Рішення № 31762992, 10.06.2013, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1617/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

05 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.

при секретарі - Іванець М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

01.05.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТзОВ «Авто Житло План», в якій просив постановити рішення, яким визнати договір про надання послуг недійсним, сягнути з відповідача на його користь грошові кошти та захистити його права, як споживача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 травня 2011 року він уклав договір з ТзОВ «Авто Житло План» про надання послуг з метою придбання житла вартістю 400 000грн. На виконання своїх зобов'язань він сплатив відповідачу внесок 80 000грн., але житла так і не отримав. Зазначив, що вказаний договір не відповідає ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою заборонена нечесна підприємницька практика, що вводить в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Крім того, посилається на те, що договір не відповідає вимогам п.4 ч.3,4 ст.18 цього Закону, оскільки містить несправедливі умови договору щодо його розірвання за бажанням клієнта з утриманням із клієнта штрафу, вступного внеску, адміністративних витрат, страхового внеску, але не містить будь-яких негативних наслідків для самого ТзОВ «Авто Житло План». Позивач просить визнати недійсним договір, сягнути з ТзОВ «Авто Житло План» на його користь сплачені кошти в сумі 80 000грн., та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відомостей про причину його неявки немає. Суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи за його відсутності. Зі згоди позивача та його представника, суд у відповідності до вимог ст.ст.169, 224 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 травня 2011 року між позивачем та ТзОВ «Авто Житло План» укладено договір № 041487, предметом якого є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «Авто-Житло», з метою придбання нерухомості (житла) у групі. Вартість нерухомості орієнтовно становить 400 000грн. Клієнт системи сплачує: реєстраційний платіж у розмірі 20% від вартості товару, а саме 80 000грн., щомісячний чистий внесок (частина вартості житла, за рахунок якого здійснюється його придбання) - 2222,22грн., та комісійну плату (одноразовий платіж, що підлягає сплаті в момент визнання за ним нерухомості) в розмірі - 5%. Усього на виконання умов контракту ОСОБА_1 сплатив 80 000грн. Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, а ТзОВ «Авто Житло План» формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання нерухомості. Клієнт одержує нерухомість відповідно до методів визнання права на отримання ним об'єкта нерухомості, передбачених договором, і таке визнання права здійснює ТзОВ «Авто Житло План» на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом об'єкта нерухомості, не передбачає будь-якої відповідальності ТзОВ «Авто Житло План» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом об'єкта нерухомості навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість договором передбачено, що у разі відмови клієнта від договору утримується реєстраційний внесок, штраф у розмірі 3 чистих платежів від суми, що підлягає поверненню, а повернення коштів відбувається лише після ліквідації групи.

Положенням ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Наведене свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивачу, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Суд встановив, що діяльність відповідача з виконання умов оспорюваного договору вводить позивача, як споживача, в оману, оскільки згідно умов укладеного договору його виконання здійснюється виключно за кошти учасників групи. Оплата товару (житла) здійснюється за кошти, внесені учасниками групи, в подальшому учасник групи, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам групи, тобто, один учасник групи за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику групи.

При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару (житла), а фактично за можливість одержання права на купівлю товару (житла), яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі ч.1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно ч.2 цієї статті, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Ч.3 статті передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Ч.5, 6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що визнання несправедливим положення договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється; нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. На підставі п.7 ч.3 цієї статті, забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, які надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Ч.6 цієї статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Таким чином, вказаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності відповідача.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Встановивши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що отримання послуги від відповідача у вигляді надання житла є можливим виключно за рахунок інших клієнтів. Оскільки, відповідач сформував та адмініструє певні групи споживачів - клієнтів системи, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини, відповідачем здійснено утворення та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам (партнерам) компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, без залучення власних коштів, що є ознаками нечесної підприємницької діяльності. Також, встановлено, що положення укладеного між сторонами договору є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого виник істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачеві, а також, що відповідач здійснює у даному випадку нечесну підприємницьку діяльність.

Так, 02.06.2011 р. у ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни та доповнено п.11-1 (зміни набрали чинності 08.01.2012 р.), яким перелік фінансових послуг розширено такою послугою як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. При цьому, адміністрування фінансових активів та адміністрування придбання в групах є різними поняттями, з яких лише перше передбачене вищевказаним законом. Юридична особа - адміністратор, що надає фінансові послуги щодо фінансових активів для придбання товарів у групах, зобов'язана визначати в договорі конкретний вид товару, який планується придбати, ціну такого товару, умови та порядок зміни ціни, а також процедуру та максимальний строк отримання товару.

Крім цього, одночасно внесено зміни до ст. 6 цього Закону, яка встановлює обов'язок фінансової установи у договорі про надання фінансових послуг наводити підтвердження про надання споживачеві інформації, передбаченої ч.2 ст. 12 Закону, що забезпечує право споживача на інформацію про фінансову послугу, що надаватиметься.

Проте, судом встановлено, що оскаржуваний договір, не містить того обсягу умов, що дозволяє належним чином здійснювати адміністрування фінансових активів.

Крім того, відповідно до ст.34 цього ж Закону, діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не зазначено видом діяльності ТОВ «Авто Житло План» надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів.

Наявність ліцензії, що необхідна для здійснення такої діяльності, судом не встановлено.

Відповідно до ст.216 ч.1 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що договір №041487 від 17.05.2011 р. про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання об'єкта нерухомості підлягає визнанню недійсним із стягненням на користь позивача коштів у розмірі 80 000 грн., сплачених позивачем відповідачеві на виконання такого договору, відповідно до квитанцій, що наявні у матеріалах справи.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.

У зв"язку із задоволенням позову з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 800грн.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,224,226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати договір №041487 від 17.05.2011р., укладений між ТзОВ "Авто Житло План", та ОСОБА_1, щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання об'єкта нерухомості (житла) недійсним.

Стягнути з ТзОВ "Авто Житло План" (04037, м.Київ, Оболонський район, Московський проспект, 21) в користь ОСОБА_1, 80 000 (вісімдесят тисяч)грн.

Стягнути з ТзОВ "Авто Житло План" (04037, м.Київ, Оболонський район, Московський проспект, 21) судовий збір в користь держави в розмірі 800(вісімсот) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська