Рішення № 31763279, 06.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/663/13-ц Провадження № 22-ц/795/1325/2013 Головуючий у I інстанції - Криворученко Д. П. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів -Бечка Є.М., Бобрової І.О.

при секретарі -Костюк Ю.Г.

за участі позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

07 березня 2013 року ОСОБА_1, вважаючи себе спадкоємицею всього майна ОСОБА_5 вцілому, звернулась до суду з позовом до Дніпровської сільської ради Чернігівського району, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивувала тим, що її бабуся ОСОБА_5 13 листопада 2000 року у встановленому порядку склала та посвідчила заповіт, яким заповіла їй усе своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла. У шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вона не звернулась з заявою про прийняття спадщини, оскільки була неповнолітньою, але в силу положень ч.4 ст.1268 ЦК України, являється такою, що прийняла спадщину автоматично. До нотаріуса звернулась 2 лютому 2013 року, проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з підстав відсутності на спадкове майно правовстановлюючого документу. Як на докази того, що спадковий будинок належав на день смерті ОСОБА_5, позивач посилається на відповідні довідки Дніпровської сільської ради .

Рішенням Чернігівського районного суду від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення як незаконне, в зв"язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 548,549 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року,) чинній на час відкриття спадщини), так, як до спірних правовідносин підлягав застосуванню саме цей матеріальний закон, оскільки спадщина відкрилась у лютому 2002 року. Також, посилається на ст. 1241 ЦК України, положення якої не враховано судом. Зокрема, апелянт вважає, що являючись пенсіонером та інвалідом 3-ої групи, як непрацездатний син, він теж має право на обов"язкову частку у спадщини після померлої ОСОБА_5, не залежно, від існування заповіту. Крім того, апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на той факт, що після смерті матері він фактично прийняв спадщину шляхом утримання спадкового майна і цей факт знайшов своє підтвердження в суді . Оскільки спадщина відкрилась під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, то на підставі ст.ст. 548, 549 вказаного кодексу спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття, та спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Таким чином, він на законних підставах прийняв спадщину, отже має право на відповідну частку у спадковому майні.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213, ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони, посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позов та визнаючи право власності ОСОБА_1 на житловий будинок і господарські споруди, та, зазначаючи, що особи, які б мали право на обов"язкову долю у спадковому майні, незалежно від заповіту, відсутні, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин та положень ст. ст.120,123,126,529,548,549 ЦК УРСР, якими регулюється право власності та спадкування у колгоспному дворі, до суспільної групи яких відносилось господарство спадкодавці до 15.04.1991 року.

Проте, обґрунтовано визнавши доведеним факт власності спадкодавці на будинок та господарські споруди у АДРЕСА_1 на день її смерті, суд не визначився з характером спірних правовідносин та не встановив закон, який регулює питання спадкування неповнолітніх осіб, не зазначив, на підставі якого закону дійшов висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, але відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення, якщо буде встановлено, що суд першої інстанції ухваливши рішення з порушенням або не правильним застосуванням норм матеріального або процесуального права.

Усупереч приписам п.п.1- 4 ч.1 ст. 214 ЦПК України, суд першої інстанції під час ухвалення рішення не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються , чи є інші фактичні дані, ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 13.11.2000 року склала та у встановленому порядку посвідчила заповіт, за змістом якого , все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, взагалі все, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона буде мати право, заповіла ОСОБА_1 ( а.с.7). ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 померла ( а.с.6).

Спадкове майно, а саме будинок і господарські споруди, які розташовані в АДРЕСА_1 Чернігівського району та області, не були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно ( а.с.10). ОСОБА_5 на день смерті проживала і була зареєстрована в спірному будинковолодінні одна ( а.с.51), земельна ділянка за вказаною адресою була у 1956 році виділена ОСОБА_6 - чоловіку ОСОБА_5, для забудови ( а.с.53).

ОСОБА_1, онука померлої, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час відкриття спадщини, була неповнолітньою ( а.с.17). ЇЇ законні представники дій, передбачених ст. 549 ЦК Української РСР, спрямованих на прийняття спадщини неповнолітнім спадкоємцем, не вчинили. Із змісту листа Чернігівської районної нотаріальної контори вбачається, що ОСОБА_1, яка прийняла спадщину за заповітом, звернулась 20.02.2013 року з заявою про прийняття спадщини, з цієї дати заведено спадкову справу( а.с.45). проте, свідоцтво про право на спадщину їй не видавалось. Офіційної відмови нотаріусом ОСОБА_1, не видано.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 на час відкриття спадщини являлись її сини : ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який є батьком позивачки, помер у 2008 році.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину, користується та доглядає за спірним будинком у с. Прохорів, встановлено що ОСОБА_3 також, прийняв спадщину у вигляді вкладів на ощадній книжці. Встановлені обставини мають суттєве значення для вирішення питання щодо правильності визначення закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, чи є такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України позивачка.

З пояснень ОСОБА_1 в апеляційному суді вбачається, що при зверненні до нотаріуса вона отримала роз"яснення про те, що вважається такою, що прийняла спадщину, так як була неповнолітньою, але є інші спадкоємці за законом, отже, свідоцтво про право на спадщину їй не було видане, тому цей спір рекомендовано вирішувати у суді. З листа нотаріуса також вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_5.( а.с.45)

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не встановив, необхідних для вирішення спору чітких мотивів відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , крім того, усупереч приписам ст. 214 ЦПК України, не визначився з законом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, яким він керувався, визнаючи ОСОБА_1 такою, що прийняла спадщину, що призвело до ухвалення помилкового рішення .

Відповідно до роз"яснень пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", право на звернення до суду в порядку позовного провадження спадкоємець має у разі відмови нотаріуса у оформленні права на спадщину.

За вказаних обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову повністю, на думку апеляційного суду, помилковими.

Відповідно до роз"яснень пункту 1 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України , якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується, чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців.

Статтями 548 та 549 ЦК Української РСР визначено поняття прийняття спадщини та дії, які свідчать про прийняття спадщини. Особливості прийняття спадщини неповнолітніми спадкоємцями, існуючий на час відкриття спадщини ЦК, (як те передбачено у ч.4 ст.1268 ЦК України) не виокремлював.

З встановленого, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з тих підстав, на які вона посилається у позові є передчасними і не підлягали задоволенню без вирішення питання правомірності та обґрунтованості відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 , як такій, що прийняла спадщину, свідоцтва про право на спадщину, та без з"ясування, після отримання офіційної відмови нотаріуса, питання доведеності позову та дотримання позивачкою строку позовної давності, на що суд першої інстанції уваги не звернув, ухваливши рішення про задоволення позову.

Враховуючи , що на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд позбавлений можливості встановлювати обставини обґрунтованості відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а отже, досліджувати обставини, на які позивач не посилався у суді першої інстанції, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у позові, як передчасно заявленого.

Зважаючи, що встановлені апеляційним судом обставини не є доводами апеляційної скарги, але свідчать про порушення при ухваленні рішення вимог ст. 214 ЦПК України та ст. 459 ЦК Української РСР і ст.1268 ЦК України, виходячи з приписів ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе вийти за межі доводів скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року скасувати .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 152 грн. 42 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: