Рішення № 31766281, 12.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2013 року Справа № 913/1317/13

Провадження №9/913/1317/13

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

про стягнення збитків в сумі 2090 грн. 40 коп.

в присутності представників:

від позивача - не прибув,

від відповідача - Рибалкіна О.О., довіреність № 15 івд 02.01.2013

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ДП "Вугілля України", заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 2090,40 грн., спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки вугільної продукції, який був укладений між ним та ДП "Атрацит", згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставляти вугілля в асортименті по реквізитах та за якісними характеристиками, обумовленими договором.

В свою чергу, вантажоотримувачем вказаної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ Центроенерго" на підставі укладеного позивачем з ВАТ Центроенерго" договором поставки від 01.02.10.

Відповідач у грудні 2010 року відвантажив за відповідними залізничними накладними вугільну продукцію на адресу Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго".

Під час прийомки вугілля була виявлена невідповідність його якісних показників даним, зазначеним в посвідченні якості відправника щодо золи та вологи.

22 грудня 2010 року комісією за участю представників Трипільської ТЕС та ДП "Антрацит" було зафіксовано невідповідність якісних показників.

За час очікування прибуття представників відповідача для спільного опробування вугілля ПАТ "Центренерго" понесло додаткові витрати у вигляді плати за користування вагонами в сумі 2090,40 грн., які за рішенням господарського суду м. Києва № 1/364 від 17.02.12 були відшкодовані позивачем.

Позивач вважає підставами для стягнення збитків з відповідача: порушення договірного зобов'язання щодо якості вугільної продукції; заподіяння збитків позивачу у вигляді відшкодованої за судовим рішенням вантажоотрумувачу плати за користування вагонами; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача; при цьому доказування вини відповідача покладається на останнього.

Відповідач, ДП "Антрацит", відзивом на позовну заяву за № 09/553 від 04.06.13 просить у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

Відповідач не заперечує проти факту спричинення позивачу збитків через поставку неякісного вугілля, однак останнім пропущений строк позовної давності.

Моментом, коли позивач дізнався про отримання ним неякісного вугілля, є підписання протоколу результатів аналізів спільного випробування № 35 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 269 ГК України збитки, пов'язані з фактом поставки товару неналежної якості, мають бути пред'явлені протягом 6-ти місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків.

Крім того, відповідач вважає недоречним посилання позивача на п. 8.13 договору щодо солідарної відповідальності постачальника та його відправника з покупцем за неякісне вугілля, оскільки можливість вимоги виконання за солідарним обов'язком одним з солідарних боржників передбачена нормою ст. 543 ЦК України, згідно з якою кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частині.

Оскільки, вважає відповідач, за умовою п. 8.13 договору постачальник - ДП "Антрацит" і вантажовідправник - ЦЗФ "Нагольчанська" несуть солідарну відповідальність за позовною вимогою ПАТ "Ценртенерго" по справі № 1/364 від 17.02.12, яка розглянута господарським судом м. Києва, позивач має право на зворотну вимогу (регрес) до ДП "Антрацит" і ЦЗФ "Нагольчанська" в рівній частці, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. За таких обставин частка боргу відповідача, ДП "Антрацит", має складати 696,80 грн. (2090,40 : 3).

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судом встановлено, що між позивачем, ДП "Вугілля України" (покупець), та відповідачем, ДП "Антрацит" (постачальник), був укладений договір поставки вугільної продукції № 21-10/1-ЕН від 01.02.10 (а.с. 10 - 17, далі - договір 1), згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставляти вугілля в асортименті по реквізитах та за якісними характеристиками, обумовленими договором.

В свою чергу, вантажоотримувачем вказаної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ Центроенерго" на підставі укладеного позивачем з ВАТ Центроенерго" договором поставки № 01-20/1-ЕН від 01.02.10 (далі - договір 2).

Відповідач у грудні 2010 року відвантажив за відповідними залізничними накладними вугільну продукцію на адресу Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго" (а.с. 18 - 22).

Під час прийомки вугілля була виявлена невідповідність його якісних показників даним, зазначеним в посвідченні якості відправника щодо золи та вологи.

Відповідно до п. 5.6 договору 1, якщо різниця між показниками посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування, вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів має направити вантажовідправнику телеграму про виклик його представника для проведення спільного опробування такого вугілля, що й було зроблено 21 грудня 2006 року.

22 грудня 2010 року комісією за участю представників Трипільської ТЕС та ДП "Антрацит" було зафіксовано невідповідність якісних показників у відповідному акті (а.с. 23).

За час очікування прибуття представників відповідача для спільного опробування вугілля ПАТ "Центренерго" понесло додаткові витрати у вигляді плати за користування вагонами в сумі 2090,40 грн., які за рішенням господарського суду м. Києва № 1/364 від 17.02.12 (а.с. 30 - 31) були відшкодовані позивачем.

Згідно з п.п. 5.7.1 договору 1 вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника.

Згідно з п. 8.13 цього договору за позовними вимогами ТЕС вантажоотримувачів до покупця (позивача за цією справою) стосовно поставки неякісного вугілля постачальник та його вантажовідправник несе з покупцем солідарну відповідальність за такими вимогами згідно зі ст. 678 ЦК України.

Незважаючи на незгоду відповідача на посилання позивач на цю умову договору з підстав, викладених у відзиві, ДП "Антрацит" не заперечує проти факту спричинення позивачу збитків через поставку неякісного вугілля, однак заявив про застосування строку позовної давності до спірних відносин.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності мають загальний характер, оскільки поширюються на всі правовідносини за винятком спеціально обумовлених в законі.

Відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом 6-ти місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що моментом, коли позивач дізнався про отримання ним неякісного вугілля, є підписання протоколу результатів аналізів спільного випробування № 35 від 22 грудня 2010 року.

Позивач звернувся з цим позовом до суду 25.04.13.

Таким чином, позов за цією справою, який випливає з поставки вугілля неналежної якості, поданий з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 12.06.13.

Суддя А.Г. Ворожцов