Ухвала суду № 31763724, 08.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. справа № 2а-0470/3962/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

представника позивача Богданова Олексія Ігоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Азимут-Трейд» звернувся 05.04.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 року №0000102302/0, прийнятого ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту планової виїзної перевірки від 18.01.2011 року №19/236/34986223, в частині збільшення податкового зобов'язання ТОВ «Азимут-Трейд» по сплаті податку на додану вартість в сумі 160125,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40031 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року даний адміністративний позов задоволений. Скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року №0000102302/0. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність підстав винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки для добросовісного платника податків.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (ДПІ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в ході перевірки встановлено порушення ст. 7 (пп. 7.4.1 п. 7.4) ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 160125грн. підприємством в податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року було задекларовано податковий кредит в сумі 1185869грн., згідно додатку 5 до податкової декларації «розшифровка в розрізі контрагентів» позивач відобразив ряд контрагентів, серед яких задекларовано взаємовідносини з ПП «Зелм Агропро» у сумі ПДВ 160125грн. В ході проведення планової документальної виїзної перевірки при опрацюванні податкової звітності з ПДВ виявлені розбіжності у сумі податкового кредиту позивача при взаємовідносинах з ПП «Зелм Агропро» у сумі ПДВ 160125грн. Згідно даних АРМУ «Журнал звірки податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за липень 2010 року ПП «Зелм Агропро» (постачальник) зазначено суму податкового зобов'язання щодо ТОВ «Азимут-Трейд» - 0,00 грн. (т.т. відсутність факту постачання товару). Таким чином сума податкового кредиту у сумі ПДВ 160125грн., зазначена в податковій звітності за липень 2010 року ТОВ «Азимут-Трейд» - не підтверджена. Отже позивачем було завищено суму податкового кредиту на 160125грн.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що між позивачем та ПП «Зелм Агропро» було укладено договір поставки, здійснено поставку товару на суму 800625грн. в тому числі ПДВ 160125грн.; позивачем отримано податкову накладну від 30.07.2010 року № 31300026. Податковим органом зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту на 160125грн. на підставі відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 31.12.2010 про порушення господарським судом Одеської області справи про банкрутство ПП «Зелм Агропро». В силу ст. 7 (пп. 7.4.5 п. 7.4) ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару (послуг) не підтверджені податковими накладними. Отже чинне законодавство не містить припису щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум, які сплачені продавцю товарів, згідно яких порушено провадження про банкрутство. Відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватися на його контрагента.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду надав пояснення аналогічні викладеним в письмових запереченнях. Також зазначив, що відповідальність має індивідуальний характер, позивач не несе відповідальність за дії контрагента, що також підтверджується правовою позицією ВСУ.

В судове засідання представник податкового органу (відповідач) не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином. В судовому засіданні, що відбулося 01.04.2013 року за участю представника відповідача, представник Прудко О.І. апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити у зв'язку з тим, що не підтверджено факт поставки товару.

Вислухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2011 року податковим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Азимут-Трейд». За результатами перевірки складено акт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. Згідно акту встановлені порушення, та на підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року про збільшення податкового зобов'язання ТОВ «Азимут-Трейд» по сплаті ПДВ в сумі 086710грн., нараховані штрафні санкції 46678грн. Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем та ПП «Зелм Агропро» укладено договір поставки, згідно якого ПП «Зелм Агропро» поставив позивачу товар на суму 960750грн. в т.ч. ПДВ на суму 160125грн., що підтверджено видатковою накладною від 30.07.2010 року, платіжними дорученнями від 30.07.2010 року та податковою накладною від 30.07.2010 року.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п.п.7.4.5 п.7.4 ЗУ «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність включення до податкового кредиту суми, нарахованої за операціями з ПП «Земл Агропро». Також матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання договору ТОВ «Азимут-Трейд» з ПП «Земл Агропро» та виникнення у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з ПП «Земл Агропро» у справі про банкрутство ПП «Земл Агропро» ще не було порушено провадження та не була винесена постанова Господарського суду Одеської області про визнання ПП «Земл Агропро» банкрутом від 23.11.2010 року.

На цій підставі, висновок відповідача щодо безпідставності та незаконності включення позивачем сум до податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Земл Агропро» у зв'язку з визнанням останнього банкрутом на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 23.11.2010 року є необґрунтованим.

Колегія судів апеляційної інстанції дійшов висновку, що поставка позивачу товару на суму 960750грн. в т.ч. ПДВ на суму 160125грн., підтверджується видатковою накладною від 30.07.2010 року, платіжними дорученнями від 30.07.2010 року та податковою накладною від 30.07.2010 року, що надає позивачу право включити до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 160125 грн.

Постановляючи ухвалу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство України та зокрема податкове законодавство не передбачають відповідальності платника податку за порушення податкового чи іншого законодавства, допущені його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податків.

Отже колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду, що відсутні порушення, безпосередньо допущені позивачем при придбанні продукції.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Натомість Суд не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правомірність рішень, дій відповідача не доведена.

Постановляючи ухвалу, суд також бере до уваги пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 ПК України, згідно якої встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Таким чином Суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, про часткове скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак