Ухвала суду № 31773262, 12.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/40/13 Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В.Провадження № 22-ц/780/1795/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.Категорія 44 12.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

06 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Гуля В.В.,

при секретарі : Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: управління Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, Ставищенська районна державна адміністрація про визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_2, посилаючись на те, що 30 липня 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку на його ім'я серії КВ №071878. Даний акт є недійсним, так як розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 546 від 19 серпня 2004 року, про те, що він є власником земельної ділянки площею 3,581 га, розташованої в Київській області Ставищенського району Іванівська сільська рада, видано пізніше ніж виготовлено та зареєстровано акт. Фактично це зіпсований бланк державного акту. Крім цього, реєстраційний номер, присвоєний державному акту, має складатися з не менш як дванадцятирозрядного числа, тоді як реєстраційний номер вказаного документу чотирирозрядний. 19 травня 2008 року підписано спірний договір оренди земельної ділянки з відповідачем. Він був зареєстрований в управлінні Держкомзему Ставищенського району Київської області 26.08.2008 року. Належний державний акт про його право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №075833, виданий на підставі розпорядження Ставищенської районної адміністрації №546 від 19.08.2004 року, що він є власником земельної ділянки площею 3,5805 га, розташованої в Київській області Ставищенського району Іванівська сільська рада, переданий пізніше і зареєстрований в держреєстрї 22 квітня 2011 року за №322428321000787. В послідуючому, коли було отримано належний державний акт про його право власності на земельну ділянку, то 15.10.2012 року укладено новий договір оренди землі з селянським фермерським господарством "Левада". На момент підписання спірного договору оренди землі від 19 травня 2008 року у нього (позивача) не було повноважень орендодавця, так як земельна ділянка йому в той період не належала, а неукладений договір не породжує для його сторін права та обов'язки.

Позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на бланку серії КВ №071878 на його ім'я на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації Київської області від 19 серпня 2004 року № 546 на земельну ділянку площею 3.581 га, розташовану на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований 30 липня 2004 року та витребувати від ТОВ "Інтерагроінвест" належну йому земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію спірного договору оренди зареєстрованого 26.08.2008 року.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвали по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі розпорядження Ставищенської райдєржадміністрації № 546 від 19 серпня 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я позивача серії КВ №071878 з помилковим зазначенням дати його реєстрації 30 липня 2004 року, відповідно до якого йому було передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 3,581 га, що розташована на землях запасу Іванівської сільської ради в с. Іванівка Ставищенського району Київської області.

Відповідно до п. 4.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 р. N 325 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 06 серпня 2009 р. за N 735/16751, у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок землевласником (землекористувачем) такий землевласник (землекористувач) звертається до відповідного територіального органу Держкомзему із заявою (клопотанням) про видачу нового державного акта.

Згідно п. 4.6. зазначеної Інструкції - при видачі нового державного акта, державний акт, у якому було допущено помилку, повертається до відповідного територіального органу Держкомзему і вважається зіпсованим.

З копій державних актів на право власності на земельну ділянку КВ №071878, ЯЛ №075833, довідки відділу Держземагенства у Ставищенському районі Київської області від 14.01.2013 року №01-05/15/49 встановлено, що при видачі спірного державного акта були зазначені невірно дата реєстрації та реєстраційний його номер, взв'язку з чим позивачем цей державний акт був зданий Ставищенському управлінню земельних ресурсів з метою виготовлення нового акта. Після чого відповідно до вимог п. 4.4. вказаної Інструкції 22.04.2011 року позивачу було видано новий державний акт серії ЯЛ №075833 на право приватної власності на земельну ділянку взамін зіпсованого державного акта серії КВ №071878 на цю ж земельну ділянку. Зіпсований державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я позивача було повернено на зберігання до управління Держкомзему в Ставищенському районі. При видачі нового державного акта взамін зіпсованого межі земельної ділянки позивача та її кадастровий номер не змінені.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що фактично відбулась лише заміна зіпсованого державного акта на новий, при видачі нового державного акта зіпсований акт був зданий на зберігання територіальному органу Держземагенства; підстава видачі державного акта, який позивач просив визнати недійсним, позивачем не оспорюється, то підстав для визнання цього державного акта недійсним суд першої інстанції не вбачав.

19 травня 2008 року між позивачем та відповідачем за №100 було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки, яка в той же день відповідно до акту приймання-передачі передана відповідачу. Зазначений договір оренди зареєстрований у Ставищенському РВ №23 КРФ ДП "ЦДЗК при ДКУ по ЗР", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 серпня 2008 року.

15 жовтня 2012 року між позивачем та селянським фермерським господарством "Левада" укладено договір оренди належної йому вищевказаної земельної ділянки з підписанням між сторонами акту її приймання-передачі від 15 жовтня 2012 року. Дані про реєстрацію зазначеного договору відсутні.

Голова СФГ «Левада» Ткач Б.Г. листом від 31.10.2012 року звертався до відповідача з письмовим проханням передати йому в користування 47 земельних ділянок, на які укладено договори оренди, в т. ч. і щодо земельної ділянки, що належить позивачу, проте в задоволенні передачі земельних ділянок йому було відмовлено.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оренду землі в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за п несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки: визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.1 ст.15 даного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.15 зазначеного Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно положень ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.

З огляду на те, що ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" чітко визначає спосіб судового захисту прав особи, яка бажає повернути ділянку у зв'язку із відсутністю у договорі оренди землі істотних умов, а саме - шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, передбачених ст.216 ЦК України, то вимоги позивача про витребування ділянки як набутої відповідачем без достатніх підстав задоволенню не підлягають, по скільки не грунтуються на вимогах закону.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, як необгрунтовані посилання позивача на те, що договір оренди від 19 травня 2008 року №100 є неукладеним.

В силу ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту статей 210, 640 ЦК України та ст.18 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації. Укладений між сторонами спірний договір оренди у встановленому законом порядку зареєстрований у Ставищенському РВ №23 КРФ ДП "ЦДЗК при ДКУ по ЗР", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 серпня 2008 року, отже даний договір оренди є укладеним, і відповідно, підстави для скасування його реєстрації відсутні.

Доводи щодо неможливості застосування до спірних відносин ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку із її протиріччям змісту ч.1 ст.215 прийнятого пізніше ЦК України, згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений правочин є безпідставними. Така позиція надумана, по скільки протиріччя між даними нормами не існує.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Однак з висновками, вказаними в рішенні суду першої інстанції не погодився апелянт, в зв»язку з чим звернувся з апеляційною скаргою, яку мотивує наступним.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не досліджено та не перевірено дійсні докази та обставини справи, чим порушує права та законні інтереси апелянта.

Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав правомірним спірний договір оренди землі з відповідачем, оскільки на момент укладання договору право власності на землю було відсутнє, а отже висновки суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, рішення суду першої інстанції порушує права та законні інтереси апелянта.

З таким висновком апелянта, колегія суддів погодитись не може, так як вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано досліджені обставини справи та вірно вирішено питання щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а отже вважати доводи апелянта обґрунтованими та мотивованими, колегія суддів не може, а тому не має ніяких підстав стверджувати, що дане рішення порушує права апелянта.

Приймаючи до уваги вищевикладене, так-як будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено, підстав для скасування цього рішення не виявлено.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився щодо відмови у задоволенні позову.

Так згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді