Ухвала суду № 31767842, 29.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р.

Справа № 2-а-12583/09/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Каховське АТП 16506" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 20.02.2009 року відповідачем складено акт № 71/23-8/03119049. У відповідності до акту перевірки встановлено порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Положення Національного банку України "Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України", Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закон України "Про податок з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів". На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.09 № 0000232301/1, № 0000242301/1, № 0000331702/1, від 03.07.09 № 0000891702/2, № 0000242301/2, № 0000232301/2, від 05.03.2009 року № 000023230/0, № 0000242301/0, від 04.03.2009 № 0000331702/0. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.03.2009 року № 0000232301/0, від 05.03.2009 року № 0000242301/0, від 27.04.2009 року № 0000232301/1, №0000242301/1, від 03.07.2009 року № 0000242301/2, №0000232301/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, однак в судове засідання не з`явились. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, клопотань від осіб які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів відповідно до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не повністю доведено порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ВАТ "Каховське АТП 16506" є юридичною особою, платником податків. ВАТ "Каховське АТП-16506" має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 337075 серія АВ № 71Л від 15.05.2007 р. для здійснення господарської діяльності - надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.

В лютому 2009 року посадовими особами Каховської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Каховське АТП-16506" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 по 30.09.08, за наслідками перевірки складено акт № 723-8/03119049 від 20.02.09.

У відповідності до акту перевірки встановлені порушення п.4.1. ст. 4, пп.4.1.6, п.4.1 ст. 4, пп.5.2.2, пп.5.2.5 п.5.2 пп.5.6.1 п.5.6 пп5.7.1 п.5.7 ст. 5 пп 11.2.1 п. 11.2, пп.11.3.1, п.11.3 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 пп.7.3.1, пп7.3.5 п. 7.3, пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.2.2, п.2.6 положення Національного банку України "Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України затвердженого постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004 року №637; п.1.2, п.3.1. п.2.11 Положення Нацбанку України "Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України" затвердженого постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004 року №637; пп.4.2.15, п. 4.2 ст. 4, пп.9.10.1, п.9.10 ст. 9. п.3.4, ст. 3, п.2.1 ст. 2, п.7.1 ст. 7. пп.4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. "а" п.17.2 ст. 17, пп.19.2 "а" п.19.2 ст. 19, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб";ст. 5, ст.6 Закону України "Про податок з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів".

На підставі вищезазначеного акту, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення: №0000331702/1 від 27.04.2009 року; №0000232301/1 від 27 квітня 2009 року; №0000242301/1 від 27 квітня 2009 року; № 0000232301/2 від 03 липня 2009 року; №0000891702/2 від 03 липня 2009 року; № 0000242301/0 від 05 березня 2009 року; № 0000232301/0 від 05 березня 2009 року; № 0000331702/0 від 04 березня 2009 року.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон N 334/94-ВР) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так ї за їх межами.

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, до бази оподаткування податком на додану вартість у підприємств, що надають транспортні послуги, включаються всі суми коштів, отримані в зв'язку з компенсацією вартості послуг, враховуючи ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам. Кошти, що надходять таким підприємствам з бюджету як дотація на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами, до бази оподаткування не включаються. Оскільки на сьогодні транспортні послуги надаються за цінами (тарифами), що підлягають державному регулюванню, то базою оподаткування з поставки зазначених послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю правовою природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. 1.2, 2.11, 3.1 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, що виразилося в несвоєчасному оприбуткуванні у касі позивача готівкових коштів, а саме - виручки від реалізації квитків, отриманої від автостанцій через водіїв, які діяли на підставі довіреностей від позивача; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункового документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Так, на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки вказано, що не було оприбутковано до каси позивача готівкові кошти, отримані позивачем від ТОВ «Херсонавтотранс»та ВАТ «МОПАС».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки одержання фізичними-особами-підприємцями, які не є штатними працівниками позивача, готівкових коштів від автостанцій не є фактичним надходженням сум до каси підприємства. Доказів того, що водії передавали готівкові кошти позивачу (керівнику, головному бухгалтеру або іншій уповноваженій особі АТП) або повинні були передавати ці кошти за умовами договорів про сумісну діяльність, укладених між позивачем та підприємцями, суду не надано.

Проаналізувавши договір про сумісну діяльність колегія суддів дійшла висновку, що з їх змісту вбачається, що позивач передає в оренду підприємцям автобуси, за що одержує тільки орендну плату, розмір якої залежить від виду маршруту, всі кошти від реалізації проїзних документів автостанціями належать орендарям, якими є приватні підприємці. Порушень при сплаті орендної плати підприємцями до каси позивача при перевірці виявлено не було. Таким чином, платні послуги з перевезення пасажирів та багажу надані були не позивачем, а фізичними особами-підприємцями, якими, зокрема, і були отримані за це грошові кошти (як доход) від автостанцій. Ці грошові кошти належали водіям і до каси позивача не надходили.

