Ухвала суду № 3177269, 23.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-28489/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2008 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є. ,Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС

та Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського судувід 13.07.2006р.

у справі№ 356/5-05 господарського суду Київської області

за позовомУкраїнської міської ради Обухівського району Київської області

доОбухівської об’єднаної державної податкової інспекції

треті особи: 1. державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»,

2.відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС

3. відділення Державного казначейства в Обухівському районі Київської області

про визнання недійсним висновку про повернення надмірно сплаченого податку

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 27.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного суду від 13.07.2006 р., позов задоволено: визнано нечинним висновок ДПІ в Обухівському районі від 13.07.2004 р. № 00131334 про повернення ВАТ «Центренерго» в особі  Трипільської ТЕС надмірно сплаченого земельного податку за 2002, 2003 та 2004 роки в сумі 778000,00 грн. шляхом зарахування в  рахунок  заборгованості перед бюджетом із збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про недоведеність в судовому процесі факту розміщення земельних ділянок, що знаходяться в користуванні Трипільської ТЕС, поза межами міста Українка, а відтак і факту переплати земельного податку, сплаченого за ставкою, встановленою ст. 7 Закону України «Про плату за землю». Крім того, суд виходив з того, що спірний висновок суперечить статтям 17 та 18 цього Закону, якими встановлено, що надмірно сплачені суми податку підлягають поверненню за письмовою заявою платника податку або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік і що перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення платнику допускається не більш як за два попередні роки, тоді як переплата згідно висновку зарахована в рахунок податкового боргу із збору за забруднення навколишнього природного середовища і за період, що перевищує два роки.

В касаційних скаргах ДПІ в Обухівському районі та ВАТ «Центренерго» просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Українська міська рада просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Київській області, як процесуальний правонаступник відділення Державного казначейства в Обухівському районі Київської області, підтримало касаційні скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

Згідно частини 1 ст. 7 «Плата за землі населених пунктів» Закону України «Про плату за землю»  ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Статтею 8 цього Закону встановлено розмір плати за землі за межами населених пунктів, зокрема частиною 1 цієї статті визначено, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судом встановлено, що підставою для прийняття ДПІ в Обухівському районі  спірного висновку слугував факт подання Трипільською ТЕС 30.06.2004 р. уточнюючих податкових розрахунків сум податкових зобов’язань по земельному податку за 2002, 2003 та 2004 роки з посиланням на помилкове визначення сум податкових зобов’язань за земельні ділянки площею 257,716 га  /територія станції/, 3,251 га / база комплектації / та 17,86 га / вугільний склад / як за землі населених пунктів. Висновку передувала перевірка, проведена ДПІ, з витребуванням з Обухівського районного відділу земельних ресурсів та Київського обласного головного управління земельних ресурсів даних державного земельного кадастру щодо місця розташування зазначених земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Трипільської ТЕС, відносно меж міста Українка.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що довідка Обухівського районного відділу земельних ресурсів від 24.06.2004 р. № 1172 та лист Київського обласного головного управління земельних ресурсів від 09.09.2004 р. № 09-3/04-3751, якими підтверджено місце розташування зазначених земельних ділянок поза межами міста Українка, не можуть бути належними доказами такого факту, оскільки не містять посилань на дані державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 цього Кодексу встановлені правила оцінки доказів в адміністративному процесі, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Зміст офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкрито в статті 11 Кодексу, частинами 4 та 5 якої встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Коригування Трипільською ТЕС суми податкових зобов’язань здійснено на підставі даних, отриманих від органів виконавчої влади, які відповідно до ст. 204 Земельного кодексу України, пункту 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15, уповноважені вести державний земельний кадастр.

Відсутність серед наданих Трипільській ТЕС даних стосовно місця знаходження земельних ділянок посилань на дані державного земельного кадастру сама по собі не свідчить про не відповідність цих даних державному земельному кадастру. В разі виникнення  сумнівів в цьому способом уникнення сумніву може бути витребування судом від органів, уповноважених вести державний земельний кадастр, відповідної інформації на підтвердження чи спростування даних, викладених у довідці Обухівського районного відділу земельних ресурсів від 24.06.2004 р. № 1172 та листі Київського обласного головного управління земельних ресурсів від 09.09.2004 р. № 09-3/04-3751, виклик  в судове засідання службової особи цих органів для дачі пояснень щодо підстав, на яких ґрунтуються дані, зазначені в цих довідці та листі.

Без перевірки викладених в зазначених довідці та листі даних оцінка судом зазначених довідки та листа як неналежних доказів не може вважатися такою, що відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст. 86 КАС України, та дотриманню судом принципу офіційного з’ясування всіх  обставин у справі.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про плату за землю» платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеномуБюджетним кодексом України для плати за землю.

З огляду на це висновок ДПІ в Обухівському районі від 13.07.2004 р. № 00131334 зачіпає законний інтерес позивача щодо  надходження до бюджету міста  суми земельного податку. Що ж до способу повернення платнику суми земельного податку як надмірно сплаченої, то в цій частині висновок ДПІ не зачіпає прав та законних інтересів позивача, оскільки це не впливає на доходну чи витратну частини місцевого бюджету.

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Наведені порушення судами норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з врахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України. У зв’язку з цим ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені процесуальним законом засоби для встановлення обставин у справі всебічно і повно та в залежності від встановлених обставин і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги задовольнити, скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. та постанову господарського суду Київської області від 27.12.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.