Рішення № 31780922, 27.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5949/13-ц

Провадження №2/761/3943/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

27 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Подмазко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ«Українська страхова компанія «Дженерал-Гарант» звернувся до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.12.2009 р. між ВАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1218786, терміном дії з 28.23.2009 р. по 27.12.2010 р. За умовами зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду. Заподіяну майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що може настати з вини водія водія транспортного засобу Фіат Уно д/н НОМЕР_1. 08.02.2010 р. в м. Києві за участі забезпеченого транспортного засобу в м. Києві по вул. в. Піка відбулось ДТП, другим учасником якого став автомобіль НОМЕР_2. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2010 р. відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Автомобіль Деу д/н НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований у ЗАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» відповідно до договору страхування № 006-30132 від 24.06.20009 р. На підставі регресної вимоги ЗАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» № 185-01/10 від 14.08.2010 р. та сформованого страхового акту № 1000942 від 27.09.2010 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 11 469,98 грн. Враховуючи те, що відповідач не повідомив страховика про настання страхової події, відповідно до ст. 38 Закону України, позивач має право регресної вимоги до страхувальника. За таких обставин представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь страхової компанії суму у розмірі 11 469,98 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити з підстав зазначених в позові. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Суд, керуючись ст. ст. 169,224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Встановлено, що 28.12.2009 р. між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженерал-Гарант» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1218786 терміном дії з 28.12.2009 р. по 27.12.2010 р. Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами договору страхова компанія взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Що може настати з вини водія забезпеченого транспортного засобу Фіат Уно д/н НОМЕР_1

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується довідкою ДАІ, 08.02.2010 р. в м. Києві на вулиці В. Піка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Деу д/н НОМЕР_2.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2010 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Згідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

14.08.2010 р. до позивача надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку із тим, що на момент ДТП автомобіль Деу д/н НОМЕР_2 був застрахований даною компанією.

Як вбачається з листа, ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» 24.06.2009 р. було укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 006-30132, за яким було застраховано транспортний засіб Деу д/н НОМЕР_2 та 04.03.2010 р. виплачено страхове відшкодування, як це передбачено укладеною угодою у розмірі 11 979,98 грн.

За таких обставин, на підставі регресної вимоги ЗАТ «СК «Брокбізнес» № 185-01/10 від 14.08.2010 р. та сформованого страхового акту № 1000942 (100983) від 27.09.2010 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 11 469,98 грн. за вирахування франшизи, відповідно до ст.. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується платіжним дорученням № 875 від 15.10.2010 р.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції. Що діяла на момент ДТП, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Як вбачається з доказів наданих представником страхової компанії, ОСОБА_1 в порушення вимог, встановлених законом про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 08.02.2009 р. повідомив позивача лише 12.02.2009 р.

Згідно до приписів ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у цьому Законі. Як свідчать матеріали справи, після сплати страхового відшкодування позивач 05.03.2012 р. звернувся до ОСОБА_1 з вимогою відшкодувати в порядку регресу розміру завданих збитків у сумі 11 469,98 грн.

Вимога представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» залишена відповідачем поза увагою.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на встановлені обставини. беручі до уваги, що відповідач повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду з порушенням строків, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», беручі до уваги відсутність доказів, які свідчили б про неможливість виконати вимоги Закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_1 суму у розмірі 11 469,98 грн.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215,224-226 ЦПК України, ст. 979 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) суму у розмірі 11469 грн. 98 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) судовий збір у розмірі 249 грн. 40 грн.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя