Рішення № 31769201, 03.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9198/13 03.06.13

За позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика"

про стягнення 39100,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Байбара О.О. за довіреністю № 01/3818 від 31.05.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика" (відповідач) про стягнення 39100,00 грн., з яких: 34000,00 грн. - сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012, а 5100,00 грн. - сума пені за прострочення сплати штрафу за період з 05.05.2013 р. по 14.05.2013 р.

Позов подано на підставі ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/9198/13 та призначено її до розгляду на 03.06.2013 р. на 10:20 год.

В судовому засіданні, призначеному на 03.06.2013 р., представник позивача подав клопотання про збільшення позовних вимог по справі № 910/9198/13 за позовом від 14.05.2013 р. № 01/3433, до якого також додав на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2013 р. витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача (серія АВ № 597093, серія АВ № 597095).

Представник відповідача судове засідання, призначене на 03.06.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.05.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9198/13 від 20.05.2013 р. було направлено відповідачу за адресою (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 31, оф. 4), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача (серія АВ № 597095). підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03115 06402706, яке наявне в матеріалах справи. Вручення наведеного поштового відправлення уповноваженому представнику відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням № 03115 06402706, яке наявне в матеріалах справи.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.06.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.06.2013 р., підтримав клопотання про збільшення позовних вимог по справі № 910/9198/13 за позовом від 14.05.2013 р. № 01/3433 (надалі - заява про збільшення розміру позовних вимог) та просив суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 34000,00 грн. на підставі рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012, а також, пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 13260,00 грн. за період з 05.05.2013 р. по 31.05.2013 р.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012, а саме: станом на 31.05.2013 р. розмір пені складає 13260,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу позивач залишив без змін.

Крім того, позивачем надані суду докази направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу (фіскальний чек № 1362 від 31.05.2013 р. з описом вкладення у цінний лист № 01/3816 від 31.05.2013 р.), а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 47260,00 грн., з яких: 34000,00 грн. штрафу та 13260,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.06.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012 (надалі - Рішення АМК) визнано дії Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика" у вигляді неподання інформації на вимогу територіального відділення Комітету від 29.10.2012 № 01/5756 у встановлені головою територіального відділення Комітету строки порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (п. 1 резолютивної частини Рішення АМК).

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 1 Рішення АМК, на Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика" накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини Рішення АМК).

Супровідним листом № 01/750 від 31.01.2013 р. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Приватному акціонерному товариству "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика" (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 04.03.2013 р. підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 36000 0945912 8.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, сплив 04.05.2013 р.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач з відповідною заявою про перегляд або скасування чи визнання недійсним Рішення АМК в двомісячний строк, встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції", а рівно і станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, до територіального відділення Антимонопольного комітету України чи до господарського суду не звертався, докази протилежного відсутні.

В той же час, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив, документи, що підтверджують його сплату, до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав.

Згідно частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Оскільки відповідач штраф у розмірі 34000,00 грн., передбачений Рішенням АМК не сплатив, позивач 17.05.2013 р. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 34000,00 грн. та пені за прострочення його сплати в розмірі 5100,00 грн. за період з 05.05.2013 р. по 14.05.2013 р.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі Рішення АМК, а саме: станом на 31.05.2013 р. просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 13260,00 грн. В частині розміру штрафу позовні вимоги залишені без змін.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012 на відповідача накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначене рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 04.03.2013 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 36000 0945912 8, наявною в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частинами 1 та 2 ст. 73 Кодексу Законів про працю України встановлені святкові та неробочі дні, зокрема, один день (неділя) - Пасха (Великдень).

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Кодексу Законів про працю України, у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 07.05.2013 р., оскільки 05.05.2013 р. та 06.05.2013 р. - неробочі дні (05.05.2013 р. + 2 місяці).

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 34000,00 грн. відповідачем не сплачений. При цьому, рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 04.03.2013 р. є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього вищенаведеним рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 34000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 132600,00 грн. за період з 05.05.2013 р. по 31.05.2013 р. за прострочення сплати штрафу (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 34000,00 грн. штрафу до 07.05.2013 р., таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 08.05.2013 р., а не 05.05.2013 р., як визначив позивач у розрахунку пені, а рівно, нарахування пені за прострочення сплати штрафу можливе з 08.05.2013 р.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 450,00 грн. (34000,00 грн. : 100 х 1,5 = 510,00 грн.).

За період з 08.05.2013 р. по 31.05.2013 р. відповідачем прострочено 24 дні сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 12240,00 грн. (510,00 грн. х 24 = 12240,00 грн.).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13260,00 грн. за період з 05.05.2013 р. по 31.05.2013 р. підлягають задоволенню частково в розмірі 12240,00 грн. за період з 08.05.2013 р. по 31.05.2013 р. у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку періоду прострочення сплати штрафу. В іншій частині вимог стосовно стягнення з відповідача пені позивачу належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

Ціна позову (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду) становить 47260,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1683,37 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика" (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, будинок 31, офіс 4; ідентифікаційний код 32557832), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 р. № 01/10-рш у справі № 01-13-50/111-2012, та 12240,00 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми до загального фонду Державного бюджету України на рахунок Управління державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 "Адміністративні штрафи та санкції", символ звітності 106, рахунок № 31118106700009 УДКСУ у Святошинському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37962074, МФО 820019 в УДКС у Святошинському районі м. Києва.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче агропідприємство "Новогалещинська Біофабрика" (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, будинок 31, офіс 4; ідентифікаційний код 32557832), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1683,37 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні 37 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Гумега О.В.