Рішення № 31779910, 12.06.2013, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2372/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між нею та відповідачем про купівлю гаража №10 по вул. Сабурова, 29 в м. Овруч дійсним, мотивуючи тим, що 10.01.2013 вона придбала у відповідача за 17163,00 грн. даний гараж, але відповідач ухиляється від посвідчення договору нотаріально.

Сторони в судове засідання не з»явилися, але просять справу розглядати без їх участі.

Суд, дослідивши в судовому засіданні докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у січні 2013 року між сторонами в усній формі було досягнуто домовленості про купівлю-продаж гаража №10, розташованого за адресою: м. Овруч вул. Сабурова, 29 , який належить відповідачу на праві власності відповідно до рішення Овруцького районного суду від 20.07.2009 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації № 24153023 від 15.10.2009 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №878017 від 01.03.2013 року. На підтвердження досягнутої домовленості про купівлю-продаж сторони склали розписку, відповідно до якої позивач передав відповідачу в рахунок «уплати за гараж» грошові кошти у сумі 17163.00 гривень .

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 207 ч. 2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Згідно ст. 209 ч.1 цього кодексу правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною першою ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог, суд не може прийняти посилання позивача на застосування норм ч.2 ст. 220 ЦК України, оскільки при визнанні правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, необхідно врахувати, що норма частини другої ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав і обов'язків для сторін.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 статті 640 ЦК України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин ( січень 2013 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів», яким ч.3 ст.640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини 2 ст.657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації».

Однак, сторонами не надано суду письмових доказів, що після 01 січня 2013 року між ними існувала домовленість щодо усіх істотних умов договору, що одна із сторін договору ухилялась чи ухиляється від його нотаріального посвідчення, як того вимагає ч.2 ст.220 ЦК України.

Отже, позивачем не доведено на підставі письмових доказів досягнення згоди з відповідачем щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку; на момент виникнення спірних правовідносин даний договір підлягав нотаріальному посвідченню, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн.

На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 1, 16, 203, 210, 220, 328, 640, 657, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57 - 60, 209, 212-215, 294, 296 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі -продажу відмовити.

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може

бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

ОСОБА_3