Постанова № 31771344, 30.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. Справа №805/5917/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 32 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Родіонової К.В.,

відповідача - Асадчого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у направленні інкасових доручень на погашення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» (далі - позивач або ДП «Дзержинськвантажтранс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Дзержинську Донецької області ДПС) про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у направленні інкасових доручень на погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунку Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс», відкритому в установі банку ПАТ «Європромбанк», за рішеннями суду.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року по справі № 805/1142/13-а та від 21 лютого 2013 року по справі № 805/2235/13-а задоволено позовні вимоги ДПІ у м. Дзержинську Донецької області ДПС про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків ДП «Дзержинськвантажтранс». З посиланням на вищенаведені рішення суду відповідачем до Публічного акціонерного товариства «Європромбанк» м. Донецьк (установа, в якій відкрито рахунок ДП «Дзержинськвантажтранс») направлено інкасові доручення № 1141 від 17 квітня 2013 року, № 1143 від 18 квітня 2013 року на суму 277 223,00 грн. та інкасові доручення № 1142 від 17 квітня 2013 року, № 1144 від 18 квітня 2013 року на суму 197 566,00 грн. про стягнення податкового боргу за рішенням суду шляхом стягнення коштів з рахунку боржника згідно статті 95 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що дії податкового органу порушують норми матеріально-процесуального права підприємства-боржника у зв'язку з неправильним застосуванням приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника», з наступних підстав.

Господарським судом Донецької області по справі № 45/179Б про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (ухвала від 04 вересня 2009 року), введено на підприємстві процедуру санації (ухвала від 16 липня 2010 року) та боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 26 лютого 2014 року (постанова від 26 лютого 2013 року). За апеляційною скаргою ДПІ у м. Дзержинську Донецької області ДПС Донецьким апеляційним господарським судом своєю постановою від 10 квітня 2013 року скасовано постанову Господарського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року та направлено справу до Господарського суду Донецької області на стадію проведення санації боржника. Тобто на теперішній час підприємство знаходиться у процесі санації.

Позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» від 30 червня 1999 року № 784-XIV санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Зауважував, що протиправні дії відповідача ставлять під сумнів подальше здійснення господарської діяльності підприємства, яке здійснює перевезення рядового вугілля шахт міста, закуповувати дизпаливо, що призведе до нестабільної праці, несвоєчасному придбанні запасних частин та матеріалів, зростанню боргів перед державним бюджетом зі сплати обов'язкових платежів, невиплаті заробітної плати працівникам підприємства-боржника.

Крім того, позивач зауважив, що відповідач повинен керуватися нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30 червня 1999 року, де норма щодо можливості стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями з рахунку боржника в установі банку відсутня, так як справу про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» порушено 04 вересня 2009 року, а не нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 5518-VI в редакції від 06 грудня 2012 року, оскільки відповідно до пункту 1.1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 листопада 2011 року положення цього Закону застосовуються Господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Поміж тим у позовній заяві зазначено, що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а останній має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у направленні інкасових доручень на погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунку Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс», відкритому в установі банку ПАТ «Європромбанк», за рішеннями суду (арк. справи 3-7).

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 29-31) та додаткові пояснення до заперечень (арк. справи 45-46), зазначивши в них, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року по справі № 805/1142/13-а та від 21 лютого 2013 року по справі № 805/2235/13-а, задоволено позовні вимоги ДПІ у м. Дзержинську Донецької області ДПС про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків ДП «Дзержинськвантажтранс». Означені постанови суду першої інстанції залишені без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та від 02 квітня 2013 року відповідно та підлягали негайному виконанню. Обставини, які встановлені постановою, що набрали законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих осіб. Саме на виконання вказаних постанов суду податковою інспекцією направлялися до ПАТ «Європромбанк» інкасові доручення, які, як правило, поверталися банком без виконання у зв'язку із відсутністю коштів.

Також вказав, що дія мораторію поширюється виключно на боргові зобов'язання, що виникли до його введення судом. Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. Тобто, на податкові зобов'язання, які виникли після введення мораторію, розповсюджуються загальні процедури стягнення, передбачені Податковим кодексом України. В даному випадку інкасові доручення направлялись на стягнення боргу, який виник після введення мораторію, що також встановлено наведеними постановами суду.

З огляду на повідомлені обставини, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за номером 34686338. Як платник податків позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2009 року у справі № 45/179б порушено справу про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 8). За апеляційною скаргою ДПІ у м. Дзержинську Донецької області ДПС Донецьким апеляційним господарським судом постановою від 10 квітня 2013 року скасовано постанову Господарського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року, якою ДП «Дзержинськвантажтранс» визнано банкрутом внаслідок його фінансової неспроможності (арк. справи 13-14), та направлено справу до Господарського суду Донецької області на стадію проведення санації боржника (арк. справи 15-17). Тобто на теперішній час підприємство знаходиться у процесі санації.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року по справі № 805/1142/13-а та від 21 лютого 2013 року по справі № 805/2235/13-а задоволено позовні вимоги за поданнями ДПІ у м. Дзержинську Донецької області ДПС про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків ДП «Дзержинськвантажтранс» та стягнуто з рахунків останнього суми податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 197 566,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 297 501,00 грн. відповідно. Вказані постанови прийняті за особливостями провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби, передбачених статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підлягали негайному виконанню (арк. справи 32-34, 36-38).

Разом із цим, наведені вище постанови суду першої інстанції залишені без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та від 02 квітня 2013 року відповідно (арк. справи 35, 64).

Із пояснень сторін, що підтверджені матеріалами справи, судом встановлено, що на виконання вказаних постанов Донецького окружного адміністративного суду податковою інспекцією направлялися до Публічного акціонерного товариства «Європромбанк» (установа, в якій відкрито рахунок ДП «Дзержинськвантажтранс») інкасові доручення про стягнення податкового боргу за рішенням суду шляхом стягнення коштів з рахунку боржника згідно статті 95 Податкового кодексу України, у тому числі інкасові доручення № 1141 від 17 квітня 2013 року, № 1143 від 18 квітня 2013 року на суму 277 223,00 грн. та інкасові доручення № 1142 від 17 квітня 2013 року, № 1144 від 18 квітня 2013 року на суму 197 566,00 грн., які, як правило, поверталися банком без виконання у зв'язку із відсутністю коштів (арк. справи 19-22, 47-56). Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Спірною обставиною між сторонами є правомірність дій податкового органу при направленні до Публічного акціонерного товариства «Європромбанк» інкасових доручень про стягнення податкового боргу за рішенням суду шляхом стягнення коштів з рахунку позивача, приймаючи до уваги, що відносно позивача господарським судом порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

У відповідності до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Крім того, у підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як зазначалося судом раніше, ухвалою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2009 року у справі № 45/179б порушено справу про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Преамбулою та частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) встановлено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 1 Закону № 2343-XII в редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство та введення мораторію, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В редакції Закону № 2343-XII, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин та є чинною на момент розгляду справи, а саме статтею 19, визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1 статті 19). Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (частина 2 статті 19).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом (частина 4 статті 19).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) (частина 5 статті 19).

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію (частина 6 статті 19).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (частина 7 статті 19).

У статті 1 Закону № 2343-XII надано визначення понять «кредитор» та «поточні кредитори». Так, кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд зазначає, що мораторій поширюється лише на вимоги кредиторів, які виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (введення мораторію). Кредитори, вимоги яких виникли під час провадження у справі про банкрутство боржника, так звані поточні кредитори, вправі здійснювати стягнення з боржника і під дію мораторію не підпадають. Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Отже, зважаючи на те, що справу про банкрутство позивача порушено та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів 04 вересня 2009 року, а постановами Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року та 21 лютого 2013 року, що набрали законної сили, стягнуто з позивача податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість за 2012 рік, тобто строк виконання податкових зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість та податку на прибуток настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, у зв'язку із чим дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширюється, а ДПІ у м. Дзержинська Донецької області ДПС у даних правовідносинах є поточним кредитором.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, ДПІ у м. Дзержинська Донецької області ДПС, направляючи до ПАТ «Європромбанк» інкасові доручення про стягнення податкового боргу за рішенням суду шляхом стягнення коштів з рахунку боржника згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, діяла на виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року по справі № 805/1142/13-а та від 21 лютого 2013 року по справі № 805/2235/13-а та відповідно до чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, розглядаючи норми Податкового кодексу України в комплексі з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначає, що дане положення стосується саме податкових зобов'язань та податкового боргу, які виникли у боржника до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Посилання відповідача на пункт 1.1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 листопада 2011 року» (від 22 грудня 2011 року № 4212-VI), де зазначено, що положення цього Закону застосовуються Господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, суд також не приймає до уваги з огляду на те, що вони стосуються процедури розгляду справ про банкрутство саме господарськими судами.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у направленні інкасових доручень на погашення податкового боргу, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби у направленні інкасових доручень на погашення податкового боргу, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 травня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 04 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.