Рішення № 31765005, 10.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження№ 22ц/790/3199/13

Справа №2033/1194/2012 Головуючий 1 інстанції Іващенко С.О.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

РІЩЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 березня 2013 року по справі за позовом прокурора Фрунзенського району міста Харкова в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - служба у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року прокурор Фрунзенського району м. Харкова, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - служба у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування 1:4 частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5, посвідчений 24.12.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.07.2002 року ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які у відповідності до рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради м. Харкова включені до особового рахунку на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.09.1996 року Дванадцятою Харківською Нотаріальною конторою, ОСОБА_5 на праві приватної власності належала 1:4 частина квартири. 24.12.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 посвідчено договір дарування зазначеної частини квартири на ім'я ОСОБА_11 На думку позивача, даний правочин був укладений з порушенням вимог ч.2 ст. 177 Сімейного Кодексу України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», вважає, що зазначений договір призвів до порушення житлових прав неповнолітніх дітей.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала,

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_7 проти позову заперечував.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Фрунзенського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради не з'явився.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 березня 2013 року позовні вимоги прокурора Фрунзенського району м. Харкова задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 1:4 частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5, посвідчений 24.12.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що право користування квартирою після відчуження своєї частини матір'ю дітей порушено не було, оскільки право власності на всю квартиру перейшло до батька позивачки - рідного діда неповнолітніх дітей.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладено з порушенням діючого законодавства та призвів по порушення житлових прав неповнолітніх дітей.

Проте повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 належала в 1:4 частині ОСОБА_5 - доньці та 3:4 ОСОБА_11 - чоловікові померлої ( а.с. 11 - 15 ).

Станом на 30.11.2010 року в квартирі були зареєстровані ОСОБА_11, ОСОБА_5 та її неповнолітні діти - ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а.с. 18 ).

24.12.2010 року ОСОБА_5 подарувала належну їй частину квартири ОСОБА_11 - своєму батькові. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер ( а.с. 19 - 21 ).

Спадщину після смерті ОСОБА_11 прийняв онук померлого ( один з синів позивачки ) ОСОБА_7 ( а.с. 55 - 56 ).

Відповідно до вимог ст. ст. 26, 30 ЦПК України, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов був пред'явлений прокурором до нотаріуса та колишньої власниці частини спірної квартири.

ОСОБА_7, який прийняв спадщину та на сьогоднішній день фактично являється власником всієї квартири приймав участь у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Тобто, суд позбавив частини власності особу, яка не була стороною у справі.

Крім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо

предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

За таких обставин, є всі підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 березня 2013 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким у позові прокурора Фрунзенського району міста Харкова в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи - служба у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді