Рішення № 31782832, 06.06.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2013 р. Справа №917/668/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Теплогазмонтаж», 69037, м. Запоріжжя, вул.. 40-річчя Радянської України,45а

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор", вул.М.Бірюзова, 47б,Полтава,Полтавська область,36007

про стягнення грошових коштів в сумі 45 539,97 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Іванова М.Ю., дов. № 4 від 06.06.2013 року

від відповідача: Бобрицький А.В., дов. №11 від 25.05.2011 року

В судовому засіданні 06.06.2013 року суд оголосив суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 36 603,44 гривень основного боргу за договором субпідряду в капітальному будівництві № 310311 від 31.03.2011 року, 1642,64 гривень 3% річних, 552,61 гривень інфляційних, 2707,64гривень пені, що разом складає 41 506,33 гривень ( предмет позовних вимог в редакції заяви позивача про доповнення та уточнення позовних вимог від 22.05.2013 року).

Представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням поданої заяви та на задоволенні позову наполягала в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що деякі акти приймання-передачі виконаних робіт, надані позивачем в якості доказів виконання ним договору субпідряду в капітальному будівництві № З10311 від 31.03.2011 року, були підписані на виконання інших договорів. Також представник відповідача озвучив письмову заяву про застосування строків позовної давності стосовно пені на підставі статті 258 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством "Теплогазмонтаж" (позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор" (відповідач, генпідрядник) був укладений договір субпідряду в капітальному будівництві № З10311 від 31.03.2011 року (договір, арк. справи 15-20).

Відповідно до умов договору генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами і засобами, виконати відповідно до умов договору, роботи по влаштуванню мереж опалення, вентиляції, господарсько - питного водопроводу, протипожежного водопроводу, трубопроводу гарячого водопостачання, побутову каналізацію 2-го поверху адміністративно-побутових приміщень для об'єкту будівництва Заводу по доробці насіння сільськогосподарських культур, розташованого за адресою: Запорізька область, Дніпропетровське шосе в районі льотного центру.

Пунктом 12 договору передбачено, що загальна ціна договору становить: 37 391,33 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6 231 ,89 грн.

Згідно п. 9 договору, підрядник повинен був розпочати виконання робіт протягом 5 (п'яти) днів з дня виконання генпідрядником зобов'язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), передачі проектної та дозвільної документації та сплати авансу і зобов'язувався завершити виконання робіт до 14 квітня 2011 р.

Відповідачем відповідно до п. 68 договору позивача 27 травня 2011 року було перераховано аванс в сумі 14 665,27 грн. (платіжне доручення № 326 від 27.05.2011 p.).

Позивач в позовній заяві зазначає, що ним зобов'язання за договором субпідряду були виконанні в повному обсязі, в обґрунтування викладеного надав підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт КБ-2:

- Акт форми 2 приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2011р. на суму

14665,27грн.;

- Акт форми 2 приймання-передачі виконаних робіт від 31.05.2011р. на суму 4765,65грн.;

- Акт форми 2 приймання-передачі виконаних робіт від 24.06.2011р. на суму 117,41грн.;

- Акт форми 2 приймання-передачі виконаних робіт від 24.06.2011р. на суму 14459,69грн.;

- Акт форми 2 приймання-передачі виконаних робіт від 27.10.2011р. на суму 16821,62грн.

- Акт форми 2 приймання-передачі виконаних робіт за червень 2011р. на суму 439,07грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

За змістом ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), при цьому виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ст. 838 Цивільного кодексу України).

Письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.36 ГПК України). В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін. Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності).

Оригінал договору, наданий представником позивача, був оглянутий судом в судовому засіданні 23.05.2013 року. Однак в цьому ж засіданні представник позивача не надав суду для огляду оригінали актів виконаних робіт, вказаних як додатки до позову. Додані позивачем до позову копії актів не завірені належним чином.

Завірені належним чином копії актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, надані відповідачем, знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 124-138).

Зі змісту актів приймання виконаних робіт № 1/53 за липень 2011 року на суму 14 459,69 грн., № 1/15 за квітень 2011 року на суму 14 665,27 грн., № 1/25 за травень 2011 року на суму 4 765,65 грн., № 1/59 за червень 2011 року на суму 177,41 грн. вбачається, що вони складені сторонами на виконання умов договору субпідряду № 310311 від 31.03.2011 року, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі.

Дослідивши надані позивачем в якості доказів виконання договору субпідряду в капітальному будівництві № 310311 від 31.03.2011 року акти приймання виконаних будівельних робіт № 1/60 за липень 2011 р. на суму 16 821,62 грн. та № 1/52 за червень 2011 р. на суму 439,07 грн. ( арк. справи 150-154), суд встановив, що вони складені сторонами за іншими договорами, що укладеними між ними, а саме - за договором субпідряду на влаштування зовнішніх мереж водопостачання складу готової продукції № 22/06-11 від 22.06.2011 p. та договором субпідряду в капітальному будівництві № 211210 від 21.12.2010 р. ( арк. справи 109-116, 155-163), які мають інший предмет договору, який різниться від предмету договору № 310311 від 31.03.2011 року, що й відображено у вказаних актах.

В матеріалах справи знаходиться рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2012 року у справі № 18/1817/12, яким частково задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теплогазмонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор" про стягнення заборгованості за договором № 211210 від 21.12.2010 року за актами виконаних робіт за період січень - жовтень 2011 року ( арк. справи 11-13).

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили

Як зазначається в частині першій ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, як встановлено судом, всього позивачем виконано роботи за договором № 310311 від 31.03.2011 року на загальну суму 34 068,02 грн. Враховуючи часткову оплату відповідачем в сумі 14 665,27 грн., здійснену за платіжним дорученням № 326 від 27.05.2011 року ( арк. справи 139), сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 310311 становить 19 402,75 грн.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов.

Крім того, відповідно до п.96 договору № 310311 та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 1642,64 гривень 3% річних, 552,61 гривень інфляційних, 2707,64гривень пені.

Від позивача в судовому засіданні надійшла письмова заява про застосування позовної давності на підставі статті 258 ЦК України, щодо нарахованої позивачем пені.

Суд відмовляє в задоволенні пені виходячи з наступного.

Умовами договору ( п.72) сторони погодили, що оплата виконаних робіт та проміжних етапів робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання акту приймання-передачі закінчених робіт генпідрядником.

Останній Акт приймання виконаних будівельних робіт по спірному договору субпідряду в капітальному будівництві № 310311 від 31.03.2011 року був підписаний сторонами в червні 2011 p.

Позивачем здійснено нарахування пені з 23.03.2012 року по 01.04.2013 р. ( розрахунок в мат. справи, арк.. 76-77).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що не враховано позивачем.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, оскільки позивачем невірно взято для обчислення пені не тільки суму основного боргу, а й період прострочення ( без дотримання положень ч.6 ст. 232 ГК України), то пеня, заявлена позивачем, стягненню не підлягає.

Судом також було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних з урахуванням того, що сума основного боргу за договором № 310311 становить 19 402,75 грн., з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ ".

Після зробленого судом перерахунку стягненню підлягає 38,22 гривень інфляційних, 869,14 гривень 3% річних.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19 402,75 грн. основного боргу, 38,22 гривень інфляційних, 869,14 гривень 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Згідно п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор" ( вул.М.Бірюзова, 47б,Полтава,Полтавська область,36007, ідентифікаційний код 36601041) на користь Приватного акціонерного товариства "Теплогазмонтаж", 69037, м. Запоріжжя, вул.. 40-річчя Радянської України,45а, ідентифікаційний код 01415571) 19 402,75 грн. основного боргу, 38,22 гривень інфляційних, 869,14 гривень 3% річних, 841,84 грн.. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили

3. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні вимог.

Повне рішення складено 10.06.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією