Ухвала суду № 31756059, 27.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 травня 2013 року Справа № 5004/859/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К.,суддів:Владимиренко С.В., Данилової Т.Б., Добролюбової Т.В., Подоляк О.А.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.02.2013у справі№5004/859/12за позовомДержавного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса"простягнення 15 874,00 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.08.2012 у справі №5004/859/12 задоволено позов Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліуса" про стягнення 15 874,00 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліуса" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2013 у справі №5004/859/12, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, справу направити на новий розгляд до Вищого господарського суду України, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2010 у справі №06/37-80, від 21.09.2011 у справі №28/5009/1239/11 та від 05.09.2012 у справі №21/045-12.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови від 05.02.2013 у справі №5004/859/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення суми фактично невикористаного авансу за договором підряду з огляду на те, що позивач як замовник, заявляючи претензію відповідачу, фактично відмовився від договору з метою повернення безпідставно утримуваної суми попередньої оплати, сплаченої за роботи, які не виконувались.

Водночас у постановах від 21.09.2011 у справі №28/5009/1239/11 та від 05.09.2012 у справі №21/045-12, на які заявник посилається, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення суми сплаченого авансу з огляду на те, що договори підряду є чинними (нерозірваними), а тому повернення попередньої оплати (авансу) як безпідставно отриманих коштів, є необґрунтованим.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки свідчать про наявність у цих справах різних фактичних обставин, на підставі яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого господарського суду України від 22.06.2010 у справі №06/37-80 також не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів у зазначеній справі у порівнянні зі справою №5004/859/12, у якій заявлено про перегляд постанови, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі №5004/859/12 позов заявлено про стягнення суми невикористаного авансу; водночас у справі №06/37-80 позов заявлено про розірвання договору підряду.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5004/859/12 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міліуса" у допуску справи №5004/859/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді:С.Владимиренко Т.Данилова Т.Добролюбова О.Подоляк