Рішення № 31753936, 31.05.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1335/2013р. Головуючий у 1-й інстанції: Ярош С.О.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року КП «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В обґрунтування позову зазначало, що з 01.08.2007 року підприємством надаються послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Позивач свої обов'язки виконав в повному обсязі, скарг від відповідача щодо неналежного або неякісного надання послуг не надходило. На пропозицію укласти договір ОСОБА_4 не реагує, невчасно вносить платежі за надані послуги, в результаті чого станом на 01.10.2012 року виникла заборгованість в розмірі 818,79 грн. Не зважаючи на попередження, відповідач продовжує ухилятися від внесення платежів та підписання договору.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р. у сумі 818,79 грн.; визнати дійсним договір по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій між КП «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області та ОСОБА_4 від 01.10.2012р.

У грудні 2012 року КП «Житлосервіс» подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначало, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 належить по 1/4 частині квартирі кожному. Тому, просило залучити до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 заборгованість за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з кожного по 244,98 грн.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 (а.с. 46).

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь КП «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкової території за договором № 1225 про надання послуг і утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.11.2011 року по 01.10.2012 року по 242,60 грн. з кожного.

Визнано договір № 1225 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладений між КП «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 дійсним.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір з кожного по 214,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення грошових коштів за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 242,60 грн. та судового збору в сумі 214,60 грн. відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4 сплатити заборгованість за надані послуги на користь КП «Житлосервіс» в сумі 727,80 грн., судові витрати покласти на ОСОБА_4

У судовому засіданні апеляційного суду 29.05.2013 року представник позивача надав суду письмову заяву, в якій міститься відмова від позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 Також, представник позивача у письмовій заяві просить стягнути солідарно суму заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 818,79 грн. солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заява про відмову від частини позовних вимог підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 306 ЦПК України в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Право позивача протягом всього часу розгляду справи відмовитись від позову передбачено ч. 2 ст. 31 ЦПК України, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, то така обставина є підставою для закриття провадження у справі.

Таким чином, заява представника КП «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області, якому відомі передбачені ст. 206 ЦПК України наслідки закриття провадження у справі, підлягає задоволенню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_4

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дійсним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд взагалі не навів у рішенні посилань на нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), на підставі яких задовольнив позов в цій частині.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій дійсним колегія суддів виходить з наступного.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 - IV від 24 червня 2004 року визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст. 4 цього Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

Відповідно до п. 2 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій невід'ємною частиною договору є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, що додається до договору.

В договорі обов'язково повинно зазначатися: перелік послуг, які будуть надаватися, тариф на кожну з них, загальний тариф, строки оплати за надані послуги, відповідальність сторін у випадку порушення умов договору.

Таким чином, в кожному випадку проект договору повинен відповідати Типовому договору, але утримувати водночас умови та тарифи щодо конкретних обставин та сторін.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем договір є простою копією Типового договору, він не містить тарифів на кожну з переліку послуг, в ньому не передбачено конкретні умови стосовно послуг та ін. (т. 1, а.с. 3-4).

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору дійсним.

Правовідносини сторін по наданню послуг, в тому числі, права і обов'язки, порядок розрахунків, підстави і розмір відповідальності, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, відповідно до положень яких власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок плату за обслуговування і ремонт будинку.

Згідно зі ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місце реєстрації та проживання власника на зміст права власності не впливає.

За положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію; плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, що вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1994р. У вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_4

Судом встановлено, що, відповідачі, як власники згаданої квартири, своєчасно не вносять щомісячних платежів на рахунок позивача на утримання будинку та прибудинкової території, в зв'язку з чим за період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р. утворилась заборгованість у сумі 818,79 грн. Такі обставини підтверджуються випискою з особового рахунку за вказаною адресою КП «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області (а.с. 2, 43), тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 3, 5 ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів в дохід держави пропорційно до розміру задоволених вимог у дольовому порядку, тобто по 71 грн. 54 коп. з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з вищевикладених мотивів з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 205, 206, 306, 307, 309, 310, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року по цій справі скасувати.

Прийняти відмову Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області від частини позовних вимог про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_4 та провадження по справі в цій частині позовних вимог закрити.

В решті позовних вимог ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області заборгованість за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 79 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 судовий збір в дохід держави по 71 (сімдесят одна) грн. 54 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: