Постанова № 31757906, 10.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 922/727/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Хомича О.П. за довіреністю б/н від 05.02.2013 р.

відповідача - Черепні Г.М. за довіреністю б/н від 02.08.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1409Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. у справі № 922/727/13-г

за позовом ПП "Агрофірма "Довжанська", с. Довжанське

до ТОВ "Укрпінотерм", м. Харків

про стягнення 431 516,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 р. ПП "Агрофірма "Довжанська" звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ "Укрпінотерм" суму основного боргу в розмірі 378 800, 00 грн., 3% річних в розмірі 7 071,88 грн., пеню в розмірі 36 537,40грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 106,77грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

12.03.13 р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву, якою зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 378 800, 00 грн., 3% річних в розмірі 7 071,88 грн., пеню в розмірі 34 416,48 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 863,92грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

19.03.13р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача суму основного боргу, яка була перерахована в якості попередньої оплати товару в розмірі 378 800,00 грн., 3% річних в розмірі 9 125,85 грн., пеню в розмірі 44 412,48 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11 515,52 грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. по справі № 922/727/13-г (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрпінотерм" на користь ПП "Агрофірма "Довжанська" 378 800,00 грн. попередньої оплати, 3 829,51 грн. 3% річних, 44 412,48 грн. пені, 11515,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 8771,15 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення 3% річних у сумі 3 829,51 грн., пені у сумі 20 880,80 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 11 515,52 грн., судового збору у сумі 8771,15 грн., в іншій частині - залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, в своїй апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення 3% річних, оскільки, на його думку, ч. 2 ст. 625 ЦК України стосується виключно прострочення виконання грошового зобов'язання, а вданому випадку відповідач мав не грошове зобов'язання, а товарне. Крім того, відповідач зазначає, що дана норма повинна застосовуватись лише у випадку коли договором не передбачено нарахування штрафних санкцій. Також, відповідач зазначає про неправильність розрахунку пені за прострочення зобов'язання, так, відповідач зазначає, що нарахування пені повинно було здійснюватись на суму попередньої оплати, а не на суму вартості непоставленого товару. Крім того, відповідач вказує про неможливість застосування до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, ч. 3 ст. 692 ЦК України та ст. 536 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 03.06.2013 р.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 30.05.2013 р. надав за вх. № 4438 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. у даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.12р. між ПП "Агрофірма "Довжанська" та ТОВ "Укрпінотерм" було укладено договір поставки № 11/09-Л, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар у кількості та на умовах визначених даним договором, а позивач прийняти та оплатити його вартість.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили поставку товару окремими партіями, за ціною та місцем поставки, узгодженими ними у додатках до договору.

Додатками № 3 від 26.09.12р. та № 4 від 03.10.12р. (а.с. 13-14) до договору сторони погодили специфікації на кожну партію товару, що підлягає поставці за договором, його кількість, вартість, умови та строки поставки та оплати. Загальна вартість поставки, погоджена сторонами, складає 714 000,00грн.

Сторони, підписавши специфікації, погодили умови оплати товару наступним чином:

- за умовами специфікації п. 3 специфікації № 3 від 26.09.12р. позивач зобов'язався здійснити передоплату за 60 тон товару в розмірі 178 800,00 грн. протягом одного банківського дня з моменту її підписання;

- за умовами п. 3 специфікації № 4 від 03.10.12р. попередня оплата в розмірі 200 000,00 грн. здійснюється позивачем шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок відповідача протягом одного банківського дня з моменту підписання специфікації.

Залишок суми перераховується позивачем на розрахунковий рахунок відповідача по факту поставки кожної неоплаченої партії товару протягом одного банківського дня з моменту поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 378 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1445 від 26.09.12 р. на суму 178 800,00 грн., № 368 від 03.10.12 р. на суму 100 000,00 грн. та № 1471 від 03.10.12 р. на суму 100 000,00 грн. (а.с.17-19).

Відповідач у відповідності до специфікацій № 3 та № 4 зобов'язався поставити товар в строк до 10.10.12 р. включно, та в строк до 17.10.12р. включно, відповідно

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару не виконав, товар позивачу не поставив.

Позивач 09.11.12 р. на адресу відповідача направив претензію № 178 з вимогою повернути грошові кошти, проте відповідач грошові кошти не повернув.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 378800,00 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Доказів, які б підтверджували повернення грошової суми в розмірі 378800,00 грн. позивачеві відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням фактичних обставин справи, положень ст. ст. 509, 526, 530, 693, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача в сумі 378800,00 грн.

З урахуванням приписів ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України та п. 6.2 спірного договору, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення 44412,48 грн. пені.

Щодо тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про те що нарахування пені повинно здійснюватись на суму попередньої оплати, а не на суму вартості непоставленого товару колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки, умовами спірного договору, а саме п. 6.2., передбачено, що в разі порушення строків поставки продавець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення зобов'язання, вказаний пункт договору не визнано недійсним.

Крім того, приймаючи до уваги приписи ст. 536, 693 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11 515,52 грн.

Щодо тверджень, викладених в апеляційній скарзі, про неможливість застосування до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, ч. 3 ст. 692 ЦК України та ст. 536 ЦК України колегія суддів зазначає, що відповідач помилково вважає, що таке право належить лише продавцю, а не покупцю за договором купівлі - продажу.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції позивач, в обґрунтування даної позовної вимоги, помилково посилався на норми права, що не регулюють дані правовідносини. Однак, це не є підставою для відмови, оскільки судом встановлено таке право позивача на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати за договором. Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (абз. 6 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З урахуванням приписів ст. 509, ч. 2 ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення позовної вимоги в частині стягнення 3% в розмірі 3829,51 грн., оскільки позивач під час здійснення розрахунку невірно визначив період, з якого у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання щодо повернення коштів (грошове зобов'язання), а також суму з якої розраховуються 3% річних. Так, позивач помилково розраховує 3% річних з моменту прострочення поставки та нараховує їх на повну вартість товару, який повинен був бути поставлений, в той час як правомірним є нарахування процентів саме на розмір попередньої оплати, яку відповідач повинен був повернути на користь позивача, та право на таке нарахування у позивача виникає саме з моменту пред'явлення такої вимоги про повернення передплати, оскільки саме з цього моменту зобов'язання відповідача перед позивачем стало грошовим.

Як свідчать матеріали справи, позивач 09.11.12 р. на адресу відповідача звернувся з вимогою про повернення грошових коштів, отриманих останнім в якості попередньої оплати за товар. Зазначена претензія була отримана відповідачем 16.11.12 р., що підтверджується копією електронного пошуку поштових відправлень (а.с.71). Таким чином, з наступної за нею дати у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо повернення коштів в розмірі 378 800,00 грн., а саме з 17.11.12р. по 19.03.13р.

Стосовно тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про неправомірне задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення 3% річних, оскільки, на думку відповідача, ч. 2 ст. 625 ЦК України стосується виключно прострочення виконання грошового зобов'язання, а вданому випадку відповідач мав не грошове зобов'язання, а товарне та про те, що дана норма повинна застосовуватись лише у випадку коли договором не передбачено нарахування штрафних санкцій колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав передоплату, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення передоплати. Факт направлення покупцем такої вимоги 09.11.12 р. в претензії № 178 доведений позивачем і не заперечується відповідачем. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Таким чином, зобов'язання відповідача щодо повернення передоплати має виключно грошовий характер.

А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повернення передоплати на письмову вимогу позивача є грошовим, тому ч.2 ст.625 ЦК України підлягає застосуванню до відповідних правовідносин.

Помилковим є також твердження апелянта про те, що в договорі встановлено інший розмір процентів, оскільки проценти, про які йдеться у ст. 536 ЦК України, слід відрізняти процентів, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування чужими грошовими коштами, яка може і не встановлюватися договором між фізичними особами, то другі є одним із видів санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті у розмірі 3% річних від простроченої суми. Інший розмір процентів може бути встановлений договором або законом, проте боржника не може бути звільнено від сплати цієї суми.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Укрпінотерм", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. у справі № 922/727/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. у справі № 922/727/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.06.2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Істоміна О.А.