Ухвала суду № 31781798, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-55233/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., за участю секретаря Гончар Н.О.та представниківпозивача не з'явивсявідповідача Кірюшкіної К.О.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009 р.та ухвалуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р.у справі № 2-а-9672/09/7/0170за позовомКримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму»доДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Кримпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0003252301/0 від 15.12.2008 про визначення штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств у сумі 135 984,00 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0003262301/0 від 15.12.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 666 386 грн., податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0011351701/0 від 15.12.2008 визнано протиправним та скасовано частково у сумі 4291,89 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Скаржником заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Ялта була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КРП «ВПВКГ Південного берега Криму» за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт перевірки №2703/23-1/03348005/182 від 05.12.2008.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.5.2.2 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.6.3.1 п.6.3 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також встановлено порушення терміну сплати податку на прибуток за 2007 у сумі 339959 грн. при затримці сплати більш 90 календарних днів.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) № 0003252301/0 від 15.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у вигляді штрафної санкції у розмірі 135 984,00 грн.;

2) № 0003262301/0 від 15.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 666 386,00 грн., у тому числі, основний платіж - 1833193,00 грн., штрафна санкція - 1833193,00 грн.;

3) № 0011351701/0 від 15.12.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4471,89 грн., у тому числі, основний платіж - 1490,63 грн., штрафна санкція - 2981,26 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2008 позивачем був наданий уточнюючий розрахунок до декларації про прибуток підприємств за 2007 рік, в якому уточнені показники по рядку 05 у сумі зменшення 1336514 грн. і показники рядку 08 у сумі збільшення 1336514 грн. 27.12.2008 позивачем був наданий уточнюючий розрахунок до декларації про прибуток підприємства за 2007, де позивачем самостійно уточнені показники рядку 05 у сумі 23318 грн. і показники рядку 08 у сумі 23318 грн.

Відповідно до ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, позивач, виявивши самостійно помилки в показниках раніше поданої декларації, скористався правом надання уточнень розрахунку, предбаченим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та подав, у межах встановленого законом строку, уточнення розрахунку з податку на прибуток підприємств.

За таких обставин, з дня подачі позивачем уточнень розрахунку з податку на прибуток відбулося узгодження податкового зобов'язання позивача, а тому донарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість були висновки відповідача щодо кваліфікації грошових коштів, що надійшли за фінансуванням Програми розвитку системи водопостачання Великої Ялти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рамках фінансування «Програми розвитку системи водопостачання великої Ялти на період 2005-2007 р.р.», «Програми розвитку системи водопостачання Великої Ялти на 2008-2121 р.р.» позивач укладав договори на цільове фінансування. Надходження грошових коштів за такими договорами відображене по кредиту рахунку 48 позивача. В бухгалтерському обліку відображення грошових коштів по цільовому фінансуванню, що надійшли на будівництво основних засобів і введення їх в експлуатацію, здійснюється з відображенням всієї суми у складі валового доходу підприємства. При цьому, основні засоби, придбані або створені за грошові кошти за програмою розвитку водопостачання Великої Ялти, відносяться до складу основних засобів КРП «ВПВКГ «Південного берегу Криму».

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договорів в рамках фінансування Програми розвитку системи водопостачання Великої Ялти в 2005-2007, Програми розвитку системи водопостачання Великої Ялти в 2008-2012 р., основні засоби, які побудовані позивачем, не передаються інвестору, а залишаються у розпорядженні підприємства, тому така господарська операція потрапляє у податковому обліку під поняття безповоротної фінансової допомоги.

В розумінні положень п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» грошові кошти, що надійшли по цільовому фінансуванню, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки господарська операція по надходженню грошових коштів в рамках програми фінансування не є операцією по поставці товарів. Об'єктом оподаткування є операції платників податку по поставці товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, зокрема, операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику для погашення заборгованості заставника, а також по передачі об'єкту фінансового лізингу в користування лізингоотримувача.

Відповідно до п. 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності донарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За висновками акту перевірки позивачем занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб внаслідок списання дебіторської заборгованості у сумі 9537,39 грн. по фізичних особах, по якій закінчився термін позовної давності, оскільки згідно п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу місячного оподатковуваного податком доходу включається сума заборгованості платника податку, по якій закінчився строк позовної давності.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності таких тверджень відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються відповідно до пп.4.2.11 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Підпунктом 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

А відтак, умовою відповідальності юридичної особи за своєчасне і повне перерахування сум податку до бюджету є факт нарахування (виплати) доходу на користь фізичної особи - платника податку.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п. 1.15. ст.1 названого Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі і наявність юридичного обв'язку нараховувати, утримувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

Згідно пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що списання позивачем заборгованості фізичних осіб, по якій закінчився термін позовної давності, не є нарахуванням (виплатою) доходу фізичній особі податковим агентом, а відтак, - відсутнє заниження позивачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний