Ухвала суду № 31782055, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/72761/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2011

у справі № 2а-15980/10/2670

за позовом Дочірньої компанії «Украгзвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Украгзвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 004141501/0, № 0004151501/0, № 0004161501/0 від 01.07.2010, № 0004141501/1, № 0004151501/1, № 0004161501/1 від 30.07.2010, № 0004141501/2, № 0004151501/2, № 0004161501/2 від 30.08.2010, № 0004141501/3, № 0004151501/3, № 0004161501/3 від 04.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по рентній платі за природний газ за період з 31.12.2009 по 11.03.2010 та з 31.03.2010 по 02.04.2010 та по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за період з 31.12.2009 по 22.01.2010, з 02.02.2010 по 11.02.2010 та з 03.03.2010 по 05.03.2010, складено акт № 1894/15-0-16/30019775 від 15.06.2010, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань:

- по рентній платі за газовий конденсат: згідно податкового розрахунку по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за листопад 2009 року від 17.12.2009 № 21426 по строку сплати 30.12.2009 в сумі 73 116,97 грн. із затримкою сплати на 23 календарних дні; згідно податкового розрахунку по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за грудень 2009 року від 19.01.2010 № 24228 по строку сплати 01.02.2009 в сумі 73 683,68 грн. із затримкою сплати на 10 календарних днів; згідно податкового розрахунку по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за січень 2010 року від 18.02.2010 № 3465 по строку сплати 02.03.2010 в сумі 73 931,98 грн. із затримкою сплати на 3 календарних дні;

- по рентній платі за газ: згідно податкового розрахунку по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за листопад 2009 року від 17.12.2009 № 21426 по строку сплати 30.12.2009 в сумі 1 024 544,78 грн. із затримкою в сплаті на 71 календарний день; згідно податкового розрахунку по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за лютий 2010 року від 16.03.2010 № 4188 по строку сплати 30.03.2010 в сумі 1 158 385,45 грн. із затримкою сплати на 3 календарних дні.

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.07.2010 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004141501/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 115 838,55 грн. (10% за затримку на 3 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за газ, що видобувається в Україні в розмірі 1 158 385,45 грн.);

- № 0004151501/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 22 073,27 грн. (10% за затримку на 23 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в розмірі 220 732,63 грн.);

- № 0004161501/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 204 908,96 грн. (20% за затримку на 71 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за газ, що видобувається в Україні в розмірі 1 024 544,78 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення № 0004141501/1, № 0004151501/1, № 0004161501/1 від 30.07.2010 р., № 0004141501/2, № 0004151501/2, № 0004161501/2 від 30.08.2010, № 0004141501/3, № 0004151501/3, № 0004161501/3 від 04.11.2010, з нарахованими сумами штрафних санкцій, аналогічних попереднім повідомленням-рішенням.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем своєчасно та в повному обсязі були сплачені поточні податкові зобов'язання, однак податковий орган розподілив сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з неправомірності нарахування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. п. 1.7, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції; реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявних у справі довідки Головного управління статистики у Харківській області відділу статистики у Балаклійському районі від 03.03.2012 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.03.2012, слідує, що Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби є правонаступником Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний