Постанова № 31755438, 03.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1822/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представників позивача - Шендрика С.І., Горденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Козельщинське відділення), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є" про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" (далі - ТОВ "Агрофірма "Добробут", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Козельщинське відділення) (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є" (далі - ТОВ "Компанія Придніпров'є") про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення №0000181500 від 18.03.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків Кременчуцької ОДПІ, викладених в акті перевірки №2/1503/32682703 від 21.02.2013, щодо порушення ним статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість, що підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок платника за січень 2011 року, в сумі 9124,50 грн. Наполягав на тому, що здійснення господарської операції між ним та його контрагентом - ТОВ "Компанія Придніпров'є" повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000181500 від 18.03.2013.

Представники позивача в судовому засіданні підтримували позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у письмових запереченнях проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Посилався на те, що позивачем у січні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Придніпров'є" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 9124,50 грн. Вказаний висновок податковий орган обґрунтовував обставинами, встановленими актом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 04.10.2012 №1507/224/34432823 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Придніпров'є", згідно якого ТОВ "Компанія Придніпров'є" порушено вимоги статей 203, 215, 228, 662, 655,656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період січень 2011 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Компанія Придніпров'є".

Третя особа - ТОВ "Компанія Придніпров'є" явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Добробут" (ідентифікаційний код 32682703) 07.10.2003 зареєстроване в якості юридичної особи Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Козельщинське відділення). У періоді, що перевірявся, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.12.2012 №200094822, виданого у Козельщинському відділенні Кременчуцької ОДПІ, позивач являвся платником податку на додану вартість.

У період з 11.02.2013 по 15.02.2013 Кременчуцькою ОДПІ, на підставі наказу від 11.02.2013 №685, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, Співак Ю.В. - головним державним податковим інспектором сектору оподаткування юридичних осіб, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "Добробут" з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Придніпров'є" за січень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 21.02.2013 складено акт №2/1503/32682703, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість, що підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок платника за січень 2011 року, в сумі 9124,50 грн. (а.с. 10-20).

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки №2/1503/32682703 від 21.02.2013, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (вих. №02-35-02/13 від 27.02.2013 /а.с. 23-26/), за результатами розгляду якого Кременчуцька ОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо нереальності взаємовідносин між ТОВ "Агрофірма "Добробут" та ТОВ "Компанія Придніпров'є" за січень 2011 року (лист-відповідь від 05.03.2013 №243/10 /а.с. 27-28/).

На підставі висновків акту перевірки №2/1503/32682703 від 21.02.2013, Кременчуцькою ОДПІ 18.03.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181500, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість, що залишається у розпорядженні с/г підприємства, на суму 9125,50 грн, в тому числі 9125,50 грн - основний платіж (а.с. 21-22).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 №0000181500.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкової накладної №1 від 10.01.2011, виписаної ТОВ "Компанія Придніпров'є", у січні 2011 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 9124,50 грн, що підтверджується актом перевірки, декларацією з ПДВ за спірний період та не заперечується сторонами.

Перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаної податкової накладної, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 9124,50 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки (акт №2/1503/32682703 від 21.02.2013) посилалась на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 04.10.2012 №1507/224/34432823 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Придніпров'є", яким встановлено порушення ТОВ "Компанія Придніпров'є" статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Компанія Придніпров'є" при придбанні у підприємств-постачальників та наступному продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, "нереальність" проведення господарських операцій між ТОВ "Компанія Придніпров'є" з контрагентами-постачальниками, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, а також порушення пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (а.с. 53-74).

Так, згідно даних акту від 04.10.2012 №1507/224/34432823 на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Компанія Придніпров'є" відсутні, підприємство за адресою, вказаною у реєстраційних документах - 14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 11 - не знаходиться, стан платника з 29.05.2012 "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Згідно поданої податкової звітності, розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, податковий розрахунок земельного податку, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ "Компанія Придніпров'є" у 2011 році не подавались, що свідчить про відсутність придбання підприємством товарно-матеріальних цінностей, неможливість здійснення необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарів (робіт, послуг), відсутність у ТОВ "Компанія Придніпров'є" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань у січні, травні, червні, липні 2011 року.

В зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Компанія Придніпров'є" по взаємовідносинах з ТОВ "Літіс Групп" у січні 2011 року, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям "ймовірним вигодонабувачам".

Під час перевірки достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість ТОВ "Агрофірма "Добробут" за результатами даних АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість" встановлено відхилення показників по контрагенту - постачальнику ТОВ "Компанія Придніпров'є" на суму 9124,50 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивачем у січні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 9124,50 грн за наслідками оформлення господарської операції з придбання у ТОВ "Компанія Придніпров'є" макухи соняшника в кількості 27,65 т на загальну суму 54747,00 грн згідно договору купівлі-продажу №2 від 05.01.2011 та додатку до нього №1 від 05.01.2011 (а.с. 29-30).

Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ "Компанія Придніпров'є" (продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Агрофірма "Добробут" (покупець) макуху (жмих), шрот соняшника, в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені договором та додатком до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

З метою доведення реальності здійснення господарської операції з придбання у січні 2011 року в ТОВ "Компанія Придніпров'є" макухи соняшника в кількості 27,65 т на загальну суму 54747,00 грн, в тому числі ПДВ - 9124,50 грн, позивачем надано суду: податкову накладну №1 від 10.01.2011, товарно-транспортну накладну №811414 від 05.01.2011, витяг з відомості витрат по кормах, витяг з книги складського обліку комірника, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяги про державну реєстрацію прав, технічні паспорти на нежитлові будівлі, платіжне доручення №0200000194 від 24.01.2011, накладні (внутрішньогосподарського призначення) (а.с. 31-37, 132-222).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарської операції з придбання у ТОВ "Компанія Придніпров'є" макухи соняшника з огляду на наступне.

Так, у розділі 4 договору купівлі-продажу №2 від 05.01.2011, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Добробут" та ТОВ "Компанія Придніпров'є", зазначено, що кількість та якість товару або його окремих партій встановлюється в додатку до договору, і остаточно фіксується у накладних (а.с. 29).

Зі змісту додатку №1 від 05.01.2011 до договору купівлі-продажу №2 від 05.01.2011 (а.с. 30) слідує, що кількість товару становить 22000 кг (+/- 20%), ціна без ПДВ (за тонну) складає 1650,00 грн, ПДВ (за тонну) - 330,00 грн, ціна з ПДВ - 1980,00 грн. Вартість усієї партії товару з ПДВ складає 43560,00 грн (+/- 20%). Ціна, зазначена в цьому додатку до договору є остаточною і не може бути змінена без письмової згоди сторін.

Водночас, як свідчить податкова накладна №1 від 10.01.2011, виписана ТОВ "Компанія Придніпров'є", вартість партії поставленого товару (з ПДВ) складає 54747,00 грн, в тому числі ПДВ - 9124,50 грн, а обсяг поставки становить 27,65 тонн (27650 кг), що не відповідає вартості та кількості товару, зазначеним у додатку №1 від 05.01.2011 до договору купівлі-продажу №2 від 05.01.2011. При цьому, суд зауважує на тому, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів на підтвердження наявності письмової згоди сторін на зміну ціни та кількості поставленого товару.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи не було долучено ні належним чином оформленої видаткової накладної, ні акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, які б могли підтвердити фактичну передачу товару постачальником - ТОВ "Компанія Придніпров'є" покупцю - ТОВ "Агрофірма "Добробут".

Так само, ТОВ "Агрофірма "Добробут" ні на перевірку, ані в ході розгляду справи судом не надано витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей на право отримання ТМЦ, у зв'язку з чим не можливо перевірити ким саме від підприємства-постачальника приймались товари та чи приймалися взагалі. Необхідність ведення такого журналу передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували якісні характеристики придбаної ТОВ "Агрофірма "Добробут" у січні 2011 року у ТОВ "Компанія Придніпров'є" макухи соняшника.

В ході розгляду справи судом оглядався оригінал книги складського обліку за 2011 рік, в якому в графі "Від кого надійшло або кому видано" зазначено "ООО "Компанія Придніпров'є". При цьому, у названій графі явно вбачаються сліди затертості та виправлення початкового запису.

Також судовим розглядом встановлено, що податкову накладну №1, на підставі якої позивачем ПДВ в розмірі 9124,50 грн включено до складу податкового кредиту в січні 2011 року, виписано постачальником 10.01.2011. Разом з тим, згідно пояснень представника позивача та наданої товарно-транспортної накладної №811414 від 05.01.2011, ТОВ "Компанія Придніпров'є" товар поставлено позивачу 05.01.2011. Оплату за поставлений товар, згідно пояснень представника позивача, проведено платіжним дорученням №0200000194 від 24.01.2011.

Суд звертає увагу на приписи пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи дату поставки товару - 05.01.2011, як стверджує представник позивача, яка передувала здійсненню оплати за такий товар (платіжне доручення №0200000194 від 24.01.2011) податкова накладна постачальником згідно вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України мала бути виписана 05.01.2011. Разом з тим, в матеріалах справи наявна податкова накладна №1 від 10.01.2011 на підставі якої ПДВ в розмірі 9124,50 грн віднесено позивачем до складу податкового кредиту в січні 2011 року. Обґрунтованих пояснень щодо виписки податкової накладної саме 10.01.2011 представник позивача суду не надав. Відтак, за висновком суду, у позивача відсутні підстави для віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 9124,50 грн на підставі податкової накладної №1 від 10.01.2011 як документу, що підтверджує поставку ТОВ "Компанія Придніпров'є" макухи соняшника в кількості 27,65 т саме 05.01.2011. Наведену обставину суд трактує на користь податкового органу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, формування податкового кредиту можливе лише за наявності фактично здійснених господарських операцій, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладених обставин, а також у зв'язку із ненаданням до матеріалів справи видаткової накладної, акту прийому-передачі товару, витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей на право отримання ТМЦ, а також документів, що підтверджують якісні характеристики товару, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 9124,50 грн.

Окрім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано обставини, встановлені відповідачем в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агрофірма "Добробут" з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Придніпров'є" за січень 2011 року, результати якої відображені у акті перевірки №2/1503/32682703 від 21.02.2013, а саме те, що: 1) первинні та інші документи по ТОВ "Компанія Придніпров'є" відсутні, підприємство за адресою, вказаною у реєстраційних документах - 14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 11 - не знаходиться, стан платника з 29.05.2012 "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження; 2) ТОВ "Компанія Придніпров'є" у 2011 році не подавалися розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, податковий розрахунок земельного податку, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що свідчить про відсутність придбання підприємством товарно-матеріальних цінностей, неможливість здійснення необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, оцінивши, у відповідності до вимог частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані позивачем документи та проаналізувавши зміст договору купівлі-продажу №2 від 05.01.2011, з урахуванням додатку №1 від 05.01.2011 до нього, суд дійшов висновку про те, що останні не підтверджують реальності вчинення спірної господарської операції.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 №0000181500. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарської операції між ним та його контрагентом - ТОВ "Компанія Придніпров'є" у січні 2011 року на підставі договору купівлі-продажу №2 від 05.01.2011. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за січень 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 9124,50 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 №0000181500 прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Добробут" про визнання його протиправним (недійсним) та скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Козельщинське відділення), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є" про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава