Ухвала суду № 31779084, 04.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2695/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника відповідача - Фуштей М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Алмаз" до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2012 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002190232 від 23.10.2012р. та № 0002180232 від 23.10.2012р.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та І інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова документальна перевірка приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2010 року по 31.08.2012 року (а.с.13). За результатами проведеної перевірки складено акт №1178/22-2/23246086 від 10 жовтня 2012 року в якому зафіксовані наступні порушення: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого ПМП «Алмаз» занижено податок на прибуток всього в сумі 74 744 грн. в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року в сумі 12616 грн., ІV квартал 2011 року в сумі 44 893 грн., І квартал 2012 року в сумі 9450 грн., ІІ квартал 2012 року 7785 грн.; п.198.1 а), п.п.198.3, п.198.6, ст.198 п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 68341 грн. в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 10970 грн., листопад 2011 року в сумі 39 038 грн., березень 2012 року в сумі 18 333 грн. За наслідками перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року форми "Р": №0002180232 року, відповідно до якого ПМП «Алмаз» було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 83 361,50 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 74 744,0 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 8617,5 грн. (а.с.51); №0002190232 року, відповідно до якого ПМП «Алмаз» було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 102 511,50 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 68 341,0 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 34 170,5 грн. (а.с.52).

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав

Суд першої інстанції правильно не погодився з висновками податкового органу щодо відсутності здійснення господарських операцій між ПМП «Алмаз» та її контрагентами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач уклав договір на поставку товарів та надання послуг з ПП «Симетрія» №12 від 01.09.2011 року. Контрагент позивача є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №17960101 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На виконання умов даного договору були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): Акт №ОУ-0011122 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 76 959,12 (а.с.58); Акт №ОУ-0011121 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 47 266,57 (а.с.59); Акт №ОУ-0301170 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 110 00,0 (а.с.60); Акт №ОУ-0280904 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 65 820,30 (а.с.61); Акт №ОУ- здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 року на суму (з врахуванням ПДВ) 54 000,0 (а.с.62); Акт №ОУ- здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 року на суму (з врахуванням ПДВ) 44 490,0 (а.с.63).

Також судом встановлено, що за надані послуги проведено розрахунки з постачальником, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, та документами про оплату наданих послуг (а.с.64-69, 100-102).

Надані для перевірки документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

При цьому, основним видом діяльності підприємства є реалізація вугілля та залишків ТМЦ, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Надання позивачу товаротранспортних послуг, повністю узгоджується, є логічним та відповідає основним видам його діяльності.

Щодо посилань апелянта на те, що для перевірки не представлено документів які б свідчили про транспортування товару, апеляційний суд не бере до уваги такі посилання, оскільки такі документи не можуть слугувати підставою для визнання господарської операції нереальною, як наслідок визначення податкового зобов'язання.

Апеляційний суд також погоджується з судом І інстанції, що реальність настання правових наслідків, підтверджується договором. На виконання договору позивач реально оплатив за обумовлену суму відповідні послуги у постачальника, в зв'язку з цим сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків. Доказів про визнання даного договору недійсним відповідач не надав.

Посилання відповідача на те, що позивач не має права на податковий кредит, та відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ оскільки постачальники відсутні за місцезнаходженням та не володіють достатньою кількістю основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності, суд зазначає таке.

Як встановлено судом первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції ПМП «Алмаз» з ПП «Симетрія».

При цьому, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Крім того, станом на час укладення договору на поставку товарів та надання послуг, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були наявні відомості щодо контрагента та його місцезнаходження, а тому посилання відповідача на відсутність даних фактів є безпідставним та необґрунтованим.

Також, судом І інстанції правильно застосовано практику Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Відтак апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що позивач не порушував податкове законодавство, та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість наданих ПП «Симетрія» послуг.

Щодо посилань апелянта, що позапланова перевірка ПМП «Алмаз» була проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ УМВС в Івано-Франківській області капітана міліції Лісова А.Ю. про призначення позапланової перевірки приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 року.

Так, відповідно до п. 86.9. ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Зазначеною статтею, визначено чіткий порядок пред'явлення боржнику податкового повідомлення-рішення, а саме з моменту набрання законної сили відповідним рішення суду. Відповідач до суду не надав жодних доказів, які б підтвердили, існування рішення суду за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, яке набрало законної.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком судом І інстанції про те, що відповідачем всупереч нормам Податкового кодексу України було безпідставно прийнято оскаржувані рішення.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то апеляцій суд вважає, що при розгляді справи суд І інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Обґрунтування апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції вірно встановив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 червня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.