Рішення № 31758552, 06.06.2013, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1519/13-ц

Провадження № 2/191/664/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого-судді Бондаренко Г.В.,

При секретарі Козловій Т.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ « УкрСиббанк» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 11.06.2012 року , відповідно до наказу № 222 від 06.06.2012 року ОСОБА_1, був прийнятий на посаду начальника відділення N981 AT «УкрСиббанк».Наказом №. 105-ВК від 15.03.2013 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Зазначена в наказі підстава звільнення : одноразове грубе порушення трудових обов'язків - є необгрунтованою та незаконною, оскільки в роботі на займаній посаді позивач не допускав відповідних порушень, що можливо класифікувати як грубі; ні в момент прийняття рішення про звільнення, ні після цього, позивачу так і не конкретизували ті діяння, які відповідач класифікував як грубі порушення трудових обов'язків; відповідач, в порушення норм трудового законодавства, навіть не зажадав від позивача пояснення щодо порушень, поставивши його перед фактом звільнення, видавши наказ та трудову книжку на руки. Відповідач взагалі не пояснив позивачу в чому саме полягає грубе порушення ним трудових обов'язків, і яких саме обов'язків воно стосується.. Таким чином, таке не визначення підстав для звільнення є підставою для визнання його незаконним . Крім того, в порушення норм трудового законодавства, відповідачем не зазначено в наказі про звільнення в чому саме виразилося грубе порушення трудових обов 'язків позивачем. Відповідачем був порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення: звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством, яким передбачено отримання письмових пояснень від порушника трудової дисципліни. Тобто, позивач був позбавлений права надати пояснення стосовно порушень, як це передбаченого трудовим законодавством.

Крім того, позивач посилався на те, що при обранні виду стягнення власником або уповноваженим ним органом не була врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

На думку позивача вбачається, що відповідач звільнив його, ОСОБА_1 , без законної на те підстави, з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов'язаний поновити його на попередній роботі.

Також, просив суд, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно прийняти рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обгрунтовуючи тим, що вказані дії з боку відповідача є порушенням права позивача, передбаченого Конституцією України - на працю, та завдали йому моральних страждань , просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 50000,00 грн. Зазначив, що відповідач позбавив його права на працю та можливості заробляти кошти; вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань позивача; безпідставне звільнення за такою статтею позбавляє можливості позивача бути впевненим в тому, що його приймуть на інше місце роботи, крім того це призвело до зниження авторитету в очах підлеглих та колег позивача; будучі звільнений з посади начальника відділення ПАТ « УкрСиббанк» незаконно, за статтею, що обмежує подальше влаштування позивача на аналогічну по рівню посаду- позивач зазнає значних страждань , та суттєво обмежений в заробітку; позивач втратив душевний спокій, постійно перебуваючи у роздратованому стані, оскільки фактично його звільнили незаконно, безпідставно, не пояснюючи причин звільнення; замість того, щоб працювати, приносити користь та заробляти гроші, позивач повен займатися судовою тяганиною з відповідачем. Посилався на ст. 237-1 КЗпП України , як на підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, відповідно до ст. 84 ЦПК України, позивач просив стягнути судові витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити на підставах, викладених в позовній заяві.

Крім того, позивач та його представник надали пояснення щодо суті порушень , які стали підставами для звільнення ОСОБА_1

Однією із підстав для звільнення позивача за п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, стало порушення процедури касового обслуговування клієнтів, а саме поповнення рахунку TOB «ПТСО» на 40,00 грн., без присутності клієнта, за участі фінансового консультанта ОСОБА_17 та спеціаліста з операційної діяльності ОСОБА_16. Відповідач зазначив, що цими діями позивач порушив вимоги «Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» затверджену Правлінням Національного Банку України за №174 від 01.06.2011 р.Розділом №1 «Загальні положення» вищезазначеної Інструкції, пункт 9 , а також Керівництвом №2 ПАТ « УкрСиббанк» «Касові операції» , пункт 2 « Касові операції з юридичними особами» відповідальними особами за зазначені касові операції були фінансовий консультант ОСОБА_17, та спеціаліст з операційної діяльності ОСОБА_16. За проведення ідентифікації даних клієнта та вірності їх відображення в АБС несе особа, яка засвідчує своїм підписом цю дію на банківському документі. Згідно з вище наведеним позивач та його представник посилалися на те, що згідно з внутрішньо нормативними документами АТ «Укрсиббанк» на позивача , як керівника відділення не можна поширювати норму порушення інструкції №174 від 01.06.2011 р. та Керівництва №2. Посилались на те, що ті самі обставини встановлені і висновком департаменту службі безпеки ПАТ «Укрсиббанк».

Також, зазначили, що пояснення в межах службової перевірки надані ОСОБА_1 - не є поясненнями органу дисциплінарного стягнення, як це передбачено ч.І ст.149 КЗпроП, оскільки відбиралися Управлінням безпеки банку з іншою метою - для встановлення обставин по безпідставному перерахуванню грошів клієнту іншого банку . Крім того, в своїх поясненнях в ході службової перевірки , позивач не зазначає про порушення ним трудових обов'язків в тій частині, що інкримінує йому роботодавець, та того, що послугувало причиною та підставою звільнення позивача.

В поясненнях щодо позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача зазначили : безпосередню дисциплінарну відповідальність за порушення порядку здійснення касових операцій повинен нести інший співробітник банку; роботодавцем при звільненні було порушено ч.І ст.149 КЗпП України , в частині отримання пояснень від працівника; роботодавцем на момент звільнення не було повідомлено працівнику підставу звільнення ( конкретні норми його посадових інструкцій, внутрішніх документів); роботодавцем було порушено ч.3 ст. 149 КЗпП України в частині врахування обставин справи, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За твердженням позивача та його представника проступок, який став підставою для звільнення позивача не можна вважати грубим порушенням в розумінні ч.І ст. 41 КЗпП України , оскільки відповідні дії були здійсненні в інтересах клієнта банку, в інтересах самого територіального відділення, не мають ніяких наслідків для установи , не нанесли (не могли нанести в майбутньому) жодних матеріальних збитків установі.

Стосовно події, яка відбувалася 29 січня 2013 року, при якій позивач ОСОБА_1 сплатив свої особисті кошти в сумі 40,00 грн., як безвозвратну фінансову допомогу засновника підприємства ТОВ « ПТСО»- позивач суду пояснив, що це було їм зроблено на прохання клієнта, засновника та директора ТОВ « ПТСО» Золотарьова А,В. , який попросив його про цю послугу по телефону. Це було необхідно для того, щоб перевірити працездатність системи банк-клієнт, оскільки очікувалось перерахування грошів через систему інтернет-банкінгу. Ці дії були ним вчинені в інтересах клієнта , на його прохання, та в інтересах банку, у зв'язку з тим, що у випадку відкриття рахунка клієнту - його відділення № 981 отримало би значну кількість заохочувальних балів, які враховуються в рейтингу відділень.

Відповідач ПАТ « УкрСиббанк» в особі свого представника Каплунової Ж.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі та заперечувала проти їх задоволення на таких підставах:

Відповідно до п. 1 ч.І ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).Отже, за змістом п.1 ст.41 КЗпП України, керівником слід вважати особу, яка очолює підприємство, установу, організацію всіх форм власності (філіал, представництво, відділення та інший відокремлений підрозділ). Відділення банку є відокремленим підрозділом банку відповідно до ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та створене відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Місцезнаходження відділення №981 АТ «УкрСиббанк»: 49038, м.Дніпропетровськ, вулиця Столярова, будинок № 1.

ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника відділення №981 АТ «УкрСиббанк», згідно з наказом №222-ВК від 06.06.2012р. з 11.06.2012р. ОСОБА_1 від імені Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження якого м. Харків, пр. Московський, 60, в особі Начальника ЦП Дніпровського регіону АТ «УкрСиббанк» Сегеди В.О видана довіреність від 09.07.2012р., посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий №1654, з повноваженнями здійснювати дії від імені АТ «УкрСиббанк» в межах наданих повноважень від імені Банку . Отже, АТ «УкрСиббанк» мав підставі для звільнення ОСОБА_1 як керівника відокремленого підрозділу на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.

Підставою для звільнення ОСОБА_1. була службова записка начальника УКР ДБ AT «УкрСиббанк» Деркач Ю.В., складена за результатами службової перевірки , за наслідками розгляду інциденту № 6055 ( компрометація секретних ключів шифрування конфіденційних даних), на підставі пояснень співробітників відділення №981 AT «УкрСиббанк».

29.01.2013р. ОСОБА_1, займаючи посаду начальника відділення №981 AT «УкрСиббанк», порушуючи посадові обов'язки, передбачені посадовою інструкцією від 11 червня 2012 року, з метою перевірки працездатності системи "Star Access", за участю фінансового консультанта ОСОБА_17, спеціаліста з операційної діяльності ОСОБА_11, грубо порушуючи процедури касового обслуговування клієнтів, без присутності клієнта провели операцію переведення готівкових грошових коштів в сумі 40, 00 грн. на рахунок TOB "ПТСО", як надання безвозвратної безвідсоткової фінансової допомоги засновником підприємства. В своїх поясненнях начальник відділення від 27.02.2013р. ОСОБА_1 пояснив, що грошові кошти належали йому. Ініціюючи переказ грошових коштів в сумі 40,00 грн. без присутності клієнта на відділенні (особи, уповноваженої діяти від імені клієнта) ОСОБА_1 порушив трудову дисципліну, посадові обов'язки , та діючі нормативно-правові акти України. Отже, ініціювання переказу начальником відділення за телефонним дзвінком особи, яка не була уповноважена діяти від імені клієнта, є грубим порушенням касової дисципліни та порядку обслуговування клієнтів, відповідно до чинних норм діючого законодавства України , та є неприпустимою дією з боку начальника відділення - особи відповідальної за контролем правильності проведення операцій відділення, та виконання персоналом відділення законодавчих та внутрішньобанківських документів, які відносяться до діяльності відділення тощо, відповідно до посадової інструкції. Відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1, як посадова особа банку, уповноважена діяти від імені банку, не мав повноважень щодо ініціювання переказу по рахунку юридичної особи, його дії суперечать вимогам діючих нормативних актів щодо порядку ведення касових операцій банку і обслуговування клієнта, та є недопустимими з боку начальника відділення. Вищевказані дії з боку начальника відділення сприяють порушенню репутації банка, як надійної фінансової установи та призводять до негативної репутації банку в період складної економічної ситуації, коли обслуговування клієнтів має бути бездоганним, та сприяє формуванню у співробітників відділення , та клієнтів хибної думки, що банк може припускати порушення касової дисципліни при проведенні операцій перерахування грошових коштів, ініціювати перекази грошових коштів без особистої присутності клієнта на відділенні, підписувати документи від імені клієнта без відповідних повноважень. В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 27.02.2013р. повністю підтверджується грубе порушення ним своїх трудових обов'язків і власноручно зазначено, що своїми діями, він дійсно порушував банківські процедури в часті обслуговування клієнтів - юридичних осіб. Одноразове грубе порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, встановлені матеріалами службової перевірки, визнані та неоспорені позивачем в письмових поясненнях від 27.02.2013р., дають всі підстави для звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Отже, звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України є законним та обгрунтованим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом, що підтверджується поясненнями сторін і матеріалами справи- ОСОБА_1 був прийнятий на роботу начальником відділення № 981 АТ « УкрСиббанк» з 11 червня 2012 року на підставі наказу № 222-ВК від 06.06.2012 року « Про кадрові питання». Наказ був підписаний в.о. начальника департаменту управління персоналом АТ « УкрСиббанк» м. Харків ( а.с.75).

Звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося на підставі наказу № 105-ВК від 15.03.2013 року « Про кадрові питання» - за одноразове грубе порушення трудових обов'язків , п.1 ст.41 КЗпП України; підстава: протокол №07 засідання дисциплінарної комісії від 15.03.2013 року. Зазначений наказ підписаний начальником департаменту менеджменту персоналу АТ « УкрСиббанк» Козловою О.В., заступником начальника департаменту менеджменту персоналу Кулинич Ю.Г. та начальником управління кадрового адміністрування департаменту менеджменту персоналу Глодіною І.П. , в м. Харків ( а.с.6).

Підставами для прийняття рішення Дисциплінарною комісією стали результати службової перевірки, проведеної Управлінням внутрішньої безпеки ПАТ « УкрСиббанк» по інциденту № 6055 ( компрометація секретних ключів шифрування конфіденційних даних) , та письмові пояснення співробітників відділення № 981 ПАТ « УкрСиббанк» ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_16. та ОСОБА_17

Частиною 1 статті 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Суд приймає до уваги, що письмові пояснення надані співробітниками відділення № 981 ПАТ « УкрСиббанк» , в тому числі ОСОБА_1 , були адресовані на ім'я начальника Дніпропетровського Регіонального управління Губанову С.Н., а не начальнику департаменту менеджменту персоналу АТ « УкрСиббанк» Козловій О.В., як керівнику органу, який вправі приймати на роботу ( обирати, затверджувати і призначати на посаду) даного працівника, як це передбачено частиною 1 ст.147-1 КЗпП України , або їй, тобто Козловій О.В. , як голові Дисциплінарної комісії,.

Як встановлено судом, що не оспорюється сторонами по справі: позивач ОСОБА_1 на засідання дисциплінарної комісії не викликався, особистих та письмових пояснень Дисциплінарній комісії не надавав.

В протоколі засідання Дисциплінарної комісії №07 від 15.03.2013 року та в наказі №105-ВК від 15.03.2013 року про звільнення ОСОБА_1 - не зазначені конкретні порушення, які стали підставами для звільнення позивача.

В запереченнях проти позову ( а.с.31-34) відповідачем ПАТ « УкрСиббанк» зазначено, що матеріалами службової перевірки були виявлені три грубих порушення трудових обов'язків , які стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення - звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України ( а.с.33) , а саме : 23.01.2013 року ОСОБА_1 виготовив на ПК в своєму кабінеті заяву від імені директора ТОВ «ПТСО», підпис та печатка були ним сфальсифіковані; 29.01.2013 року ОСОБА_1 разом з фінансовим консультантом ОСОБА_17 та спеціалістом з операційної діяльності ОСОБА_16., грубо порушуючи процедури касового обслуговування клієнтів, без присутності клієнта провели операцію переведення готівкових грошових коштів в сумі 40,00 грн. на рахунок ТОВ « ПТСО»; 15.02.2013 року ОСОБА_1 подзвонив до Контакт-Центру від імені клієнта ТОВ « ПТСО» та намагався встановити причину блокування платежу .

Після початку судового розгляду , надання сторонами суду пояснень , відповідач ПАТ «УкрСиббанк» уточнив свою позицію і в письмових поясненнях ( а.с.81-83) зазначив, що підставами для звільнення стали такі порушення з боку ОСОБА_1:

- порушив посадовий обов'язок щодо здійснення контролю правильності проведення операцій відділення (в т.ч. правильності оформлення первинних касових документів та меморіальних документів; правомірність анулювання та сторнування операцій), передбачений абз. 14 ч.8 «Управління операційним та внутрішнім контролем» посадової інструкції;

- порушив посадовий обов'язок контролю виконання персоналом відділення законодавчих та внутрішньобанківських документів, які відносяться до діяльності відділення, передбачених абз. 1 ч.9 «Управління ризиками відділення» посадової інструкції;

- порушив посадовий обов'язок та не забезпечив управління ризиками відділення, які пов'язані з роботою з клієнтами (ідентифікація клієнтів, у тому числі при поповненні валютного рахунку через банкомат, проведення фінансового моніторингу, робота з простроченою заборгованістю та інші кредитні ризики), передбачений абз. 5 ч.9 посадової інструкції «Управління ризиками відділення»;

- ч.І, ч.2 ст. 238 ЦК України, відповідно до якої представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє;

- ч. 1 ст. 1066 ЦК України, відповідно до якої : за договором банківського рахунку - банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком;

- ч.ч.3,4 ст.64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені. Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України: осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

- п. 20.1. ст.20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;

- п.22.3. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При цьому, ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

- п.8 Інструкції про ведення касових операцій банками в України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 N 174, відповідно до якої банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати: ідентифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, суд вважає, що викладені обставини свідчать про невизначеність позиції відповідача стосовно підстав для звільнення ОСОБА_1 на момент прийняття рішення Дисциплінарної комісії ( протокол № 07 від 15.03.2013 року( витяг з протоколу а.с.69-70) та видання наказу №105-ВК від 15.03.2013 року .

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності , в тому числі у формі звільнення, повинен, також містити чітке формулювання суті та обставин вчинення допущеного працівником проступку, підстав прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також обґрунтування обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у законі обставин.

Суд приходить до висновку , що наказ №105-ВК від 15.03.2013 року про звільнення ОСОБА_1 таким вимогам не відповідає, оскільки не містить чіткого і конкретного формулювання як суті, так і обставин вчинення певного дисциплінарного проступку позивачем.

Зазначений наказ містить посилання на абстрактне грубе порушення трудової дисципліни, без зазначення проміжку часу, коли це порушення було вчинено , викладене в узагальненому формулюванні без вказівки на конкретні обставини та час вчинення і виявлення таких.

З наказу №105-ВК не вбачається за що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, які саме посадові обов'язки він порушив та коли відбулося порушення, з яких мотивів було обрано певний вид дисциплінарного стягнення.

До доводів відповідача в частині того, що позивачем не заявлені самостійні вимоги про скасування наказу №105-ВК від 15.03.2013 року , а внаслідок цього відсутні підстави для поновлення позивача на посаді начальника відділення №981 - суд ставиться критично виходячи з наступного:

Предметом спору за заявленими ОСОБА_1 вимогами є незаконність його звільнення з займаної посади внаслідок порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності, та відсутності підстав для звільнення .

При цьому предметом доказування за зазначеними позовними вимогами є наявність або відсутність підстав для звільнення; дотримання або порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності; належне або неналежне оформлення наказу , як локального нормативного акту , на підставі якого відбулося звільнення.

Таким чином, відповідність наказу №105-ВК від 15.03.2013 року вимогам закону відноситься до предмету доказування в даній справі і встановлення порушень процедури при його прийнятті, або його невідповідність по формі - є обставиною, яка оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами і доказами по справі.

Суд вважає ,що відсутність самостійної вимоги про скасування наказу №105-ВК від 15.03.2013 року - не є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що засідання Дисциплінарної комісії 15 березня 2013 року , на якій було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 відбувалося в м. Києві ( а.с.69-70). При цьому головою комісії в протоколі засідання дисциплінарної комісії зазначена Козлова А.В., яка займає посаду начальника департаменту менеджменту персоналу ( текст документу наданий російською мовою) .

Наказ № 105-ВК від 15.03.2013 року про звільнення ОСОБА_1 підписаний начальником департаменту менеджменту персоналу АТ « УкрСиббанк» Козловою О.В. в м. Харків ( а.с.6).

Таким чином, два документи, на підставі яких відбулось звільнення ОСОБА_1 були підписані в один і той же день однією і тією ж особою ( начальником департаменту менеджменту персоналу Козловою О.В.) , яка , згідно з відомостями , викладеними в названих документах одночасно перебувала і в м. Києві, і в м. Харкові, що викликає сумнів у відповідності відомостей, викладених в цих документах фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що це свідчить про формальне ставлення відповідача ПАТ « УкрСиббанк» до звільнення працівника, як до крайньої міри дисциплінарного впливу.

Внаслідок того, що з наказу №105-ВК не вбачається за що ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності , та з яких мотивів було обрано певний вид дисциплінарного стягнення, то суд позбавлений процесуальної можливості перевірити чи обґрунтовано відповідач застосував до ОСОБА_1 крайню міру дисциплінарного стягнення - звільнення.

У якості письмових доказів, відповідач ПАТ « УкрСиббанк» надав суду копію службової записки ( а.с.40-42), складеної начальником УКР ДБ Деркачом Ю.В. , та адресованої заступнику голові правління - начальнику ДБ АО « УкрСиббанк» Богушову В.А. Тобто, ця службова записка також не була адресована дисциплінарній комісії або департаменту менеджменту персоналу.

До матеріалів службової записки відповідач надав копії пояснень від імені співробітників відділення №981 ПАТ « УкрСиббанк», адресованих начальнику Дніпропетровського Регіонального управління.

Суд враховує положення частини ст.59 ЦПК України в частині того, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, якими відповідач обґрунтовує законність звільнення начальника відділення №981 ОСОБА_1 , які викладені в службовій записці ( а.с.40-42) не підтверджені іншими об'єктивними доказами, належними та допустимими з огляду на вимоги ст.58-60 ЦПК України.

Відповідач в своїх запереченнях проти позову, та в письмових поясненнях суду обґрунтував свою позицію дотримання закону при звільненні позивача, в тому числі, і тим, що ОСОБА_1 визнав свою провину у порушенні трудової дисципліни.

Але в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 надав суду пояснення, які відповідають його письмовим поясненням, наданим в ході службової перевірки ( а.с.43-54) , але які входять в суперечність з фактами та обставинами, викладеними в службовій записці, що була надана на розгляд дисциплінарної комісії.

Тобто, відповідачем не надані суду беззаперечні докази на підтвердження обставин, якими було обґрунтовано дисциплінарне стягнення у формі звільнення. Клопотання про допит свідків відповідачем не заявлялось; доказів фальсифікації ОСОБА_1 документів ТОВ « ПТСО» ( підроблення печатки та підпису)- суду не надані; відомості за наслідками звернення с заявою до правоохоронних органів про вчинення дій, які містять ознаки злочину ( а.с.62) суду , також, не надані.

З урахуванням невизначеності позиції відповідача ПАТ « УкрСиббанк» стосовно підстав звільнення ОСОБА_1; відсутністю належних доказів , які б підтверджували винність дій позивача- суд приходить до висновку про те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення відбулося без достатніх правових підстав, з порушенням процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності.

Стаття 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, в тому числі й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням обставин справи, наданих суду сторонами документів і доказів - суд робить висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог ст.147-1,149 , та без підстав, передбачених ст.41 п.1 Кодексу законів про працю України.

Тому суд вважає , що вимога ОСОБА_1 про поновлення на роботі на посаді начальника відділення № 981 ПАТ « УкрСиббанк» підлягає задоволенню.

Внаслідок задоволення судом цієї позовної вимоги - підлягає задоволенню і вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки № 3394 виданої ПАТ « УкрСиббанк» 30.05.2013 року про середню заробітну плату ( а.с.106) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , розрахована відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року складає 417 грн.07 коп.

Час вимушеного прогулу склав 57 робочих днів. Заробітна плата за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення з посади начальника відділення № 981 15.03.2013 року до дати ухвалення рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 06.06.2013 року складає 23772 ( двадцять три тисячі сімсот сімдесят дві) грн.99 коп. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

В обґрунтування вимог про стягнення судових витрат про надання правової допомоги позивачем надана довідка від 04.04.2013 року про те, що за послуги, передбачені договором доручення ( про надання правової допомоги) №04/04-2013 від 04.04.2013 року, а саме: підготовка та подання позовної заяви до ПАТ « УкрСиббанк» про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди та судових витрат, представництво його інтересів в цивільному процесі, ним сплачено 5000( п'ять тисяч) грн.( а.с10).

Суд вважає, що зазначена довідка не є належним та допустимим доказом витрат позивача ОСОБА_1, оскільки не є документом бухгалтерської звітності, не містить необхідних реквізитів ( вихідний номер) та відомостей ( форма оплати); не є приходно-касовим ордером; суду не наданий акт виконаних робіт, підписаний між позивачем та його представником, до договору доручення ( про надання правової допомоги) №04/04-2013 від 04.04.2013 року, який свідчить про надання послуг в повному обсязі відповідно до умов договору.

У зв'язку з викладеним суд відмовляє в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ПАТ « УкрСиббанк» на його користь судових витрат на надання правової допомоги в сумі 5000 ( п'ять тисяч) грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 50000( п'ятдесят тисяч) грн. , з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом- суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення вимог позивача в сумі 1000,00 ( одна тисяча) грн.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частин вимог. На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України, суд присуджує стягнути з відповідача ПАТ « УкрСиббанк» судовий збір на користь держави в сумі в сумі 352грн.42 коп. , із яких 237 грн.72 коп . за вимоги майнового характеру і 114 грн. 70 коп. за вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст..ст. 1,10,11,58-60,88, 212-215,367 ЦПК України ЦПК України, ст..ст.41, 147-1,149,235, 237-1 суддя,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення №981 Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 23772 ( двадцять три тисячі сімсот сімдесят дві) грн.99 коп .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, в межах платежу за один місяць.

Стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000( одна тисяча) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» судовий збір в сумі 352грн.42 коп. , із яких 237 грн.72 коп . за вимоги майнового характеру і 114 грн. 70 коп. за вимоги немайнового характеру на користь держави.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд може бути подана апеляційна скарга. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Г. В. Бондаренко