Рішення № 31782835, 11.06.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013 р. Справа №917/651/13

за позовом Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, пров. Г.Бреста, 35А, м. Кременчук, Полтавська область,39602

до Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", вул. Великотирнівська, 7, м. Полтава, Полтавська область,36028

про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору № 139 від 01.01.2013 року та викладення п. 2.11 договору в редакції позивача, а саме: "Середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, що утворюються на території споживача і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення водоканалу, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається відповідно до п.4.10 Правил користування"

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Лукачина А.В. дор. №23/7832 від 06.12.2012 року

від відповідача: Педоряка О.М., дов. від 22.04.2013 року № 6-01/588

В судовому засіданні 11.06.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив про дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору № 139 від 01.01.2013 року та викладення п. 2.11 договору в редакції позивача, а саме: "Середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, що утворюються на території споживача і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення водоканалу, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається відповідно до п.4.10 Правил користування".

В судових засіданнях представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов, доповненнях до нього, а також представник в судових засідання проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, відповідач посилався на те, що з території відповідача у мережі водовідведення позивача поверхневі стічні води не потрапляють взагалі. Розташовані на території автостанції за адресою: м. Кременчук, вул. Воровського, 32/6, п'ять каналізаційних люків загерметизовані і будь - які стоки в них не потрапляють. Приймачі дощової каналізації на даній території відсутні. Також відповідач зазначає, що вказані каналізаційні люки знаходяться на проїзній частині території автостанції та перешкоджали нормальному руху транспорту, оскільки чавунні решітки часто псувалися під вагою автобусів і їх колеса потрапляли в отвір каналізаційних люків, було вирішено їх загерметизувати. Крім того, в люки потрапляло сміття, яке з'являлося на даній території через великий пасажиропотік. Ремонт каналізаційних люків і очищення їх від сміття вимагало постійних фінансових витрат. На думку відповідача, дощові та снігові опади випаровуються природним шляхом на усіх територіях міста, і територія автостанції не є виключенням. При великих снігових опадах сніг вивозиться на відведені органами місцевого самоврядування місця, тому будь - які стоки на території автостанції відсутні (арк. справи 34-35,73,86).

10.06.2013 року до суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки позивач не направив свого представника для складання акту щодо кількості та технічного стану каналізаційних люків.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Згідно приписів ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

11) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Підстав у розумінні ст. 77 ГПК України відповідачем у клопотання не наведено.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 , гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Строки розгляду справи, визначені ст. 69 ГПК України, закінчуються, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Отже, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради (позивач) зазначає, що 19 вересня 2012 року комунальним підприємством було надіслано на адресу Товариства з додатковою відповідальність «Полтаваавтотранс» (відповідач) для підписання проект договору № 139 від 01.01.2013 року на послуги з водопостачання та водовідведення (договір), якого укладення с обов'язковим згідно чинного законодавства України. Листом № 16/7672 від 30 листопада 2012 року позивач звернувся до відповідача з проханням повернути належним чином оформлений договір. Однак відповідач лише 15 березня 2013 року повернув позивачу проект договору разом із двома примірниками протоколу розбіжностей, а саме - відповідач наполягав на виключенні п.2.11 договору. В редакції позивача цей пункт було викладено наступним чином: «Кількість дощових вод, які надходять у каналізацію з території споживача, визначаються шляхом розрахунку відповідно до п.4.10 Правил користування.

Позивач не погодився із запропонованою відповідачем редакцією. При цьому позивач посилається, що даний пункт є істотною умовою договору та наполягає на своїй редакції спірного пункту договору.

Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст..181 Господарського кодексу України, ст.. 638 Цивільного кодексу України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37, Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованою в Мін'юсті 26.04.2002 за N 402.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст.ст. 19-20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст.. 626 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. А частина 7 цієї статті встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або

сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися

неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні

дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до положень ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованих в Мін'юсті України 07.10.2008 за № 936/15627 вони є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 2.1. зазначених Правил користування, встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.2. Правил).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» однією з істотних умов договору є порядок вимірювання обсягів наданих послуг.

Порядок вимірювання обсягів стічних вод, що неорганізовано потрапляють у мережі водовідведення виробника через мережі водовідведення споживачів (дощі, сніготанення та ін..) встановлено вищевказаними Правилами.

Судом досліджено анкету обстеження систем водопостачання та водовідведення промислового підприємства від 04.12.2001 року ( арк. справи 78) за підписом директора відповідача. У п.10 анкети вказано, що в каналізаційну мережу потрапляє поверхневий стік з території 0.399 га. Із акту розмежування балансової належності мереж водовідведення між КП «Кременчукводоканал» та абонентом ВАТ «Полтаваавтотранс» від 01.06.2006 року ( арк. справи 79) вбачається, що на території відповідача ( автовокзал, м. Кременчук, вул.. Воровського,32/6) розміщені дев'ять каналізаційних люків.

Відповідно до п. 3.1. Правил користування розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

На території автостанції не встановлені прилади обліку на каналізаційному випуску, в зв'язку з чим, метод визначення їх кількості встановлюється в порядку п. 5.29 Правил користування.

Відповідно до п. 5.29 Правил, у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю

поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж

водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002р. №37, за додаткову кількість стічних вод, що надходять до міської каналізації у періоди дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів та приймачі дощової каналізації на території Підприємства, останні сплачують згідно з п. 15.9. Правил користування (дані Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 року № 65 втратили свою чинність згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, згідно яких сплату за додаткову кількість стічних вод регулює п. 4.10. Правил).

Згідно п.1.4. Правил приймання стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько - питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Пункт 4.10. Правил користування встановлює, що «Середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води)», Ор, і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загально сплавній, так і при розподільній системі водовідведення визначаються за формулою

0Р = Од + Ос + Опм,

де Ор - середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, м /рік;

Од - середньорічний об'єм дощових вод, м7рік;

Ос - середньорічний об'єм снігових вод, м7рік;

Орім - середньорічний об'єм поливально-мийних вод, м7рік.

Доводи відповідача, за якими він заперечує проти позову, про те, що з території відповідача у мережі водовідведення позивача поверхневі стічні води не потрапляють взагалі, оскільки розташовані на території автостанції п'ять каналізаційних люків загерметизовані і будь - які стоки в них не потрапляють, не приймаються судом до уваги як обґрунтовані, оскільки, як зазначалось вище, всього на території відповідача розміщено дев'ять каналізаційних люків. Крім того, герметитизація п'яти люків підтверджується лише актом відповідача, складеним ним в односторонньому порядку, а тому не приймається судом як допустимий доказ.

Суд також звертає увагу відповідача на положення пункту 15.2 Правил користування, який передбачає обов'язок як виробника, так і споживача забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Отже, запропонована позивачем редакція п. 2.11 договору відповідає положенням пунктів 4.10. - 4.13. Правил користування, якими встановлено порядок вимірювання обсягів стічних вод, що неорганізовано потрапляють у мережі водовідведення виробника через мережі водовідведення споживачів (дощі, сніготанення та ін..)

Згідно п.9.8 та 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" господарські суди повинні зазначати у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору; у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Таким чином, вимоги позивача про викладення п. 2.11 договору у його редакції є правомірними, ґрунтуються на приписах законодавства та обґрунтованими.

Доводи відповідача у відзиві про те, що включення спірного пункту у договір може потягнути необґрунтоване нарахування позивачем плати за послуги з транспортування і очищення стічних вод, також не спростовують обґрунтованості вимог позивача, оскільки питання щодо стягнення плати за послуги водовідведення (обґрунтовано чи необґрунтовано визначено обсяги стічних вод та інше) не є предметом даного спору. Вказані питання мають досліджуватись при розгляді спорів про стягнення плати за послуги водовідведення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на наявність правових підстав для їх задоволення.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. З урахуванням наведеного та ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1147 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору № 139 від 01.01.2013 року задовольнити.

2. Викласти п. 2.11 договору №139 від 01.01.2013 року в редакції позивача, а саме: "Середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, що утворюються на території споживача і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення водоканалу, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається відповідно до п.4.10 Правил користування".

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (вул. Великотирнівська, 7, м. Полтава, Полтавська область,36028, код ЄДРПОУ 03118127, ІПН 031181216344) користь комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради (39602, м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, ІПН №033616516031, код ЄДРПОУ 03361655) судовий збір в сумі 1 147 грн. 00 коп.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією