Постанова № 31784377, 27.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.05.2013 р. справа №908/14/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Зозуля Н.В за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шульженко Д.Ю. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора, м. Бердянськ Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2013р. (повний текст від 25.03.2013р.) у справі №908/14/13-г (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовом Бердянського міжрайонного прокурора, м. Бердянськ Запорізької області, в інтересах держави в особі Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», с. Успенівка Бердянського району Запорізької області

про стягнення 27 695,84грн.

ВСТАНОВИВ:

Бердянський міжрайонний прокурор, м. Бердянськ Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», с. Успенівка Бердянського району Запорізької області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, в розмірі 27 695,84грн., а також з метою забезпечення виконання позову просив накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідача в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Рішенням від 18.03.2013р. у справі №908/14/13-г господарський суд Запорізької області у задоволенні позовних вимог відмовив з посиланням на те, що по-перше, прокурором та позивачем документально не доведений факт самовільного зайняття ТОВ «АФ «Нива» спірних земельних ділянок упродовж 2012 року, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази порушення права або законного інтересу позивача у справі, а також на те, що суду не надано документальних доказів спричинення відповідачем реальної шкоди спірним земельним ділянкам упродовж 2012 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Бердянський міжрайонний прокурор звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом було не в повному обсязі досліджено матеріали та обставини справи, а саме - залишено поза увагою постанову Бердянського МВ ГУМВС України у Запорізькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.10.2012р. Крім того, за твердженням скаржника, матеріалами справи підтверджений факт самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, останнім сплачено адміністративний штраф за вказане правопорушення, проте розрахована спеціалістами шкода ним не відшкодована.

Також, за висновком апелянта, судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин приписи Постанови КМУ №284 від 19.04.1993р. «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», оскільки предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а не одержання доходу, який міг би одержати власник.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Крім того, заявник апеляційної скарги не погоджується із висновком суду про відсутність документального підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, на підтвердження чого надає копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно керівника ТОВ «АФ «Нива» Овдусенка В.В. Судова колегія вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Враховуючи, що прокурором не виконано вказаної вимоги ст. 101 ГПК України, а деякі з поданих документів були відсутні в матеріалах справи на час винесення оскаржуваного рішення, судова колегія не може прийняти до уваги вищевказані додаткові докази та повторно розглядає справу за наявними у справі документами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 24.04.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2012р. державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Андріївської селищної ради Бердянського району. За результатами вказаної перевірки було складено акт, яким зафіксовано, що на території Андріївської селищної ради - за межами населеного пункту - контур 118-А орієнтовною площею 15,0га, росте соняшник, контур 217 орієнтовною площею 12,0га, росте суданська трава. Договори оренди відсутні. Зі слів спеціаліста землевпорядника Андріївської селищної ради Курила В.А., на зазначених територіях дані сільгосп культури були засіяні ТОВ «АФ «Нива». Відповідно до проекту роздержавлення земель колишнього КСП «Нива», дані земельні ділянки увійшли до земель запасу, та згідно цього мають категорію - пасовища. Таким чином, за висновком інспектора, дані дії свідчать про порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тобто є самовільним зайняттям земельної ділянки, за що передбачена відповідальність ст. 53-1 КУпАП та ст. 197-1 КК України.

З тексту вказаного акта вбачається, що представник відповідача, ТОВ «АФ «Нива», був відсутній при проведенні перевірки, зазначений акт не підписав, а сам акт також не містить відмітки про його надсилання поштою.

В матеріалах справи також наявна копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.10.2012р., згідно якої дослідчою перевіркою по факту самовільного зайняття земельних ділянок ТОВ «АФ «Нива» було встановлено факт такого зайняття (контур 118-а, землі запасу, угіддя - пасовища), чим була заподіяна шкода на суму 27 695,84грн.

