Ухвала суду № 31757546, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7466/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю. Т. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.,

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

при секретарі: Кравчук М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року у справі за позовом Представництва «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003992204 від 17.11.2011 р., №0000611705 від 03.02.2012 р., № 0004002204 від 17.11.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013 року позов Представництва «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003992204 від 17.11.2011 р., №0000611705 від 03.02.2012 р., № 0004002204 від 17.11.2011 р.; судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) стягнено на користь Представництва "Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед" (ідентифікаційний номер 26607892) за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» зареєстровано 29.08.2008 р. Міністерством економіки України (свідоцтво про державну реєстрацію від 29.08.2008 за № ПІ - 4193), статусу юридичної особи не має, вид діяльності: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

Представництвом в установі банку України відкрито поточний рахунок типу «Н», кошти з якого можуть бути зараховані та використані для здійснення розрахунків, пов'язаних з утриманням юридичної особи нерезидента та не пов'язаних з підприємницькою діяльністю в Україні.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку Представництва «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед», код за ЄДРПОУ 26607892(Британські Віргінські острови), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2008 року по 14.10.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 287/22-04/26607892 від 28.10.2011року про результати позапланової виїзної перевірки Представництва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2008 року по 14.10.2011 року.

У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.13.8 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 182 071,00 грн. у тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 54782,00 грн., за 3 квартал 2009 року 60 049,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 17 833,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 17801,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 17 866,00 грн. за 2 квартал 2011 року в сумі 13 740,00грн.; п.5.4. ст.5 Рішення № 81/1291, оскільки Представництво не подавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва «Податковий розрахунок сплати комунального податку» за IV квартал 2008 року, за І квартал 2009 року, за II квартал 2009 року, за І квартал 2010 року, за I квартал2010 року, за II квартал 2010 року, за IIІ квартал 2010 року та за IV квартал 2010 року; п.п. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 3.4 ст. З, п. 7.1 ст. 17.2 «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 9104,00 грн., у тому числі: 4 кв. 2008р. - 933,00 грн., 1 кв. 2009р. - 881,00 грн., 2 кв. 2009р. - 688,00 грн., З кв. 2009р. - 1110,00 грн., 4 кв. 2009 р.- 539,00 грн., 1 кв. 2010р. - 877,00 грн., 2 кв. 2010р. - 854,00 грн., 3 кв. 2010р. - 1429,00 грн., 4 кв. 2010р.-1793,00 грн., пп. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. «е» п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2014,00 грн., у тому числі: 1 кв. 2011 р. - 597,00 грн., 2 кв. 2011р. - 662,00 грн., 3 кв. 2011р. - 755,00 грн., п. 44.1 ст. 44, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в 1-2 кв. 2011 року.

Відповідачем на підставі вказаного Акту перевірки № 287/22-04/26607892 від 28.10.2011р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003992204 від 17.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 219688,00 грн., з яких за основним платежем - 182071,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 37617,00 грн,

- № 0004002204 від 17.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку на 1530, 00 грн, з яких за основним платежем - 0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1530,00 грн.,

- № 0000611705 від 03 лютого 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12460,60 грн., з яких за основним платежем - 9800,07 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2660,53 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, відповідач виходив з того, що між Україною та Британськими Віргінськими островами міжнародний договір, спрямований на уникнення подвійного оподаткування, не укладено, тому прибуток нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво оподатковуються у загальному порядку.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (далі - Закон № 959) всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Статтею 1 Закону № 959 визначено, що представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні (далі - Інструкція № 30), затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 року №30 ( в редакції наказу Міністерства економіки України від 15 червня 2007 року №179) іноземний суб'єкт господарської діяльності, що бажає відкрити представництво без наміру здійснення господарської діяльності на території України, повинен пройти реєстрацію в Міністерстві економіки України (п.2 Інструкції №30).

Згідно п. 12 Інструкції № 30 представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України.

У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва (п.13 Інструкції №30).

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 2 Закону № 334 визначався вичерпний перелік платників податку на прибуток, відповідно до пункту 2.1.4 якого платниками податку є також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Крім того, пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України, та поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам.

Пунктом 11.10. Інструкції № 492 встановлено перелік цілей, на які можуть бути спрямовані наявні кошти з поточного рахунку типу "Н" , зокрема для здійснення в Україні розрахунків, пов'язаних з утриманням представництва, організації або установи (у тому числі на оплату праці, орендну плату, купівлю та утримання обладнання і транспортних засобів, поточний ремонт будівлі чи приміщення представництва, установи тощо), а також виконання представницьких функцій; страхування в Україні майна та транспортних засобів представництва, а також життя і здоров'я його працівників тощо.

Таким чином, з огляду на наявність Свідоцтва про реєстрацію Міністерства економіки України, в якому визначено правовий статус позивача: без права юридичної особи, виду діяльності позивача за КВЕД 74.13.0 - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (а. с. 91 Т. І), визначення у положенні про представництво Компанії «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед», затвердженого директором Компанії Дж. Малактосом 08.05.2008 року, відсутності права вести господарську діяльність (а. с. 159-163 Т. ІІ), наявність довідки філії ПАТ «УніКредит Банк» від 20.04.2012 року про закриття поточного рахунку № 26009010005340 в національній валюті типу Н (а. с. 45 Т. І), колегія суддів приходить до висновку, що представництво позивача створене без мети здійснення господарської діяльності, а тому не є постійним представництвом у розумінні пункту 1.17 статті 1 Закону № 334.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у реєстрації позивача в якості платника податку на прибуток, яким він не є.

Крім того, згідно з висновками Акту перевірки, не утримано податок з доходів фізичних осіб з додаткового доходу фізичної особи - голови представництва ОСОБА_4 з коштів, відшкодованих представництвом згідно авансових звітів.

Відповідач зазначив, що отриманий головою представництва ОСОБА_4 дохід у вигляді додаткового блага складає 63026,22 грн. (62731,02 грн. з урахуванням Рішення ДПА у м. Києві), а саме: 4076,30 грн. - вартість авіаквитків, оплачена представництвом у безготівковому порядку (через відсутність відривної частини посадкового талону); 8257,49 грн. (7962,29 грн. - з урахуванням Рішення ДПА у м. Києві) - витрати на проїзд в таксі, відшкодовані ОСОБА_4 на підставі авансових звітів; 23629,27 грн. - вартість запчастин та автопослуг (послуг з технічного обслуговування і поточного ремонту автомобіля), оплачена позивачем у безготівковому порядку на рахунки постачальників (виконавців робіт, послуг); 27063,16 грн. - витрати на бензин, мийку авто, тощо, відшкодовані ОСОБА_4 на підставі авансових звітів.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. № за 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Пунктом 1.7 розділу І вказаної Інструкції передбачено відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження і у зворотньому напрямку в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування. Оплата вартості авіаквитків Київ-Сімферополь-Київ була здійснена безпосередньо позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Трансавіа Тур».

Перебування ОСОБА_4 у службовому відрядженні у м. Сімферополі підтверджено первинними документами.

Відповідно до п.п.4.3.2 ст.4 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), та п.п.165.1.1 ст.165 Податкового кодексу України, сума грошових коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не включається до оподатковуваного доходу такого платника.

Оплата вартості проїзду в таксі здійснювалася ОСОБА_4 в межах представницьких витрат, а тому відшкодування таких витрат на підставі авансових звітів не повинно збільшувати оподатковуваний дохід ОСОБА_4

До авансового звіту № 7 від 26.01.2009 року надано авіаційний квиток, в якому зазначено оспорювань суму 819 грн. 30 коп. та прізвище особи ОСОБА_4, копія квитка містить всі необхідні реквізити (номер, дату та підпис особи, що його видала), до авансового звіту № 12 від 16.03.2009 року ОСОБА_4 надано копію посвідчення про відрядження, докази проживання в період відрядження в готелі «Севастополь», роздруківку електронних відомостей авіакомпані «Аеросвіт» із зазначенням прізвища особи, що здійснює переліт, та іншими необхідними реквізитами, а також чек про оплату квитків на адресу Трансавіа «Тур», на підтвердження використаних коштів, зазначених в авансовому звіті № 20 віл 28.05.2009 року позивачем надано посвідчення про відрядження, роздруківку електронних відомостей авіакомпанії Аеросвіт про замовлення квитка, рахунок готелю «Севастополь», а також рахунок - фактуру ТОВ «Трансавіа «Тур» № 0000000222 від 25.05.2009 року, в якому зазначено суму придбаного авіаквитка та особу, що здійснюватиме переліт - ОСОБА_4

З огляду на вказані докази, колегія суддів приходить до висновків про їх достатність для встановлення реальності надання ОСОБА_4 послуг з авіаперельоту за вказаними авансовими звітами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів доводів відповідача, які б містили інформацію про те, що ОСОБА_4 авіапереліт не здійснювався або були використані інші види транспорту для прибуття до пункту призначення.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність в матеріалах справи доказів для підтвердження оплати вартості проїзду в таксі, що здійснювалася ОСОБА_4 в межах представницьких витрат, а тому відшкодування таких витрат на підставі авансових звітів не повинно збільшувати оподатковуваний дохід ОСОБА_4

Аналогічно, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль CHEVROLET AVEO (державний номерний знак НОМЕР_5), що належить фізичній особі ОСОБА_4, використовувався ним у службових цілях відповідно до Договору про використання особистого автомобіля у службових цілях від 07 жовтня 2008 року (а. с. 48-50 Т. І), укладеного ним із представництвом. Відповідно до вказаного Договору, представництво взяло на себе зобов'язання про відшкодування витрат, понесених при використанні автомобіля для службових поїздок.

Відповідно до ст. 125 Кодексу законів про працю України, працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником. Оскільки автомобіль крім зношування потребує обслуговування та витратних матеріалів для роботи (ПММ), сторонами досягнута домовленість про те, що ці витрати буде нести представництво. Не вважаючи за необхідне придбання власного автотранспорту, представництво зобов'язалося нести ці витрати у відповідності до п.2.1. Договору.

Згідно з п. 14.1.47. Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п. 3.22 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, компенсація працівникам за використання для потреб виробництва особистого транспорту не належить до фонду оплати праці.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що витрати на виплату фізичній особі, що перебуває з платником податку у трудових відносинах, компенсації за використання для потреб виробництва особистого легкового автомобіля не відносяться до фонду оплати праці і не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004002204 від 17.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку на 1530, 00 грн., з яких за основним платежем - 0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1530,00 грн. з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (далі - Закон № 1251), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 15 Закону № 1251 встановлено, що до місцевих податків і зборів належить і комунальний податок. Загальні норми та об'єкт оподаткування податком, платників, граничні розміри ставок на момент виникнення спірних правовідносин визначалися Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (далі - Декрет).

Відповідно до ст. 15 Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року № 81/1291 «Про затвердження Положення про комунальний податок у м. Києві», на порушення позивачем якого вказує відповідач, містить аналогічні норми та не встановлює інших розмірів та суб'єктів сплати комунального податку.

Оскільки представництва нерезидентів, які не є юридичними особами не визначені платниками комунального податку, то Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» не мало обов'язку надавати до податкового органу Розрахунки сплати комунального податку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегі суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість вчинених дій, а позивачем надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року у справі за позовом Представництва «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.