Постанова № 31766430, 11.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 915/181/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Степаненко О.О. (за довіреністю);

від відповідача - Титовська Т.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Спеціалізоване комунальне підприємство „Гуртожиток"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.04.2013р.

по справі №915/181/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго"

до Комунального підприємства „Спеціалізоване комунальне підприємство „Гуртожиток"

про стягнення заборгованості за договором №44/3120 від 07.05.2007р. про постачання електричної енергії

В судовому засіданні 11.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2013р. Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго" (далі - ПАТ „Миколаївобленерго", позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Комунального підприємства „Спеціалізоване комунальне підприємство „Гуртожиток" (далі - КП „СКП „Гуртожиток", відповідач) про стягнення заборгованості за договором №44/3120 від 07.05.2007р. про постачання електричної енергії, а саме: 1 444 304, 58 грн. - боргу за активну електроенергію, 102 045, 45 грн. - пені, 6 591,57 грн. - індексу інфляції, 18 500,23 грн. - з% річних та 31 560,67 грн. - витрат по сплаті судового збору.

28.03.2013р. позивач до господарського суду надав клопотання про уточнення позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача на користь ПАТ „Миколаївобленерго" заборгованість в розмірі 1 562 909, 40 грн., з яких: 1 444 304, 58 грн. - боргу за активну електроенергію, 93 213, 02 грн. - пені, 6 891, 57 грн. - інфляційних втрат та 18 500,23 грн. - 3% річних. Клопотання позивача мотивовано тим, що при підготовці акту звірки взаєморозрахунків, була виявлена арифметична помилка, допущена в тексті позовної заяви при зазначені суми пені та інфляційних втрат.

Господарський суд Миколаївської області клопотання позивача задовольнив та розглянув справи з урахуванням поданих позивачем уточнень до позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами 07.05.2007р. був укладений договір № 44/3120 про постачання електричної енергії. На підставі даного договору позивач поставив відповідачу активну електричну енергію за період з листопада 2011р. по грудень 2012р. на суму 1 948 203, 04 грн. Відповідач здійснив оплату частково в розмірі 503 898, 46 грн. у зв'язку з чим, у КП „СКП „Гуртожиток" станом на 01.01.2013р. утворилась заборгованість в сумі 1 444 304, 58 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України та умови договору позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, заявлену до стягнення.

У відзиві КП „СКП „Гуртожиток" зазначив, що термін дії договору № 44/3102 від 07.05.2007р. закінчився 31.12.2007р., умови про продовження терміну дії даний договір не містить. Сторони підписували додаткові угоди і додатки, проте питання терміну дії договору № 44/3102 врегульовано сторонами не було. Відповідач не заперечує проти наявності заборгованості, проте вважає, що розрахунок боргу за активну електроенергію спожиту відповідачем та розмір штрафних санкцій має відповідати вимогам закону, а не договору № 44/3120 від 07.05.2007р. Відповідач вважає, що з огляду на відсутність договірних відносин, він повинен сплачувати лише вартість електричної енергії, використаної для власних потреб. Вартість електроенергії спожитої населенням - мешканцями гуртожитків і житлових будинків, що перебувають на балансі відповідача, позивач повинен стягувати саме з населення. У зв'язку з цим, відповідач посилаючись на приписи ч. 3, ст. 180, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, заперечує проти стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та просить суд позов задовольнити частково, в сумі 216 380,00 грн. - вартості спожитої електроенергії на власні потреби відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.04.2013р. позов ПАТ „Миколаївобленерго" задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 444 304, 58 грн. - боргу за спожиту активну електроенергію за період з листопада 2011р. по грудень 2012р. включно, 93 213, 02 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії, 6 891, 57 грн. - інфляційних втрат за період з 21.11.2011р. по 21.01.2013р., 18 500, 23 грн. - 3% річних за період з 21.11.2011р. по 21.01.2013р. та 31 258, 19 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивач довів належними доказами факт споживання відповідачем активної електричної енергії у спірний період та прострочення її оплати. Оскільки після закінчення 31.12.2007 р. строку дії договору про постачання електричної енергії №44/3120 від 07.05.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, його сторони своїми фактичними діями, а саме: наданням відповідачем актів про використану електричну енергію, частковою оплатою використаної електроенергії та штрафних санкцій за прострочення оплати у спірний період; виставленням рахунків відповідачу позивачем, в яких зазначалися обсяг спожитої електричної енергії, строк оплати, її ціна-тариф, пеню, 3% річних, інфляційні втрати; щомісячно укладали у спірний період договори на постачання електричної енергії на місяць, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП СКП „Гуртожиток" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг за спожиту електроенергію в сумі 216 380,00 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 15 629, 10 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги КП СКП „Гуртожиток" посилається на те, що після закінчення терміну дії договору про постачання електричної енергії №44/3120 від 07.05.2007 р. між ПАТ „Миколаївобленерго" та КП СКП „Гуртожиток" з 01.01.08 р. по теперішній час не існує договірних відносин.

В той же час скаржник зазначає на те, що між сторонами тривають господарські відносини і він споживає електричну енергію без договору тільки в офісі по вул. Василевського,55-а, майстерні по вул. Радянській,13 у м. Миколаєві та для комунального освітлення гуртожитків (освітлення сходових клітин, електроенергія для ліфтів), які перебувають у нього на балансі. За таких обставин скаржник вважає, що він не повинен сплачувати електроенергію, спожиту мешканцями гуртожитків. ПАТ „Миколаївобленерго" повинно укласти договори з мешканцями гуртожитків і стягувати з них вартість спожитої ними електроенергії.

КП СКП „Гуртожиток" вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо щомісячного укладання сторонами договорів на постачання електричної енергії, оскільки такі договори відповідно із Правилами користування електричною енергією є укладеними тільки у випадку дотримання сторонами розділу 5 цих Правил щодо процедури укладення договорів на постачання електричної енергії. Сторони цієї процедури не дотримувалися, типового договору не підписували, а відповідно і договірних відносин не має.

Крім цього, скаржником було заявлено клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги передбаченого ст. 93 ГПК України, в зв'язку з несвоєчасним отриманням копії рішення, яке відповідачу було надіслано поштою та отримано лише 25.04.2013р., що й призвело до пропущення цього строку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. було відновлено скаржнику процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.06.2013р.

Зазначеною ухвалою суду було зобов'язано скаржника надати належні докази зарахування до Державного бюджету України суми судового збору за подання апеляційної скарги.

28.05.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ „Миколаївобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти скарги заперечує, просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення місцевого суду від 08.04.2013р. залишити без змін.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник відповідача надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Крім цього, представник відповідача надав докази виконання вимог ухвали суду від 15.05.2013р., які колегією суддів були залучені до матеріалів справи.

Представник позивача також надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальною компанією „Миколаївобленерго" (ВАТ ЕК „Миколаївобленерго"), правонаступником якого є ПАТ „Миколаївобленерго" (постачальник) та КП СКП „Гуртожиток" (споживач)був укладений договір про постачання електричної енергії №44/3120, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3931,6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що додатки до цього договору № 1, 1а, 2, 4, 8, 10, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності, акт про пломбування, акт параметризації електролічильників (при наявності), погоджений графік погашення заборгованості (при наявності), акт екологічної, аварійної та технологічної броні (при наявності) є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно із п.9.4 вищезазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 р., а частині розрахунків до повного їх завершення.

Пролонгації договору сторони не передбачили.

20.05.2011 р. між сторонами було укладено Додаток № 8 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (визначення точки продажу електричної енергії) та Додаток № 13 „Порядок участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень" до Договору № 44/3120 від 07.05.2007р. Додатки є невід'ємними частинами Договору № 44/3120 від 07.05.2007 р..

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за № 417/1442 (далі -ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ч. 1, 8 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. У разі, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 642 ЦК України у разі, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послугу, виконала роботу, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Крім цього, ст. 180 ГК України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач постійно безперебійно постачає відповідачу електричну енергію, що не заперечується сторонами у справі. Відповідач кожного місяця надає позивачу Акти про використану електричну енергію, в яких зазначені найменування об'єктів, тип та номери приладів обліку, показники приладів обліку (на звітну дату та попередні), різниця спожитої електроенергії та загальна кількість спожитої електроенергії.

Вказані дії відповідача в розумінні ст. 638 ЦК України є пропозицією відповідача укласти договір (оферта). В свою чергу позивач, здійснивши розрахунок кількості спожитої електроенергії по Актах відповідача, виставляє йому рахунки на оплату, в яких зазначались найменування товару (предмет договору), період, за який проведено нарахування, тарифні групи, клас, тип нарахування, кількість спожитої електроенергії, тарифи та суми, які підлягають сплаті, банківські реквізити, на які слід сплачувати кошти за використану електроенергію. У вказаних рахунках позивачем також зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунку на суму заборгованості буде нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за кожен день прострочення платежу.

Таким чином позивач приймає пропозицію відповідача (акцепт) та одночасно пропонує йому оплатити кошти за спожиту електричну енергію на умовах, визначених у рахунках.

Відповідач частково здійснював оплату за надану активну електроенергію, що не заперечується сторонами у справі. Тобто, відповідач вчинив дію відповідно до вказаних у пропозиції (рахунках на оплату, виставлених "ПАТ "Миколаївобленерго") умов договору, чим підтвердив намір укласти договір.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що сторони таким чином погодили усі істотні умови господарського договору, передбачені ч. 3 ст. 180 ГК України, а саме: предмет договору (електричну енергію, яка згідно ПКЕЕ є товаром), ціну товару (тариф, який є регульованою та/або визначеною відповідно до нормативно - правових актів НКРЕ ціною), а також строк дії договору (термін оплати рахунку, оскільки відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один місяць). Сторони своїми діями щомісячно укладали договір на постачання електроенергії зі строком дії в один місяць, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

В період з листопада 2011 року - грудень 2012 року включно ПАТ "Миколаївобленерго" відпустило відповідачу активну електроенергію на загальну суму 1 948 203, 04 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію за спірний період.

Відповідачем було частково сплачено за спірний період 503 898,46 грн., що не заперечується позивачем.

Таким чином, згідно із розрахунком позивача, який є правильним, борг відповідача за спірний період складає 1 444 304,58 грн.

Отже, згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 444 304,58 грн. судом першої інстанції правомірно задоволена.

Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із розрахунком позивача, який є правильним, відповідачу за період з 21.11 2011 р. по 21.01.2013 р. (як вбачається з детального розрахунку позивача розрахунок пені здійснено по кожному зобов'язанню з урахуванням строку нарахування, передбаченого ст. 232 ГК України; період стягнення зазначено сукупний) нараховані до сплати пені у сумі 93 213,02 грн., а відповідно із цим та п.3 ст.549 ЦК України суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача вказану суму пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача, який також є обґрунтованим, останнім за прострочення оплати основного боргу відповідно із ст.625 ЦК України також нараховані до сплати відповідачем 18 500,23 грн. - 3% річних за період з 21.11.201р. по 21.01.2013р. та 6 891,57 грн. інфляційних втрат за цей же період. Вказані позовні вимоги господарським судом правомірно задоволені, оскільки позивачем доведено факт прострочення оплати основного боргу та відповідачем не спростовано розрахунки позивача.

Доводи скаржника про те, що з нього підлягає стягненню лише вартість спожитої електричної енергії в офісі по вул. Василевського, 55-а, майстерні по вул. Радянській,13 у м. Миколаєві та для комунального освітлення (освітлення сходових клітин, електроенергія для ліфтів) гуртожитків, які перебувають у нього на балансі, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи доведено, що сторони своїми діями щомісячно укладали договір на постачання електроенергії зі строком дії в один місяць, а в частині розрахунків до повного їх завершення, а відповідно із цим з відповідача підлягає стягненню вартість спожитої електричної енергії, яка передбачена цим договором.

Також, відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Згідно з нормами п. 12 ПКЕЕ, електрична енергія поставляється населеному пункту на підставі договору. Апелянт є юридичною особою, споживачем електричної енергії на підстав договору, укладеного з відповідачем.

Пунктами 12.2-12.4 ПКЕЕ передбачено, точка продажу електричної енергії населеному пункту встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього населеного пункту. Населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору.

Закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом (відповідач) щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту.

Таким чином, скаржник є споживачем електричної енергії - юридичною особою, що закуповує електроенергію для забезпечення потреб електроустановок населеного пункту. При цьому, розрахунки за спожиту електроенергію між мешканцями КП СКП „Гуртожиток" регулюються установчими документами організації.

Згідно зі ст.ст. 32 - 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.04.2013р. по справі №915/181/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.06.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.