Крім того, 02.11.2012р. державним інспектором сільського господарства в Запорізькій області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «АФ «Нива» (в присутності прокурора Бердянського міжрайонного прокурора, проте за відсутності представників самого суб'єкта господарювання, що перевіряється), за результатами якої складено акт, яким встановлено порушення ст.ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 20 ЗУ «Про оренду землі», а саме - самовільне зайняття ТОВ «АФ «Нива» земельної ділянки загальною площею 27га, за що передбачена відповідальність відповідно до ст. 53-1 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення №18 від 30.11.2012р. керівника ТОВ «АФ «Нива» Овдусенка В.В. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00грн.

Відміток про отримання вказаних акту та постанови тексти зазначених документів не містять, проте на постанові є відмітка про направлення поштою без дати та номеру відповідної квитанції поштового відділення. Разом з цим, Овдусенко В.В. сплатив адміністративний штраф в сумі 1190,00грн., про що в матеріалах справи міститься квитанція №8483.82.1 від 06.12.2012р.

На підставі викладеного спеціалістами Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області було здійснено розрахунок №7 розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (за межами населених пунктів), сума якої склала 27 695,84грн.

Згідно листа №74-Б14/12 від 18.12.2012р. Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, на теперішній час завдана самовільним зайняттям земельної ділянки шкода в розмірі 27 695,84грн. ТОВ «АФ «Нива» не сплачена, у зв'язку з чим, за захистом інтересів держави в особі Бердянської РДА, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд Запорізької області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначений Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р.

Згідно листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 16.10.2007р. №6-8-1833/1018 стосовно надання роз'яснення щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, при використанні земельних ділянок без правовстановлюючих документів, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, згідно п.3 Методики, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (пункт 4.2.3 Рекомендацій президії ВГСУ від 02.02.2010р. № 04-06/15).

Разом з цим, на час винесення оскаржуваного рішення в матеріалах справи містились лише акти перевірок від 28.09.2012р. та від 02.11.2012р., постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.10.2012р. та постанова про накладення адміністративного стягнення №18 від 30.11.2012р., тобто неповний законодавчо визначений пакет документів, необхідний для доведення розміру заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди. При цьому, судова колегія апеляційної інстанції наголошує, що сам факт самовільного зайняття доведений матеріалами справи, за що керівника підприємства відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності та останнім було сплачено штраф у розмірі 1190,00грн. Проте, для доведення саме розміру заподіяної шкоди наданого прокурором та позивачем пакету документів не достатньо.

Крім того, як зазначалось раніше, судова колегія в порядку ст. 101 ГПК України не приймає до уваги наданих прокурором разом з апеляційною скаргою додаткових доказів (матеріалів адміністративної справи відносно керівника ТОВ «АФ «Нива» Овдусенка В.В.), оскільки останнім не обґрунтовано неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та під час прийняття оскаржуваного рішення господарський суд керувався саме наявними в матеріалах справи доказами.

Так, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однак, за висновком судової колегії, прокурором та позивачем не доведено належними і допустимими доказами (актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки - в сукупності) розміру заподіяної шкоди в сумі 27 695,84грн., тому позовні вимоги заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Посилання заявника апеляційної скарги на невмотивоване застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993р., судова колегія до уваги не приймає, оскільки вказана постанова була застосована судом лише для визначення терміну «неодержаний доход».

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає такими, що спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому до уваги їх не приймає.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишився пункт 2 резолютивної частини позовної заяви прокурора, в якому останній на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України просив з метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива». В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування зазначеної заяви.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В ст. 67 ГПК України зазначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодного доказу або пояснення в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, судова колегія відмовляє прокурору у задоволенні вказаної заяви та зазначає, що оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального шляхом залишення поза увагою вищезгаданих вимог прокурора не призвело до неправильного вирішення спору, дана обставина не є в розумінні ст. 104 ГПК України підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2013р. у справі №908/14/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2013р. (повний текст від 25.03.2013р.) у справі №908/14/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора, м. Бердянськ Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2013р. (повний текст від 25.03.2013р.) у справі №908/14/13-г - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-7

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС