Рішення № 31783206, 15.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1213/13 15.05.2013 15.05.2013 15.05.2013

Провадження №22-ц/784/1271/13

Справа № 22-ц/784/1271/13 Головуючий першої інстанції: Коновець М.С.

Категорія: 52 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Скопенко В.М.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Науково - виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря - Машпроект» (далі - ДП НВКГ «Зоря - Машпроект»)

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року,

ухваленого за позовом

ОСОБА_2

до

ДП НВКГ «Зоря - Машпроект»

про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» про визнання наказу про його звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Позивач вказував, що наказом №141-1-С від 10 грудня 2012 року його було звільнено з посади автоматника третього розряду ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» на підставі п.4 ст.40 КЗпП. Вважає, що при його звільненні відповідачем не було враховано приписів ч.3 ст.149 КЗпП України, а саме те, що за час роботи на підприємстві до нього дисциплінарні стягнення не застосовувались. За твердженням ОСОБА_2, його звільнення призвело до душевних страждань та приниження його ділової репутації. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати наказ про його звільнення незаконним та скасувати його, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» про звільнення ОСОБА_2, поновлено його на посаді автоматника третього розряду у ДП НВКГ «Зоря - Машпроект». Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5720 грн. 75 коп. та моральну шкоду в розмірі 100 грн.. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» в дохід держави 165 грн.51 коп. судового збору.

Додатковим рішенням цього ж суду від 22 лютого 2013 року допущено негайне виконання вищевказаного рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді.

В апеляційній скарзі ДП НВККГ «Зоря - Машпроект», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 8 лютого 2011 року працював ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» учнем автоматника, з 03 листопада 2011 року переведений на посаду автоматника третього розряду, з якої наказом №141-1-С від 10 грудня 2012 року його було звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Підставою звільнення була відсутність позивача на роботі 16 листопада 2012 року без поважних причин.

Задовольняючи позов, суд вважав, що ОСОБА_2 не здійснив прогул без поважних причин, оскільки його незаконно не було допущено на підприємство, і, крім того, застосування відповідачем до позивача такого виду стягнення як звільнення було передчасним, оскільки у порушення вимог ч.3 ст.149 КЗпП відповідачем не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також попередню роботу працівника.

Проте погодитися із таким висновком колегія суддів не може.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з працівником у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України у № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», 24. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно табелю обліку робочого часу № 403 16 листопада 2012 року ОСОБА_2 в період своєї зміни (з 16 год.00хв. по 00год. 30хв.) був відсутній на роботі (а.с.25).

Зазначені обставини підтверджується доповідними записками працівників ДП НВКГ «Зоря»-Машпроект» - майстра ОСОБА_1, старшого табельника ОСОБА_5, начальника цеху ОСОБА_6 (а.с.21, 22, 115), а також не заперечувались позивачем.

Зі змісту пояснювальної записки ОСОБА_2 від 19 листопада 2012 року вбачається, що він підтверджує свою відсутність на роботі 16 листопада 2012 року без поважних причин (а.с.20). Доводи позовної заяви ОСОБА_2 також не містять посилань на поважність причин його відсутності на роботі 16 листопада 2012 року. Пояснення ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції щодо написання пояснювальної записки від 19 листопада 2012 року під тиском з боку керівництва підприємства не заслуговують на увагу, оскільки зазначене ніякими доказами не підтверджено.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 16 листопада 2012 року в 15год. 30хв. ОСОБА_2 не був пропущений працівниками караулу ВОХР на територію ДП НВКГ «Зоря»-Машпроект». Зі змісту пояснювальних записок контролерів ВОХР ОСОБА_7 і ОСОБА_8, доповідної записки начальника караулу ВОХР ОСОБА_4 та складеного ними протоколу від 16.11.2012р., запису в Журналі затриманих порушників вбачається, що ними були виявлені у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння (а.с. 41-48). Про зазначений факт був повідомлений начальник цеху № 25, де працював ОСОБА_2, після чого позивачу було запропоновано зачекати за турнікетом прохідної. Викладені обставини також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_4

Судом першої інстанції правильно встановлена правомірність зазначених дій працівників відповідача, оскільки вони узгоджуються з вимогами Положення про внутрішньо-об'єктовий і пропускний режим підприємства та наказу генерального директора від 23.05.2012р. № 28 «Про заходи щодо огляду осіб, які перебувають у стані сп'яніння внаслідок вжиття алкоголю, наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин».

Разом з тим, висновок суду щодо невиконання відповідачем обов'язків, передбачених вищевказаними документами, про необхідність негайного прибуття керівника підрозділу, робітника якого виявлено в стані сп'яніння, для прийняття участі в складанні протоколу та супроводження такої особи до медсанчастини для проведення експерс-діагностики та встановлення необхідності проведення медичного огляду в ОНД для підтвердження діагнозу, є передчасним. Так, у п.8.13 Положення про внутрішньо-об'єктовий і пропускний режим підприємства та п.4.1.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку зазначено, що супроводження працівника до медичного закладу можливо лише за його бажанням.

З показань свідка ОСОБА_4 випливає, що від проходження медичного огляду позивач відмовився.

Докази того, що позивач не перебував в стані алкогольного сп'яніння 16 листопада 2012 року у матеріалах справи відсутні, також позивачем не було надано яких-небудь доказів на підтвердження поважності причин його відсутності на роботі у цей день.

За такого висновок суду першої інстанції про поважність причин відсутності позивача на роботі 16 листопада 2012 року - є помилковим.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду про невиконання відповідачем вимог ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду дисциплінарного стягнення, яке було застосовано до позивача, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 проступку, обставини, за яких його вчинено, колегія суддів вважає, що обраний відповідачем захід дисциплінарного стягнення відповідає скоєному позивачем порушенню трудової дисципліни.

Згідно службової записки голови цехового комітету профспілки від 3 грудня 2012р. № 044-667 подання адміністрації підприємства щодо звільнення ОСОБА_2 від 29.11.2012р. № 08/1-883 не було розглянуто, оскільки останній не є членом профспілки (а.с.116). Відомості щодо членства позивача в іншій профспілки у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач був звільнений з роботи з додержанням вимог трудового законодавства.

Отже, підстав для задоволенню позову не має.

Оскільки суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, то рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2013 року відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково - виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря - Машпроект» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково - виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря - Машпроект» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді