Ухвала суду № 3177270, 22.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-24898/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Брайка А.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалуКиївського апеляційного господарського судувід 06.06.2006р.

у справі№ 46/44-А господарського суду міста Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 20.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р., позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 11.07.2005 р. № 0000401501/0, від 14.09.2005 р. № 0000401501/1, від 17.11.2005 р. № 0000401501/2, від 01.02.2006 р. № 0000401501/3 в частині визначення ТОВ «Голден Телеком» податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 1919850,00 грн., в тому числі 1279900,00 грн. – основний платіж та 639950,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач правомірно у відповідності з пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктом 10 ст.1. пунктом 2 ст. 9 закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», пунктами 15-12, 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740, визначив базу оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки послуг стільникового зв’язку без врахування сум збору на обов’язкове державне пенсійне страхування .

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 ст.7 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та п’ятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі акту перевірки ТОВ «Голден Телеком» за період з 01.07.2001 р. по 30.06.2004 р. від 07.07.2005 р. № 356/15-1/19028202, висновки якого вмотивовані посиланням на порушення товариством пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 11.07.2005 р. № 0000401501/0, від 14.09.2005 р. № 0000401501/1, від 17.11.2005 р. № 0000401501/2, від 01.02.2006 р. № 0000401501/3 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1279900,00 грн. та застосування на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних / фінансових / санкцій у розмірі 639950,00 грн., а всього на суму 1919850,00 грн. Податкові періоди, за які позивачу було визначено  податкове зобов’язання в цій сумі, в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не встановлені.

Разом з тим, з наявних у справі копій зазначених податкових повідомлень-рішень вбачається, що ТОВ «Голден Телеком» відповідно до пункту 4.1 ст. 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1965244,00 грн., в тому числі 1297235,00 грн. – основний платіж та 668009,00 грн. – штрафні / фінансові / санкції.

Згідно висновків акту перевірки від 07.07.2005 р. № 356/15-1/19028202 внаслідок порушення пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач занизив податкові зобов’язання за вересень 2001 року – червень 2004 року на 1739712,00 грн.

Невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо розміру та підстав визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень наявним у справі доказам; не встановлення обставин щодо розмірів податкових зобов’язань, визначених контролюючим органом за кожною із підстав, зазначених в цих податкових повідомленнях-рішеннях, а також податкових періодів, за які позивачу донараховано податок в сумі 1279900,00 грн. унеможливлюють висновок про відповідність закону податкових повідомлень-рішень в оспорюваній сумі згідно позовних вимог.

З огляду на встановлені частиною 2 ст.220 КАС України межі касаційного перегляду справи  зазначена неповнота судового процесу не може бути усунена судом касаційної інстанції, а відтак допущені порушення судами першої та апеляційної інстанцій частин 4 та 5 ст. 11 КАС України відповідно до частини 2 ст. 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід мати на увазі, що база оподаткування податком на додану вартість визначається за правилами, встановленими пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цим пунктом в редакції Закону України від 15.07.1999 р № 977-ХІУ, чинній до 31.03.2005 р., база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Види податків, зборів / обов’язкових платежів /, які справляються  в Україні, встановлені статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», серед яких загальнодержавні податки, збори / обов’язкові платежі / визначені статтею 14 цього Закону.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі й непрямі.

Непрямі податки – податки, що встановлюються в цінах товарів та послуг і розмір яких для окремого платника визначається величиною споживання і  прямо не залежить від його доходів. Ці податки накладають зобов’язання на ресурси, діяльність і результати діяльності платника податків.

Непрямі податки включаються у вигляді надбавки до ціни товарів / послуг / і оплачуються покупцями. Продавець товарів / послуг / під час їх реалізації отримує від споживача разом з ціною суму відповідного непрямого податку і перераховує її до бюджету.

Форма, за якою здійснюється оподаткування окремим податком, збором / обов’язковим платежем/, встановлюється законом з питань оподаткування цим податком, збором / обов’язковим платежем /.

За змістом пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування податком на додану вартість визначається з врахуванням тих загальнодержавних податків, зборів / обов’язкових платежів /, які є непрямими податками, за винятком податку на додану вартість, який хоча і є непрямим податком, але до бази оподаткування не включається. Про це свідчить як вказівка законодавця на акцизний збір, ввізне мито, які є непрямими податками, так і припис щодо включення в ціну товарів / робіт, послуг / згідно із законами про оподаткування як неодмінної умови врахування загальнообов’язкового податку, збору / обов’язкового платежу / при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість.

Згідно пункту 10 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.

Об’єктом оподаткування для зазначених платників збору є вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку / пункт 9 ст. 2 цього Закону /.

Таким чином, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, встановлений з діяльності по наданню послуг стільникового зв’язку, як такий, що сплачується споживачем у вигляді надбавки до ціни послуг  суб’єкту підприємницької діяльності, постачальнику цих послуг, який зобов’язаний утримати та перерахувати отриману суму збору до бюджету, є непрямим податком. Вказаний збір відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» також передбачений в переліку загальнообов’язкових податків, зборів / обов’язкових платежів /.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» від 07.07.2005 р. № 2717-ІУ пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено в новій редакції, відповідно до якої база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З набранням чинності  Законом від 07.07.2005 р. № 2717-ІУ збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з послуг стільникового рухомого зв’язку виключений з бази оподаткування податком на додану вартість з одночасним збільшенням ставки збору на ці послуги до 7,5 відсотків від об’єкта оподаткування / пункт 11 ст.4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» /.

Щодо збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення з інших видів господарських операцій, передбачених ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», виняток не встановлено.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з’ясування всіх обставин у справі, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського судувід 06.06.2006р. та постанову господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                   Брайко А.І.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.