Ухвала суду № 31766436, 04.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1918/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П. О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві згідно ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Маркон» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2012 року №0001371530, стягнення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Маркон» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2012 року №0001371530, стягнення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0001371530 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС та постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Маркон» (код ЄДРПОУ 30579869) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 608 807 (один мільйон шістсот вісім тисяч вісімсот сім) грн. 00 коп., шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок Приватного підприємства «Маркон» (код ЄДРПОУ 31747476, адреса: 02068, м.Київ, Дарницький район, вулиця Урлівська, будинок 21, квартира 86).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач та третя особа звернулись до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Позивачем до суду були подані заперечення на апеляційні скарги, відповідно до яких позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а відтак, просить суд апеляційні скарги відповідача та третьої особи залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Судом першої інстанції при розгляді даної справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України було проведено перевірку позивача, результати якої оформлено Актом перевірки від 29.10.2012 р. №5372/15-30/31747476 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, а також п.4.6.5, п.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. за №1492.

За результатом розгляду Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 14 листопада 2012 №0001371530, яким позивачу відмовлено в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 1608807грн.

Відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення виходив з того, що при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 «Основні засоби», при цьому не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем.

Крім того, обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців позивача становлять 114666грн., що менше ніж сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування (1608807грн.).

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що позивач виконав вимоги, встановлені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно до Закону сформував суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1608807,00 грн. Також встановив, що право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції по яких позивачем сформований податковий кредит в повному обсязі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, виписками банку, платіжними дорученнями, свідоцтвом платника податку на додану вартість позивача, деклараціями з податку на додану вартість, довідками про вартість виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невідповідність дат на податкових накладних №2 від 03.02.2010, №1 від 03.12.2009, не можуть буди безумовною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит (бюджетне відшкодування), враховуючи те, що п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає дату виникнення податкових зобов'язань саме продавця, однак, в даному випадку позивач не є продавцем.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.12 р. №5011-57/6641-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р., яким встановлено, що позивачем здійснювались всі необхідні дії та заходи для здійснення забудови земельної ділянки, наданої згідно договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 р.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач дотримується всіх необхідних умов передбачених договором оренди земельної ділянки та у відповідності до чинного законодавства здійснює комплекс необхідних дій для забезпечення будівництва основних фондів.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

З матеріалів справи вбачається, що облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції». В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Суд дійшов вірного висновку, з яким також погоджується колегія суддів, що незавершені капітальні інвестиції, які в свою чергу визначаються як капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва, визначаються як різновид основного засобу.

В контексті вище викладеного будівництво позивачем готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою м. Київ, Андріївській узвіз, 14-16 належить до основних засобів. а відтак, позивач мав право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого Об'єкту та в подальшому отримання заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення - рішення. Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.