Рішення № 31764050, 03.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/941/13 03.04.2013 03.04.2013 03.04.2013

Провадження № 22ц-784/1075/13 Головуючий у 1-й інстанції Кокорєв В.В.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

03 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Левківській Н.С.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2,

- представника позивача ОСОБА_3,

- відповідача ОСОБА_4,

- представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про

відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 30 серпня 2012 року з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Внаслідок ДТП було пошкоджено його транспортний засіб «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2. Згідно висновку спеціаліста № 073/07-2012 від 08 серпня 2012 року вартість відновлювальних робіт транспортного засобу складає 18 207 грн. 95 коп.(без урахуванням фізичного зносу), а вартість матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу становить 14 906 грн. 87 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача 3 301 грн. 08 коп., які становлять різницю між вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та з урахуванням фізичного зносу, а також 500 грн. витрат понесених на оплату висновку спеціаліста.

Крім того позивач зазначав, що займається підприємницькою діяльністю і надає послуги в сфері перевезення пасажирів. В зв'язку з пошкодженням автомобіля «БАЗ», з 30 липня 2012 року по 12 серпня 2012 року зазначений транспортний засіб не експлуатувався, у зв'язку з чим він не отримав прибуток у розмірі 11 666 грн.62 коп.

Просив стягнути з відповідача на його користь 11 666 грн.62 коп. упущеної вигоди, а також 1000 грн. франшизи, на яку зменшено страхове відшкодування, 2000 грн. витрат на правову допомогу та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1000 грн. франшизи, а також 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на його незаконність та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 30 серпня 2012 року з вини ОСОБА_4, який по проспекту Жовтневому в м. Миколаєві керував автомобілем марки «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «БАЗ» А 07919 реєстраційний номер НОМЕР_2 2007 року випуску, що належить позивачу. Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження.

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2012 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4

Цивільна відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 2104» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК» згідно договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 квітня 2012 року.

Згідно умов договору встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., а сума франшизи, визначена договором обов'язкового страхування склала 1000 грн.

06 листопада 2012 року ПрАТ «УПСК» перерахувала ОСОБА_2 5 276 грн. 32 коп. страхового відшкодування.

В матеріалах справи міститься наданий позивачем звіт експертного авто товарознавчого дослідження № 073/07/2012 від 08 серпня 2012 року, згідно з яким вартість відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу «БАЗ» А 07919 реєстраційний номер НОМЕР_2 2007 року випуску, визначена у розмірі 18 207 грн. 95 коп. без урахування коефіцієнта фізичного зносу, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу розмір шкоди визначено у сумі 14 906 грн. 87 коп.

Звертаючись з позовом, позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 301 грн. 08 коп., що складає різницю між вартістю пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу (18 207 грн. 95 коп.) та з його урахуванням ( 14 906 грн. 87 коп ).

В суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що шкода, яку він просить стягнути з відповідача у розмірі 3 301 грн. 08 коп. - це є збитки у вигляді втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна (при відшкодуванні збитків) враховується зношеність пошкодженого майна.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі-Методика) встановлюється порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентуються загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.

Згідно до вимог зазначеної Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ. Отже при розрахунку завданої матеріальної шкоди обов'язковою умовою є врахування у відповідності до вимог п. 7.25 Методики фізичного зносу транспортного засобу.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості не нараховується, якщо строк експлуатації автобусів вироблених в країнах СНД перевищує 3 роки.

Крім цього, відповідно до звіту експертного авто товарознавчого дослідження № 073/07/2012 від 08 серпня 2012 року, втрата товарної вартості транспортного засобу позивача складає 0,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування збитків у вигляді втрати товарного вигляду автомобіля в розмірі 3 301 грн.08 коп. не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача збитків, понесених ним у зв'язку з оплатою вартості звіту експертного авто товарознавчого дослідження № 073/07/2012 від 08 серпня 2012 року, вартість якого склала 500 грн., то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що такі витрати не підлягають стягненню, тому що вони не були покладені в основу рішення.

Що стосується висновків суду в частині вирішення питання про відшкодування упущеної вигоди, то їх теж слід визнати правильними, а доводи апеляційної скарги в цій частині вимог необгрунтованими, виходячи з таких обставин.

Пунктом 2 ч.2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якщо її право не було порушене (упущена вигода).

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 -59,212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із ст.60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові.

Наполягаючи на задоволенні позову про стягнення упущеної вигоди, ОСОБА_2 посилався на те, що у зв'язку з ДТП та пошкодженням транспортного засобу, він тривалий час не міг ним користуватися. У зв'язку з чим, не міг надавати послуги по перевезенню пасажирів, а тому не отримав прибуток в розмірі 11 666 грн.62 коп.

На підтвердження цього надав договір № 23 від 01 січня 2012 року про його співпрацю з ТОВ «Миколаїв - Авто».

Пунктом 4.1 цього договору передбачений порядок проведення розрахунків з якого вбачається, що взаєморозрахунки по вказаному договору проводяться на підставі відповідних додаткових угод та фінансових документів.

Разом з тим, позивачем не надано належних фінансових розрахунків, які б підтверджували його дохід в певний період.

Не випливає цього і з наданого ним інших документів, якими є податкові декларації та реєстр відомостей про продаж квитків автостанцією м. Херсон.

Інших доказів на підтвердження того, що саме 11 666 грн. 62 коп. чистого прибутку з 30 липня 2012 року по 12 серпня 2012 року мав отримати позивач за свою підприємницьку діяльність з використанням пошкодженого транспортного засобу з врахуванням усіх витрат на таку діяльність (пальне, ремонт, технічне обслуговування транспортного засобу, амортизаційні витрати і таке інше) позивач не надав.

А тому, суд дійшов правильного висновку, що всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог в цій частині.

Визначаючи компенсацію моральної шкоди, суд в повній мірі врахував характер, обсяг, тривалість страждань позивача, яких він зазнав внаслідок порушення його права власності відповідачем, ступінь вини останнього і обставини спричинення немайнових втрат позивачу. Такий висновок також відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеним у п.9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із наступними змінами) про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому суд прийшов до правильного висновку, що 1 000 грн. є достатньою компенсацією у відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження оплати за надану йому правову допомогу.

Між тим, як вбачається з наданої до апеляційного суду квитанції № 053252 від 12 листопада 2012 року, позивач оплатив 2 000 грн. за надання правової допомоги. А тому, відповідно до ст. 88 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_2 на його користь з ОСОБА_4 слід стягнути 220 грн. витрат на оплату правової допомоги, а рішення в цій частині відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Керуючись статтями 303, 308 , 315 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2013 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на оплату правової допомоги скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 220 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді