Постанова № 31757980, 10.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" червня 2013 р. Справа № 5019/215/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підприємства фірми "Ей Ві Ей"

на рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2013р.

у справі № 5019/215/12 (головуючий суддя Гудзенко Я.О., судді Кочергіна В.О., Пашкевич В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства фірми "Ей Ві Ей"

про стягнення в сумі 864 886 грн. 74 коп.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2013р. у справі № 5019/215/12 позов Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 підприємства фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 864 886 грн. 74 коп. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 підприємства фірми "ЕйВіЕй" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк» 973 991 грн. 82 коп., з яких 724 410 грн. 20 коп. - заборгованість по кредиту, 215 554 грн. 13 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027 грн. 49 коп. - пеня, 5 000 грн. - неустойка, а також 11170 грн. 59 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 підприємства фірми "ЕйВіЕй" в Доход державного бюджету України 8 309 грн. 25 коп. судового збору.

При прийнятті вищевказаного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступник - ПАТ "УкрСиббанк" (Позивачем) та Відповідачем було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000. В той же час, 18 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду (Індивідуальну угоду) № 11237043000 до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р., відповідно до якої позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти (кредит) в національній валюті в сумі 1000 000 грн.

Крім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги, що 1 лютого 2008 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Додаткової угоди від 18.10.2007 року, за змістом якої сторонами було погоджено внести зміни до п. 3.1. Додаткової угоди стосовно процентної ставки за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи місцевим господарським судом було встановлено, що в порушення умов ОСОБА_3 відповідачем не виконувалися прийняті за ОСОБА_3 зобов'язання, а 16 січня 2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу №31-3-16/1 від 13.01.2012 р. щодо погашення заборгованості за ОСОБА_3. Однак, відповіді на претензію відповідачем не надіслано, заборгованість не погашено.

На підставі встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови ОСОБА_3, а саме не сплачено заборгованість по кредиту в розмірі 724 410, 20 грн., а також заборгованість за відсотками в розмірі 215 554, 13 грн.

При вирішенні спірних правовідносин, судом було враховано відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, та умови ОСОБА_3 й укладених до нього Додаткових угод.

З урахуванням п. 4.1, п. 4.5 ОСОБА_3 та вимог статті 611 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі і за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених ОСОБА_3, у розмірі 5 000 грн., а також 29 027, 49 грн. пені.

Судом першої інстанції було встановлено, що розрахунок основного боргу, розміру нарахованих відсотків, неустойки та пені позивачем проведено вірно, відповідно до положень окремих пунктів ОСОБА_3 та чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство фірми "Ей Ві Ей" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 р. у справі № 5019/215/12 скасувати в частині нарахування відсотків, пені та неустойки та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені та неустойки.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення пені, відсотків та неустойки є незаконним, таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, відповідач вказує наступне.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

При цьому, відповідач стверджує, що всупереч вимогам ст. 54 ГПК України такого розрахунку скаржник не отримував, а тому не зміг подати обґрунтованого заперечення на суми, нараховані позивачем, які ним було надано на останнє судове засідання 20.03.2013 року.

З приводу суми основного боргу в розмірі 724 410,20 грн. 20 коп. скаржник не заперечує, проте стверджує, що нарахування 215 554, 13 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 29 027,49 грн. - пені, 5000,00 неустойки є завищеними та необгрунтованими, адже жодного детального розрахунку як пені, так і нарахованих відсотків апелянту не надавалося.

Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено той факт, чи правомірно та, чи в межах ст. 232 ГК України нараховано пеню, неустойку та відсотки по кредиту.

Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Інший вид неустойки - штраф до грошових зобов'язань не застосовується.

Зважаючи на нарахування пені, неустойки та відсотків, скаржник вважає, що порушення вимог ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 549 ЦК України полягає у тому, що позивач здійснив неправомірне нарахування відповідачеві пені та неустойки з застосуванням належного виду неустойки (пені), що є порушенням ст. 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення двічі. Так, відповідач притягується до одного виду цивільної відповідальності способом сплати неустойки та пені, що є одним і тим же способом притягнення до відповідальності, а отже становить подвійне стягнення одного і того ж виду.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов в частині стягнення відсотків, пені та неустойки за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати.

Від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 р. у справі № 5019/215/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Пункт 3.1. додаткової угоди № 11237043000 від 18 жовтня 2007 року викледений в наступній редакції: за користування кредитними коштами з 18 жовтня 2007 р. по 17 січня 2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0% річних. За користування кредитними коштами з 18 січня 2008 р. по 31 січня 2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0% річних. За користування кредитними коштами після 01 лютого 2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та/або додаткових угод до договору.

Пунктом 1.3.4 Генерального договору визначено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється шомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства.

Зарахування коштів, що надходили на погашення по кредитному договору здійснювалось згідно п. 1.3.7. Генерального договору про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007 р.

Відповідно до умов п. 4.1. Генерального договору про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007 р. за порушення термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. При цьому пеня нараховується методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів).

Також позивач зазначає, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню та неустойку.

З урахуванням положень частини четвертої статті 231 ГК України позивач наголошує на тому, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, позивач зважає на положення пункту 4.1. Генерального договору про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007р., яким визначено, що за порушення термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів, та/або комісій, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

В той же час, пунктом 4.5 Генерального договору про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007 р. встановлено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі і за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених цим ОСОБА_3. Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється рівним 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.

Зважаючи на викладене, позивач стверджує, що господарським судом Рівненської області правомірно задоволені вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення як пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, так і неустойки за порушення зобов'язань по договору, оскільки чинне законодавство не забороняє одночасне їх стягнення. Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

10 червня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник скаржника - ОСОБА_1 підприємства фірми "Ей Ві Ей" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (Т. 2, а.с. 27-28), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення одного із представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступник - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 підприємством фірма «Ей Ві Ей» було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000 (далі по тексту - Договір) (Т.1 а.с. 7-13).

Згідно з п. 1.1. ОСОБА_3 зобов'язався надати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у ОСОБА_3, в рамках ліміту встановленого в базовій валюті, що дорівнює 343 400, 00 дол. США (далі - ліміт договору), у порядку та на умовах, зазначених в ОСОБА_3.

ОСОБА_3 визначено, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах ОСОБА_3 оформлюється додатковою угодою до ОСОБА_3 у формі окремої Індивідуальної угоди (далі - Індивідуальна угода), що є невід'ємною частиною ОСОБА_3.

Сторонами було погоджено, що базовою валютою по ОСОБА_3 є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховується суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах ОСОБА_3, для розрахунку ліміту ОСОБА_3.

Відповідно до п. 1.2 ОСОБА_3 надання кредитних послуг здійснюється згідно термінів, передбачених Індивідуальними угодами та не раніше 18 жовтня 2007 року.

У п. 1.2.1 ОСОБА_3 вказано, що позичальник (відповідач) зобов'язався виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за ОСОБА_3 в термін, не пізніше 16 жовтня 2023 року, і виконати всі зобов'язання, передбачені Індивідуальними угодами в терміни встановлені Індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань відповідача по Індивідуальним угодам не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом ОСОБА_3, якщо тільки не застосовується інший термін виконання зобов'язань, встановлений ОСОБА_3 та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно з п. 1.3 ОСОБА_3 за надання кредитних послуг відповідач сплачує позивачу плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається в відповідних Індивідуальних угодах, що є невід'ємною частиною ОСОБА_3.

За умовами п. 1.3.1 ОСОБА_3 розмір ставки за користування кредитними коштами понад встановлений відповідною Індивідуальною угодою строк застосовується до всієї простроченої суми основного боргу відповідача за Індивідуальною угодою з дня виникнення простроченої суми основного боргу (дня сплати ануїтетного платежу), зокрема у випадку порушення зобов'язання відповідачем в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено відповідною Індивідуальною угодою. Нарахування та облік таких процентів позивач здійснює відповідно до умов ОСОБА_3, відповідної індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

Пунктом 7.5 ОСОБА_3 обумовлено, що строк дії ОСОБА_3 встановлюється з дня укладення ОСОБА_3 і до 16 жовтня 2023 року, але в будь-якому разі до повного погашення суми грошових зобов'язань за ОСОБА_3 та окремими Індивідуальними угодами.

Поряд з тим, 18 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду (Індивідуальну угоду) № 11237043000 до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р. (Т.1 а.с. 14-15, далі по тексту - Додаткова угода).

За змістом Додаткової угоди ОСОБА_3 (позивач) зобов'язався надати Позичальнику (відповідачу) кредитні кошти (кредит) в національній валюті в сумі 1 000 000 грн., а Позичальник (відповідач) зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку (позивачу) кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Додатковій угоді. Сторони домовилися, що ОСОБА_3 надає Позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті даної Додаткової угоди, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до Банку поновлюють загальну суму кредиту.

За умовами п. 2.2. Додаткової угоди Відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди) але в жодному випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 16 жовтня 2017 року Відповідач зобов'язався повернути суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафи та інші грошові платежі згідно умов ОСОБА_3 та Додаткової угоди на рахунок зазначений в Додатковій угоді.

Сторонами також було визначено умови плати за кредит, за користування кредитними коштами з 18 жовтня 2007 року по 17 січня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. За користування кредитними коштами після 18 січня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов ОСОБА_3 та/або Додаткових угод.

Крім того, 1 лютого 2008 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Додаткової угоди № 11237043000 до Генерального ОСОБА_3 про надання кредитних послуг (Індивідуальна угода) № 11237073000 від 18.10.2007 року (Т.1 а.с. 171).

За змістом вказаної вище Додаткової угоди сторонами було погоджено викласти п. 3.1. Додаткової угоди № 11237043000 від 18.10.2007 в наступній редакції: "За користування кредитними коштами з 18 жовтня 2007 року по 17 січня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. За користування кредитними коштами після 18 січня 2008 року по 31 січня 2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0 % річних. За користування кредитними коштами після 1 лютого 2008 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов ОСОБА_3 та/або Додаткових угод.

За умовами п. 3.2 додаткової угоди від 18.10.2007 року за користування кредитними коштами понад встановлений ОСОБА_3 строк процентна ставка встановлюється у розмірі 19,5 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Відповідача за ОСОБА_3. Нарахування та облік таких процентів Позивач здійснює відповідно до умов ОСОБА_3 та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

Відповідно до п. 3.4.2 ОСОБА_3 відповідач зобов'язався в строк, визначений ОСОБА_3 та окремими Індивідуальними угодами, виконати свої зобов'язання по своєчасному поверненню заборгованості перед позивачем, а також сплачувати плату за кредитні послуги відповідно до умов ОСОБА_3 та Індивідуальних угод, що є невід'ємною частиною ОСОБА_3.

Факт надання кредитних послуг шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 1 000 000 грн. підтверджується меморіальним ордером № НОМЕР_1 від 18.10.2007 р. (Т.2 а.с. 34).

Свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів згідно визначеного сторонами графіку (Т. 1 а.с. 16-19) відповідач виконував не належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 31-3-16/1 від 13.01.2012 р. щодо погашення заборгованості за ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 20-21), відповіді на яку відповідачем не було надано, заборгованість не погашено.

Таким чином, відповідачем в порушення умов ОСОБА_3 не сплачено заборгованість по кредиту в розмірі 724 410, 20 грн., а також заборгованість за відсотками в розмірі 215 554, 13 грн. Детальний розрахунок нарахувань доданий до заяви про уточнення позовних вимог, поданої до суду 20.02.2013 року (Т.1 а.с. 159-163),

Згідно з п. 4.1 ОСОБА_3 за порушення відповідачем термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов'язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках ОСОБА_3 і на підставі Індивідуальних угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування в наступному порядку, а саме:

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Пунктом 4.5 ОСОБА_3 передбачено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі і за порушення термінів виконання зобов'язань) встановлених ОСОБА_3. Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється рівним 5 000 грн.

Отже, з урахуванням положень п.п. 4.1., 4.5. ОСОБА_3 позивачем було нараховано неустойку в розмірі 5 000 грн., а також 29 027, 49 грн. пені (довідка-розрахунок Т. 1, а.с. 98-99 та в доповненнях до відзиву Т. 2, а.с. 31-33), які позивач просив стягнути згідно заяви про уточнення позовних вимог, поданої до суду 20.02.2013 року (Т.1 а.с. 159-163),.

На момент розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту сплати 724 410 грн. 20 коп. - заборгованості по кредиту, 215 554 грн. 13 коп. - заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027 грн. 49 коп. - пені, 5 000 грн. - неустойки.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як свідчать встановлені обставини справи між сторонами виникли договірні правовідноси на підставі укладення 18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступник - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 підприємством фірма «Ей Ві Ей» Генерального договору про надання кредитних послуг № 11237073000.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції.

За приписами ч. 1 ст. статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з абзацом першим частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, п. 4.1 ОСОБА_3 передбачено, що за порушення відповідачем термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов'язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках ОСОБА_3 і на підставі Індивідуальних угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Пунктом 4.5 обумовлено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку за порушення своїх зобов'язань, встановлених ОСОБА_3.

Таким чином, наведені положення договору не передбачають одночасної сплати пені та неустойки за допущене порушення, а ставить їх сплату в залежність від обставин допущення порушення, що не суперечить ст.ст. 549 та 551 Цивільного кодексу України, які не містять заборони щодо застосування до боржника, який порушив зобов'язання, неустойки та пені.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення штрафних санкцій за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки, пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Дія принципу свободи договору, закріпленого в ст. 3 ЦК України, зумовлює те, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки, є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підсумовуючи вищевказане, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, неустойки та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 230 ГК України пеня та неустойка є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені, штрафу та неустойки, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків повернення кредиту та невиконання всіх договірних зобов'язань.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія вважає, що доводи скаржника з приводу неправомірного одночасного стягнення з відповідача пені, неустойки та відсотків по кредитному договору є безпідставними та такими, що не узгоджуються із нормами діючого закону.

Не підтвердженими та безпідставними є твердження відповідача з приводу порушення строку нарахування штрафних санкцій, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки пеню позивачем нараховано в межах шестимісячного строку.

Натомість, суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про задоволення позовних вимог, який базується на встановлених обставинах справи, наявних в матеріалах доказах та такий, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2013р. у справі № 5019/215/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства фірми "Ей Ві Ей" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 р. у справі № 5019/215/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства фірми "Ей Ві Ей" - без задоволення.

2. Справу № 5019/215/12 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.