Ухвала суду № 31767205, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2108/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділкорн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0011712208 від 05 листопада 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ділкорн», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Фірма «Промбудгрупа» за період з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 870/22-8/35910506 від 18 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 415 511, 00 грн., у т.ч. по періодах 9 місяців 2009 року на суму 18 831, 00 грн., 2009 рік на суму 415 511, 00 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 332 408, 43 грн., у тому числі по періодах: вересень 2009 року 15 064, 46 грн., жовтень 2009 року 102 719, 82 грн; листопад 2009 року 141 745, 87 грн; грудень 2009 року 72 878, 30 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011712208 від 05 листопада 2012 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 415 511, 00 грн., з них 322 408,00 грн. - основний платіж та 83 102, 00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Ділкорн» (Покупець) та ПП «Фірма «Промбудгрупа» (Продавець) у вересні-грудні 2009 року були укладені договори, відповідно до яких Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (рослинні культури різних видів), відповідно до умов даних Договорів.

Відповідно до п. 5.1. даних договорів, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах доставки СРТ Херсонський КХП (надалі - Пункт призначення).

Згідно до п. 5.2. даних договорів, поставка товару до Пункту призначення здійснюється за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Порт Елеватор, 5.

Відповідно до п. 6.1. даних договорів, оплата вартості товару, що поставляється відповідно до умов даних договорів, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця в термін 3-х банківських днів з моменту надання Покупцю наступних документів: рахунку-фактури на оплату; видаткової накладної; податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Фірма «Промбудгрупа» виконала взяті на себе зобов'язання по поставці товарів, про що свідчать рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні. А ТОВ «Ділкорн» повністю розрахувався за поставлений товар, про що свідчать виписки з банківського рахунку.

Позивач, на підставі отриманих від ПП «Фірма «Промбудгрупа» податкових накладних у вересні-грудні 2009 року, визначив суми ПДВ, які були включені до складу податкового кредиту. Формування вказаних сум податкового кредиту з ПДВ підтверджується також поданою позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС податковою декларацією з ПДВ за звітний період.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ПП «Фірма «Промбудгрупа» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договорів купівлі-продажу, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Фірма «Промбудгрупа» були чинні. Крім того, ПП «Фірма «Промбудгрупа» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ПП «Фірма «Промбудгрупа», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції мали реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами з ПП «Фірма «Промбудгрупа».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на постанові Суворівського районного суду м. Херсона по кримінальній справі № 1120/118/12 від 20 березня 2012 року щодо обвинувачення гр. Гулінської І.А. - директора ПП «Фірма «Промбудгрупа», в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Між тим, зазначена постанова не містить жодних висновків, зроблених судом за результатами судового розслідування, не містить досліджень щодо господарських операцій підприємства, обставин здійснення злочину, правової кваліфікації події тощо.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 13 червня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 12 червня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.