Ухвала суду № 31779613, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. справа № 2а-0870/2474/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Брудний Б.Д., Брудна Ю.Б., дов. від 24.05.11 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. у справі № 2а-0870/2474/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка"

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка" (далі - ТОВ "Спецтехніка", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя (далі - ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя) № 0000052302 та № 0000062302 від 04 квітня 2011 р.

Позов обґрунтовано не згодою Товариства з висновком податкового органу стосовно отримання ТОВ «Спецтехніка» актів прийомки виконаних підрядних робіт, податкових накладні від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» без мети реального настання правових наслідків, а тільки з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивач вважає, що всі угоди (договори субпідряду) з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» укладені та виконані в межах чинного законодавства України; на час укладання зазначених угод в 2009 році ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та всі необхідні дозволи на виконання монтажних робіт; в період червень-вересень 2009 року (період взаємовідносин ТОВ «Спецгехніка» з ТОВ «С. Дж. Р. Груп»), за даними офіційного сайту ДПА України ТОВ «С.Дж.Р.Груп» був діючим платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100039671; всі угоди виконані належним чином, що підтверджується документами первинної бухгалтерської звітності; розрахунок з субпідрядником також виконано в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, тому спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. у справі № 2а-0870/2474/11 (суддя Малиш Н. І.) вищевказаний адміністративний позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя № 0000052302 та № 0000062302 від 04 квітня 2011 р.

Постанову суду з посиланням на ст.61 Конституції України мотивовано тим, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. При сплаті послуг замовник зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку па додану вартість особі, яка надає послуги, яка, в свою чергу, зобов'язана внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружною адміністративного суду від 25 травня 2011 р. у справі № 2а-08 70/2474/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив фактів, як підтверджують протиправну діяльність контрагента позивача.

ТОВ "Спецтехніка" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що доводи скаржника про наявність кримінальної справи № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, є безпідставними, оскільки відповідно до п.2 ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувального ж вироку суду стосовно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на даний час немає. Зазначене представниками позивача підтримало в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Представники заявника апеляційної скарги до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Спецтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.01.2008 р. по 01.10.2010 р. (акт № 140/2302/30450220 від 14.03.2011 р., а. с.37-71) встановлене під час цієї перевірки порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень, зміст прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень (а.с.5, 6) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання монтажних робіт за договорами субпідряду з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», і про завищення в зв'язку з цим податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як свідчать матеріали справи, в період з червня по вересень 2009 року ТОВ «Спецтехніка» мало господарські відносини з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» згідно укладених договорів субпідряду на виконання окремих видів робіт № 3068, № 3069, № 3074, № 3075 від 22.06.2009 р., за якими ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виконувало роботи з монтажу внутрішніх кабельних мереж об'єктах Управління культури Запорізької міської ради (а. с.89, 97, 105, 113).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: ліцензія серія АБ №223526, виданої 21.07.2005 р. Державним Департаментом Пожежної Безпеки МНС України, на підставі якої ТОВ «С.Дж.Р.Груп» здійснювало діяльність з монтажу пожежної сигналізації (а. с.81), дозволи на проведення монтажних робіт (а. с.85), накладні, акти виконаних робіт за формою № КБ-2в, податкові накладні, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем товару ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (а. с.86-160).

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ (а. с.80) на момент здійснення господарської операції, суду не надані.

Також не надано доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Щодо посилань скаржника на фіктивність вищевказаних правочинів, то згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, у тому числі, ст.234 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Податковим органом не надано суду доказів недійсності вищевказаних договорів субпідряду, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях. Тому твердження скаржника про фіктивність договорів субпідряду з посиланням на ст.234 ЦК України є лише припущенням, не доведеним належними документальними доказами.

Відповідач в обґрунтування свої позиції посилається на дані акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 14.10.2010 р. № 823/23-10/34981754 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.05.2010 р., згідно яких у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншою транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, про наявність основних засобів на підприємстві, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності; ТОВ «С.Дж.Р.Груп» станом на 14.10.2010 р. не звітує, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м.Києва за березень 2010 р., за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника ТОВ «С.Дж.Р.Груп» згідно бази даних АІС Податки - « 10» - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) (а. с.204-210).

Також податковий орган зазначає про те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_5 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (а. с.199 зв.- 201).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Спецтехніка» отримало акти прийомки виконаних підрядних робіт, податкові накладні від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» без мети реального настання правових наслідків, а тільки з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії Товариства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів наявності вироку суду стосовно встановлення вини ОСОБА_5 у створенні фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», тобто у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України, відповідачем суду не надані.

Тим більш, позивачем до заперечень на апеляційну скаргу додано копію постанови від 27.04.2011 р. про закриття кримінальної справи № 69-107 стосовно ОСОБА_5

Щодо недекларування у 2010 році контрагентом позивача доходів, то не передбачався жодною нормою законодавства України обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання робіт тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 р. № 0000052302 (яким Товариству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12219 грн. - за основним платежем, 3054,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та згідно податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 р. № 0000062302 (яким Товариству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9775 грн. - за основним платежем, 2443,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. у справі № 2а-0870/2474/11 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. у справі № 2а-0870/2474/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко