Ухвала суду № 31781761, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-38241/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 06.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства „Лік-Буд" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010

у справі № 2а-20638/10/0570

за позовом Приватного підприємства „Лік-Буд"

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

Донецької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Лік-Буд" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (правонаступник - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000402301/0 від 13.07.2010, № 0000392301/0 від 13.07.2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові наслідки з платником податків ТОВ „СК Екос-плюс" за період з 01.07.2009 по 28.02.2010 та складено акт № 301/23-1/35561181 від 30.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000392301/0 від 13.07.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 821643 грн.: основний платіж - 547762 грн., штрафні (фінансові) санкції 273881 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 13.07.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 869666 грн.: основний платіж - 684703 грн., штрафні (фінансові) санкції - 184963 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „По податок на додану вартість".

При перевірці додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 28.02.2010, у ланцюгу постачання, серед контрагентів позивача встановлено підприємство, яке не знаходиться за юридичною адресою, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю „СК Екос-плюс".

Взаємовідносини у податковій звітності за період з 01.07.2009 по 28.02.2009 відображені в акті перевірки.

Між позивачем та ТОВ „СК Екос-Плюс" укладено договір № 118 від 01.07.2009 на виконання робіт по благоустрою та озелененню об'єктів ВАТ „МК „Азовсталь".

До договору також укладались додаткові угоди №№ 118 від 01.07.2009, № 2 від 01.10.2009, № 3 від 01.12.2009, № 4 від 25.12.2009, 59-СМР від 03.09.2009.

Крім того, між цими ж сторонами укладено договір № 159 від 23.11.2009 на виконання робіт по виготовленню столярних виробів, а також виробів із лісоматеріалів виробничо-технічного призначення, та додаткова угода № 1 від 25.12.2009.

Загальна сума виконаних робіт складає 2738810,04 грн., в тому числі податок на додану вартість 547762, 01 грн.

Позивачем до перевірки надано акти виконаних робіт, як первинний документ, що підтверджує факт виконаних робіт з зазначенням вартості виконаних робіт.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суду апеляційної інстанції виходив з того, що акти виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, а саме особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, візуально вбачається, що договори, рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні, підписані однією особою.

Неможливість встановити особу, яка підписувала документи одночасно з неможливістю провести перевірку ТОВ „СК „Екос Плюс" для підтвердження даних декларації, обґрунтовано визнано податковим органом як порушення вимог законодавства України, обсяг робіт на загальну суму 2738810, 04 грн., фактично неможливо підтвердити, оскільки, ТОВ „СК „Екос Плюс" не знаходиться за юридичною адресою, згідно розрахунку комунального податку за січень 2010 року середньооблікова кількість працівників становила 10 чоловік, додаток К1/1 до податкової декларації на прибуток підприємством не надавався. Крім того, податковим органом встановлено, що за даними декларації ТОВ „СК „Екос Плюс" з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року склала 326604 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

У відповідності із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5).

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

У справі, що переглядається є факти яки підтверджують реальність виконання спірних операцій.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами: договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Із врахуванням викладеного, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства „Лік-Буд" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 у справі № 2а-20638/10/0570 задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Лік-Буд" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 у справі № 2а-20638/10/0570 скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 у справі № 2а-20638/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко