Рішення № 31757883, 06.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 р. Справа № 909/417/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєс",

вул. Марка Вовчка, 12/14, м.Київ 73, 04073

до відповідача: Фізичної - особи підприємця Вовк Алли Євгенівни

адреса реєстрації: вул. Шевченка, 57,с.Нижнів,Тлумацький район,

Івано-Франківська область,78013;

фактична адреса: вул. Місячна, 28, с. Вовчинець,

Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76491

про стягнення 32 281,65грн. заборгованості, з яких: 22 076,27грн. - сума боргу, 1 655,71грн.-пеня, 7 950,02грн. - штраф, 599,65грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Марцинюк Є.В., (довіреність б/н. від 22.04.13);

від відповідача: не з"явилися

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алєс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Фізичної - особи підприємця Вовк Алли Євгенівни про стягнення 34 807,32грн. заборгованості, з яких: 22 076,27грн. - сума боргу, 3 250,47грн.-пеня, 8 830,50грн. - штраф, 650,08грн. -3% річних

Представник позивач позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, позивач, відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (№7132/13 від 23.04.13), в якій просить суд стягнути з відповідача 32 281,65грн. заборгованості, з яких: 22 076,27грн. - сума боргу, 1 655,71грн.-пеня, 7 950,02грн. - штраф, 599,65грн. - 3% річних. Суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. У разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ухвалами суду від 08.04.13, 23.04.13, 14.05.13. Відзив на позов відповідач не направив, вимоги суду, вказані в зазначених вище ухвалах суду не виконав. Ухвали суду направлялась відповідачу на дві адреси, які зазначені у позовній заяві. Факт отримання відповідачем ухвали суду від 08.04.13 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (№2758/13 від 18.04.13) (адреса: вул. Місячна, 28, с. Вовчинець, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76491), яке знаходиться в матеріалах справи. Крім того, матеріали справи містять ухвали суду від 08.04.13, 23.04.13, 14.05.13, які повернулись від відповідача із відмітками "за відмовою адресата від одержання" (вул. Шевченка, 57,с.Нижнів,Тлумацький район, Івано-Франківська область,78013) та "за зазначеною адресою не проживає" (вул. Місячна, 28, с. Вовчинець, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76491).

При цьому суд зауважує, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної -особи підприємця Вовк Алли Євгенівни місце проживання відповідача вказано: Івано-Франківська обл., Тлумацький район, с.Нижнів, вул.Шевченка, буд. 57, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвали відповідачу.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєс" та Фізичною - особою підприємцем Вовк Аллою Євгенівною 10.02.2012 року укладено договір поставки №0902212.

Згідно п.1.1 договору постачальник (позивач) зобов"язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити продукцію, а покупець (відповідач) - прийняти й оплатити таку продукцію.

Асортимент та ціни продукції визначаються в специфікації, що додається до договору і є його невід"ємною частиною; строки поставки та кількість окремої партії продукції визначаються в узгоджених сторонами документах, що складається у порядку визначеному договором (п.п.1.2,1.3 договору).

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що в період з 24.04.2012 року по 03.05.2012 року відповідачу поставлено продукцію (косметичні вироби та побутова хімія) на загальну суму 40 934,87грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РНк-000322 від 14.03.12 на суму 3 902,40грн;

- №РНк-000401 від 27.03.12 на суму 5 607,31грн.;

- №РНк-000475 від 10.04.12 на суму 4 631,14грн.;

- №РНк-000537 від 24.04.12 на суму 7 515,10грн.;

- №РНк-000567 від 27.04.12 на суму 10 686,44грн.;

- №РНк-000573 від 03.05.12 на суму 8 592,48грн.

Товар відповідач отримав, про що свідчать: генеральна довіреність №01 від 10.02.12, підписи представника відповідача на видаткових накладних. Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 по 30.06.12, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що розрахунок за договором проводиться шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у термін не пізніше 30 календарних днів із дня отримання продукції покупцем.

Однак, оплату за поставлений товар відповідач сплатив частково. Станом на 20.03.13 заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 076,27грн. Товар, який поставлений відповідачу за видатковими накладними №РНк-000537 від 24.04.12 на суму 7 515,10грн.; №РНк-000567 від 27.04.12 на суму 10 686,44грн.; №РНк-000573 від 03.05.12 на суму 8 592,48грн., не оплачений.

Відповідно до п.8.4 договору, за несвоєчасну сплату продукції покупець (відповідач) за договором сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно сплаченої продукції за кожний прострочений календарний день (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Позивач нарахував відповідачу 1 655,71грн. пені.

На підставі п.8.6 договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 7 950,02грн. та 599,65грн. - 3% річних (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 281,65грн. заборгованості, з яких: 22 076,27грн. - сума боргу, 1 655,71грн.-пеня, 7 950,02грн. - штраф, 599,65грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов"язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив в повному обзязі грошові кошти за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 076,27грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача

1 655,71 пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 950,02грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 8.6 договору сторонами погоджено, що за порушення терміну оплати продукції більш ніж на 30 календарних днів покупець виплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 40% річних за кожний день прострочення на підставі ст.536 Цивільного кодексу України.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Однак, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 950,02грн. штрафу, який договором не передбачено. За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача 7 950,02грн. штрафу - відсутні.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 599,65грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе зобов"язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов"язання що стосуються оплати за продукцію. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, щодо стягнення основного боргу в сумі 22 076,27грн., 1 655,71грн.-пені, 599,65грн. - 3% річних. В стягненні 7 950,02грн. - штрафу слід відмовити.

Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 11,202,509,525,526,530,549,610,611,628,655,712 ст.ст.193,218,230 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,49,55, 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєс" до відповідача Фізичної - особи підприємця Вовк Алли Євгенівни про стягнення 32 281,65грн. заборгованості, з яких: 22 076,27грн. - сума боргу, 1 655,71грн.-пеня, 7 950,02грн. - штраф, 599,65грн. - 3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця Вовк Алли Євгенівни, адреса реєстрації: вул. Шевченка, 57,с.Нижнів,Тлумацький район, Івано-Франківська область,78013; фактична адреса: вул. Місячна, 28, с. Вовчинець, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76491 (ідентифікаційний номер 2545303345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєс", вул. Марка Вовчка, 12/14, м.Київ 73 (р/р26001000016324 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 322012, код ЄДРПОУ 25408216) 22 076,27грн. (двадцять дві тисячі сімдесят шість грн. 27коп.) заборгованості, 1 655,71грн. (одну тисячу шістсот п"ятдесят п"ять грн. 71коп.) пені, 599,65грн. (п"ятсот дев"яносто дев"ять грн. 65коп.) 3% річних, 1 202,63грн. (одну тисячу двісті дві грн. 63коп.) судового збору.

В решті позову, в стягненні 7 950,02грн. - штрафу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.13

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 11.06.13