Колегія суддів вважає, що Каховська ОДПІ, обґрунтовуючи заперечення проти задоволення позову та подачі апеляційної скарги, необгрунтувала відповідно до приписів ст.ст. 70, 71 КАС України причини нездійснення перевірок приватних підприємців-орендарів автобусів щодо встановлення факту передачі готівкових коштів позивачу, тільки в такому випадку (внаслідок проведення зустрічних перевірок) можливо було б довести порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно чинного законодавства касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункт 4.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Зберігати в касі підприємства готівку, що не належить цьому підприємству, забороняється.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що та обставина, що позивач видавав довіреності водіям на одержання готівкових коштів, не може бути беззаперечним доказом того, що готівкові кошти належали позивачу і повинні були останнім оприбутковуватись до каси.

З приводу щодо порушення законодавства при видачі довіреностей слід зазначити, що таке порушення не стосується обліку касових операцій, тобто при застосуванні штрафних санкцій зазначені обставини мали досліджуватись у сукупності, а не окремо один від одного. Отже при дослідженні договорів ОДПІ новина була виявити розбіжності і суперечності між умовами договорів, укладених позивачем з автостанціями, та договорів з приватними підприємцями-водіями щодо того, кому належить виручка, яка видається готівкою водіям.

Таким чином, оскільки угоди з приватними підприємцями-перевізниками укладались пізніше ніж договори про сумісну діяльність ТОВ «Херсонавтотранс»та ВАТ «МОПАС»- можливо дійти висновку про першочерговість виконання обовязків, що виникли за договорами укладеними раніше, а саме про сумісну діяльність. При цьому договори про сумісну діяльність нікчемними не визнавались, до суду з позовами про визнання цих договорів недійсними відповідач не звертався.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при застосуванні штрафних санкцій необгрунтовано не прийнято до уваги, що готівкові кошти видавались водіям за дорученнями позивача, але не звернуто уваги на те, що цими коштами в подальшому розпоряджувались водії - сплачували з них податки, купували бензин, запчастини і не передавали суму коштів позивачу, оскільки таке не було передбачено укладеними договорами. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства, регулюючого обіг готівки.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Підзвітні суми повинні видаватися лише штатним працівникам підприємства на поточні та господарські потреби, видані під звіт гроші можуть витрачатися тільки на заплановані цілі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ні в позовній заяві, ні при розгляді справи не спростував відомості акту перевірки щодо порушення ним пп. 1.2, 3.1 Положення № 637, не надав підтверджувальних документів, що були відсутні у звітах про використання коштів. Отже в цій частині застосування штрафних санкцій є обґрунтованим, а постанова суду першої інстанції є правомірною.

Суб'єкти господарських відносин вправі визначати умови своїх взаємних зобов'язань на власний розсуд і укладати ті правочини, види яких не передбачені чинним законодавством. Сторони мають можливість укладати змішані правочини, які втілюють в себе ознаки декількох видів зобов'язань. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Судом встановлено, що укладені між позивачем та приватними підприємцями договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Обов'язковою умовою кваліфікації за ст. 228 ЦК України є наявність вини, умислу та вироку суду з кримінальної справи. В акті перевірки не визначено вини підприємства у здійсненні правочинів та податковом обліку, не наведено доказів умислу, наявності вироків. За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача відносно нікчемності укладених договорів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Посилання відповідача на недійсність договорів позивача з водіями на оренду транспортних засобів (договори про спільну діяльність) є лише припущеннями і не може вважатись офіційно встановленим фактом. До компетенції податкової інспекції не входить питання щодо встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів або тлумачення їх змісту, це є виключною компетенцією суду.

Судом встановлено, що орендарем за договором оренди є фізична особа - підприємець. Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Договори позивача з приватними підприємцями не були посвідчені нотаріально. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно зі ст. ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами. Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.

ВАТ "Каховське АТП-16506" протягом перевіряємого періоду надавало послуги по перевезенню пасажирів міськими, приміськими, міжміськими маршрутами, відповідно отримувало компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян від управління праці та соціального захисту населення, ВАТ "Херсонавтосервіс" згідно ст. 47 Закону України "Про державний бюджет України на 207 рік" та ст. 42 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік". ДПІ з посиланням на п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" стверджує, що кошти, отримані як компенсація за пільговий проїзд, як доходи з інших джерел, позивач повинен був включити до обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість.

Позивач отримував грошові кошти на компенсацію витрат у зв'язку з наданням транспортних послуг не за повну ціну, а за цінами нижчими за тарифи, тобто держава покривала таким чином різницю між фактичною вартістю послуг та оплатою їх населенням за тарифом. Отримання компенсації за проїзд пільгових категорій населення за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість. Ця компенсація фактично відшкодовує збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень про донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства.

На підставі вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не спростовано порушень, виявлених податковою інспекцією при перевірці нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, обставини порушення викладені в акті перевірки.

Також судова колегія не вбачає будь-яких порушень при визначенні податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосуванні штрафних санкцій, тому підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.09 № 0000331702/0, від 27.04.09 № 000331702/1, від 03.07.09 № 000891702/2 немає.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.