Ухвала суду № 31765016, 11.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3315/2013 р.

Справа № 2034/3705/2012 Головуючий 1 інстанції Козирєва Г.М.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсними дій державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A., визнання недійсним додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р. №649 на ім'я ОСОБА_8, визнання недійсним договору довічного утримання від 30.06.2004 року, позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_5, державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A., треті особи - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_9, Друга Харківського району державна нотаріальна контора, про визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, визнання незаконними та такими, що не відповідають Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 2004 року дій державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A. щодо прийняття заяви ОСОБА_10 з допискою та щодо обчислення обов'язкової долі ОСОБА_8 у спадковому майні, визнання недійсними додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р.№647, визнання недійсним додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р.№649, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.11.2004 року р.№1-1328, визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 30.06.2004 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсними дій державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A., визнання недійсним додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р. №649 на ім'я ОСОБА_8, визнання недійсним договору довічного утримання від 30.06.2004 року.

В обґрунтування позову послався на те, що після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, через представника ОСОБА_8, яка є його дружиною і яка видала довіреність на оформлення спадкових прав на ім'я ОСОБА_10, 25.05.2004 року до Другої Харківського району держнотконтори було подано відповідну заяву про оформлення спадщини.

25.05.2004 р. за р.№647 та р.№649 державним нотаріусом Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіною I.A. на ім'я ОСОБА_8 було видано додаткові свідоцтва на нерухоме майно: на 1:6 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що складає обов'язкову частку; на 1:2 частину цього будинку - свідоцтво про право на спадщину за законом.

2:6 частини спадкового житлового будинку залишені відкритими за іншим спадкоємцем за заповітом, що випливає з листа Головного управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України від 16.05.2012 року.

19.11.2004 року із заявою до Другої Харківського району державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_4 щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У той же день державним нотаріусом Редіною I.A. на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Пісочинської сільської ради 20.11.1998 року за на ім'я ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/6 частини зазначеного спадкового будинку.

Належні ОСОБА_8 на праві власності 4:6 частини зазначеного житлового будинку за договором довічного утримання, укладеного 30.06.2004 року вона передала у власність ОСОБА_5

Належні ОСОБА_4 2:6 частини цього житлового будинку вона подарувала ОСОБА_3 за договором дарування частини житлового будинку від 20 травня 2011 року.

Просив визнати договір довічного утримання недійсним на підставі ч. 1 ст.215 ЦК України, посилаючись на те, що цей правочин вчинено особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

В серпні 2012 року ОСОБА_3 змінив свої позовні вимоги, просив визнати договір довічного утримання недійсним унаслідок невідповідності його вимогам закону, в тому числі з підстав невідповідності належності майна відчужувачу ОСОБА_8, оскільки при оформленні спадкових прав ОСОБА_8 та ОСОБА_4 державним нотаріусом Редіною I.A. було допущено помилку. Тому також просив визнати незаконними та такими, що не відповідають Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 2004 року дії державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A., яка вчиняла ці нотаріальні дії. Просив також визнати недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р.№649, видане на ім'я ОСОБА_8

Третя особа ОСОБА_4 звернулася до суду з самостійними вимогами, після уточнення просила визнати незаконними та такими, що не відповідають Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 2004 року, дії державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A. щодо прийняття заяви від ОСОБА_10, яка містила незастережену дописку « 1:2» відносно частини спадкового майна; визнати незаконними та такими, що не відповідають даній Інструкції дії державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A. щодо обчислення обов'язкової долі ОСОБА_8 у спадковому майні; на цій підставі визнати недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р.№647 на 1:2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8; визнати недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.05.2004 року р.№649 на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.11.2004 року р.№1-1328 на 2:6 частини спірного житлового будинку на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 30.06.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_9, як такий, що не відповідає вимогам закону.

Також третя особа ОСОБА_4 просила визнати таким, що був пропущений з поважних причин строк на оскарження дій державного нотаріуса Другої Харківського району державної нотаріальної контори Редіної I.A. щодо оформлення спадщини після ОСОБА_11 та поновити його, посилаючись на те, що про допущену державним нотаріусом Редіною I.A. помилку їй стало відомо лише з листа Головного управління юстиції у Харківській області від 16.05.2012 року, надісланого за результатами перевірки ОСОБА_3

Відповідач Редіна I.A. в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву, в якій зазначила, що вона вже не працює нотаріусом Другої Державної нотаріальної контори .

Третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася.

Другою Державною нотаріальною конторою надано письмове пояснення на позовну заяву ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4

Представник ОСОБА_5 за довіреністю, ОСОБА_10, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, а також надала письмове заперечення, відповідно до яких зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є належними позивачами у справі, оскільки ОСОБА_3 не є спадкоємцем ОСОБА_11 і не є його родичем, право власності на частину спірного житлового будинку отримав лише за договором дарування між ним та ОСОБА_4 20 травня 2011 року, третя особа ОСОБА_4 не є співвласником цього будинку, оскільки подарувала свою частину ОСОБА_3, вважає, що підстави вважати пропущеним з поважної причини строк звернення до суду ОСОБА_4 через 8 років з даним позовом відсутні, оскільки вона на протязі цього строку неодноразово зверталася до різних судів з позовними вимогами, користувалася послугами адвокатів і могла неодноразово отримати відповідні консультацію з приводу правильності оформлення спадкових прав спадкоємців після смерті ОСОБА_11 Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просила відмовити.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та постановите нове, яким задовольнити їх позовні вимоги. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що строк позовної давності ОСОБА_4 не пропущено, оскільки про порушення свого права вона дізналась в 2012 році від ОСОБА_3

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Встановлено, що ОСОБА_8 30.06.2004 року уклала договір довічного утримання з ОСОБА_5, згідно якого передала у власність останнього 4:6 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначена частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель належали ОСОБА_8 на праві власності 1:2 частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ( додаткового ), виданого Другою державною нотаріальною конторою Харківського району 25.05.2004 року за р. №647; 1:6 частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ( додаткового ), виданого Другою державною нотаріальною конторою Харківського району 25.05.2004 року за р. №649 ( а.с. 8 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла ( а.с. 9 ).

ОСОБА_4 20.05.2011 року подарувала 2:6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вказана частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ( додаткового ), виданого Другою державною нотаріальною конторою Харківського району 19.11.2004 року за р. №1-1328 ( а.с. 3, 4, 7 ).

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з відповіддю головного управління юстиції у Харківській області від 16.05.2012 року на заяву ОСОБА_3, державним нотаріусом Редіною І.А. при веденні спадкової справи після смерті ОСОБА_11, прийнято заяву від ОСОБА_10, яка містить незастережену дописку « 1:2» відносно частини спадкового майна. Також, нотаріусом внесені до свідоцтв про право на спадщину самовільні споруди, відомості щодо яких наявні в витягу, не обчислено розмір обов'язкової частки у спадщині з суми грошового вкладу в Ощадбанку ( а.с.20 23 ).

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3, який отримав право власності на частину спірного будинку за договором дарування не є спадкоємцем ОСОБА_11, а тому не має права на оскарження дій нотаріуса щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, чи оскарження самих свідоцтв.

ОСОБА_4, отримавши в 2004 році свідоцтво про право на спадщину за заповітом, була ознайомлена з вказаним в свідоцтві розміром спадкового майна - 2:6 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, протягом 7 років не вживала ніяких дій, направлених на оскарження дій нотаріуса чи оскарження свідоцтва, проте зверталася до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору довічного утримання між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, вважаючи у відповідності з вимогами ст. 15 ЦК України, що її права порушені саме цим договором. Крім того, в 2011 році вона розпорядилася належною частиною спірного будинку, подарувавши її ОСОБА_3, в зв'язку з чим на сьогоднішній день відсутні підстави вважати, що її права, як співвласника будинку порушено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді