Ухвала суду № 31783241, 22.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1134/13 22.05.2013 22.05.2015 22.06.2013

Провадження №22-ц/784/1219/13

Справа № 22-ц/784/1219/13 Головуючий першої інстанції: Румянцева Н.О.

Категорія: 21 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Автогаражний кооператив «Сонячний» про визнання договорів дарування та купівлі - продажу гаражу недійсними та повернення сторін у первинний стан,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування гаражу недійсним та повернення сторін у первинний стан.

Позивачка вказувала, що 07 вересня 2009 року був нотаріально посвідчений договір дарування гаражу НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Сонячний» у м. Миколаєві, відповідно до якого вона подарувала зазначене майно своїй племінниці ОСОБА_4 За твердженням позивачки вказаний правочин вона вчинила тому, що її сестра ОСОБА_6, донькою якої є ОСОБА_4, пообіцяла надавати їй матеріальну допомогу та догляд, але належним чином вказані умови не виконує. Також ОСОБА_2 посилалась на те ще, що спірний договір дарування гаражу був укладений під впливом тяжких сімейних обставин та на вкрай невигідних для неї умовах, коли вона безвідплатно передала у власність відповідачці спірний гараж, нічого не отримавши взамін, проте зазначала, що вказана обставина не повинна прийматися судом до уваги при визначенні правової природи та наслідків укладеного сторонами правочину, оскільки підставою визнання недійсним даного договору є його удаваність - ст.235 ЦК України.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати недійсним договір дарування гаражу та повернути сторони у первинний стан.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги, просила суд також визнати укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу спірного гаражу від 29 лютого 2012 року - недійсним з підстав вчинення його під впливом обману (ст.230 ЦК Українии), оскільки ОСОБА_4 приховала від ОСОБА_5 факт наявності спору щодо цього гаражу, та повернути сторони у первинний стан.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2012 року залучено у якості другого відповідача ОСОБА_5

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно роз'яснень, викладених у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Отже, договір дарування спрямований на припинення права власності в дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 7 вересня 2009 року ОСОБА_2 подарувала своїй племінниці ОСОБА_4 гараж НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Сонячний» у м. Миколаєві. Зазначений договір був посвідчений державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Каленик Ю.М. за реєстр.№ 4-946 (а.с.140).

Перевіряючи обґрунтованість вимог ОСОБА_2, суд дав належну оцінку зібраним по справі доказам та правильно виходив із того, що позивачкою не доведено, що при вчиненні оспорюваного договору дарування вона та відповідачка ОСОБА_4 умисно оформляли договір дарування, тоді як між ними насправді встановлювались інші правовідносини, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, зокрема, договору довічного утримання.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання даного договору удаваним та про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

29 лютого 2012 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі - продажу спірного гаражу, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстр.№ 218 (а.с.70).

Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову.

За договором купівлі-продажу гаражу позивачка не була стороною договору, а тому не має права вимоги визнання вказаного договору недійсним, отже, ОСОБА_2 обрано неналежний спосіб захисту.

За таких обставин, також є вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражу.

Посилання апелянта на порушення судом процесуальних норм не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду містить висновки щодо інших підстав недійсності договору дарування, ніж заявленої у позові підстави про визнання цього правочину удаваним - є необґрунтованими, оскільки судом була надана оцінка спірного договору дарування саме з підстав його удаваності відповідно до заявлених позивачкою вимог.

Посилання апелянта на наявність інших підстав недійсності договору дарування виходять за межі заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, а тому згідно ч.1 ст.303 ЦПК України не можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апелянта також не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: