийняте рішення про продаж Вантажного автомобілю. Для укладення відповідного правочину уповноважена особа Позивача, у порядку передбаченому діючим законодавством, звернулася до Василівського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи (далі - Василівський ВРЕР), щодо зняття з обліку Вантажного автомобілю. Однак, посадовими особами Василівського ВРЕР було повідомлено, що на вантажний автомобіль, Відділом державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, була накладена заборона відчудження від 17.02.2005 року вих. № 1286.

У лютому 2013 року, Позивач звернувся до Відповідача за отриманням детальної інформації щодо причин та правових підстав накладення вказаної вище заборони на вантажний автомобіль.

Відповідач, своїм листом № 1158/8 від 19.02.2013 року, повідомив, що станом на 19.02.2013 року не можливо відслідкувати завершення виконавчого провадження чи взагалі хід виконавчого провадження у зв'язку з тим, що згідно Номенклатури справ відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Журнал реєстрації вхідної кореспонденції, Розносна книга для місцевої кореспонденції та Журнал реєстрації виконавчих документів переданих державному виконавцеві, які зберігаються в архіві ВДВС протягом 3 (трьох) років і ці вищезазначені номенклатурні справи, включаючи завершені виконавчі провадження, було знищено шляхом спалення у 2012 році зі складанням Акта вилучення документів для знищення 20.02.2012 року.

Враховуючи викладене, на сьогодні відсутні будь які правові підстави для існування заборони відчудження Вантажного автомобілю який належить Позивачу на підставі права власності, а тому, наявність останнього порушує право власності Позивача, а саме право розпорядження вказаним рухомим майном.

Відповідно до ст. 41 Конституцією України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення його права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про виконання певних дій для усунення таких порушень. Крім того, згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння та розпорядженням своїм майном.

Позивач вважає, що таким чином порушено його права на користування та вільне розпорядження його майном, за захистом цього права Позивач і звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення: 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою: обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії: безсторонньо. тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія: добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб: пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Інститут права власності регулюється Конституцією України та Цивільним кодексом України.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ІІК України).

У цивільно-правовій доктрині право власності розглядається в об'єктив ному і суб'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які встановлюють і охороняють належність матері альних благ конкретним суб'єктам - власникам, у тому числі визначають підсіа ви та умови виникнення і припинення у них цього права щодо цих благ.

До інституту права власності мають належати ті норми, які зокрема, встановлюють: а) належність матеріаль них благ власника; б) підстави й умови виникнення в особи права власності: в) обсяг повноважень власника з володіння, користування та розпоряджання матеріальними благами: г) підстави й умови припинення права власності: д) пра вові засоби захисту прав власника.

Право власності в суб'єктивному значенні - це передбачене й гарантоване законом право власника (фізичної чи юридичної особи, держави, територіальної громади) здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, суб'єктивне право власності, як і будь- яке інше суб'єктивне цивільне право, означає міру можливої поведінки власника щодо належного йому майна.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість влас ника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Право розпоряджання - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом ного відчужен ня іншим особам, зміни його стан) чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом).

Відповідно до ст. 319 ІДК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.1.2.3 ст.319ЦК України).

Одним з найвагоміших правил щодо здійснення права власності є положення про здійснення власником тріадних правомочностей із своїм майном на власний розсуд. Тобто власник здійснює їх за власною волею і не зобов'язаний отримувати на це дозвіл інших осіб.

Захист законних прав громадян є одним із найважливіших завдань держави.

Так відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання». Оскільки економічну основу кожного суспільства становить власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавство, зокрема Конституція України. Цивільний кодекс України надають усім суб'єктам права власності рівні умо ви для захисту свого права власності.

У ст. 386 ЦК України закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні. Для розкриття змісту способів захисту права власності важливо визначити поняття цивільно-правового захисту права власності - це система активних заходів, що застосовуються власником, компетентними державними чи іншими органами, сирямованих на усунення порушень права власності, покладення виконання обов'язку з відновлення порушеного права на порушника.

Захист права власності передусім полягає у застосуванні таких юридичних способів, які забезпечують усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом способами від порушень і протиправних посягань.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК України закріплює за власником право у разі наявності у нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати усунення порушень його права власності, що відбулися.

Судом встановлено, що позивач є належним власником транспортного засобу вантажної молокоцистерни № НОМЕР_1, марки ГАЗ 5312, двигун № У=4250 куб.см., шасі № НОМЕР_3, кузов № б/н, свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_4 видане РЕП ДАІ Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області 28.09.2000 року, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України позивач наділений правом володіння, користування та розпорядження цим транспортним засобом на свій розсуд, тобто наділений правом безпосереднього відання цим майном, правом використання цього майна, а також наділений правом самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам та іншими способами, передбаченими законодавством. Отже позивач наділений правом за власною волею розпоряджатися своїм майном та не зобов'язаний отримувати на це дозвіл інших осіб.

Також встановлено, що позивач виявив бажання розпорядитися належним йому майном, а саме транспортним засобом вантажною молокоцистерною № НОМЕР_1, марки ГАЗ 5312, двигун № У=4250 куб.см., шасі № НОМЕР_3, кузов № б/н, свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_4 видане РЕП ДАІ Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області 28.09.2000 року.

Проте, відділом державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, була накладена заборона відчуження від 17.02.2005 року вих. № 1286.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до Відповідача за отриманням детальної інформації щодо причин та правових підстав накладення вказаної вище заборони на вантажний автомобіль.

Відповідач, своїм листом № 1158/8 від 19.02.2013 року, повідомив, що станом на 19.02.2013 року не можливо відслідкувати завершення виконавчого провадження чи взагалі хід виконавчого провадження у зв'язку з тим, що згідно Номенклатури справ відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Журнал реєстрації вхідної кореспонденції, Розносна книга для місцевої кореспонденції та Журнал реєстрації виконавчих документів переданих державному виконавцеві, які зберігаються в архіві ВДВС протягом 3 (трьох) років і ці вищезазначені номенклатурні справи, включаючи завершені виконавчі провадження, було знищено шляхом спалення у 2012 році зі складанням Акта вилучення документів для знищення 20.02.2012 року.

Отже, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б які заплановано досягати; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно - корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

В ході розгляду справи, суд прийшов до висновку про неможливість встановлення цілей за якими була накладена заборона відчуження від 17.02.2005 року вих. № 1286, не можливо встановити чи відповідають цілі тим наслідкам які настали, а саме позбавлення позивача права розпоряджатися майном, яке є його власністю.

Суд вважає, що не сприятливі наслідки, а саме позбавлення позивача права вільно розпоряджатися належним йому майном, є явно більшими від тієї шкоди, яка могла б настати за від сутності такого рішення чи дії, а саме за відсутності арешту майна позивача.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що не можливо встановити підставу та причину накладення заборони відчуження від 17.02.2005 року вих. № 1286, а також судом не встановлено відомостей про законність існування такого заходу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку щодо можливості усунення перешкод в здійсненні права власності позивачем, а саме права вільного розпорядження транспортним засобом вантажною молокоцистерною № НОМЕР_1, марки ГАЗ 5312, двигун № У=4250 куб.см., шасі № НОМЕР_3, кузов № б/н, свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_4 видане РЕП ДАІ Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області 28.09.2000 року.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області зняти заборону відчуження накладену на вантажну молокоцистерну № НОМЕР_1, марки ГАЗ 5312, двигун № У=4250 куб.см., шасі № НОМЕР_3, кузов № б/н.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» (код ЄДРПОУ 32835306) судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко